Міф про те, що Путін — геніальний стратег

Після російського військового втручання в Сирії, коментатори оголосили Путіна геніальним стратегом, пише в статті для The New York Times екс-посол США в Росії Майкл Макфол. Автор вважає, що насправді все навпаки. П’ять років тому Росія перебувала в більш міцному становищі, а «сьогодні Путін грає, щоб захиститися, множачи невдалі рішення, які натхненні застарілою теорією міжнародної політики».

Макфол радить США і їхнім союзникам «проводити всеосяжну стратегію, щоб мінімізувати негативні наслідки дій Росії і максимально збільшити позитивні наслідки наших».

Після «Арабської весни» і протестів в Росії і в Україні, Путін визнав, що за всім цим таїться «рука США» і у відповідь слід застосовувати примус і силу, вважає автор.

У Росії тактика Путіна перешкодила просуванню опозиції. Але в результаті економічні реформи застопорилися, інвестиції знизилися, а частка державної власності збільшилася.

В Україні гоніння на протестуючих провалилися. Путін визнав, що це операція ЦРУ, (прям я в детективному агенстві провели заходи щодо установление отцовства в Украине), і завдав удару у відповідь – «анексував Крим і спробував захопити ще й землі на Східній Україні», йдеться в статті.

Це були недовговічні надбання, а їхня ціна зростає, вважає Макфол. «У результаті санкцій і зниження цін на енергоносії, обсяг російської економіки знизився з 2 трильйонів доларів в 2014 році до 1,2 трильйона», — пояснює він. НАТО знову сфокусувалося на стримуванні Росії.

«Путін був змушений кинути проект «Новоросія»: його агенти на Східній Україні не мають підтримки в народі і не налагодили ефективне державне управління. Крім того, його дії гарантували, що Україна ніколи вже не вступить в ЄАЕС і знову не стане союзницею Росії», — йдеться в статті.

Переходячи до Сирії, Макфол пише: «Після чотирьох років громадянської війни під владою Асада залишилося менше територій, а стикається він з більш грізним ворогом. Ось чому Путін повинен був втрутитися — щоб врятувати союзника-автократа від розгрому». Російська повітряна кампанія підбадьорила сирійську армію та її союзників, «але в довгостроковій перспективі одними російськими авіанальотами неможливо відновити владу Асада над усією країною».

Макфол доходить висновку: «Путін — майстер короткострокових тактичних заходів у відповідь на невдачі, але менш талановитий в області довгострокової стратегії». На його думку, «закордонні авантюри» Путіна рано чи пізно проваляться.

Але США та їхні союзники повинні наблизити цей провал, надаючи відсіч Росії на різних фронтах, вважає автор.

«У Сирії США не можуть допустити, щоб Росія усунула всіх акторів, крім Асада і (забороненого в РФ) ІДІЛ. Ми повинні надавати більше зброї та підтримки іншим повстанським угрупованням. Ми повинні попередити Путіна, що нові атаки на повстанців, які не належать до ІДІЛ, змусять нас стати на їхный захист — або створити безпольотну зону, або забезпечити їх озброєннями ППО», — йдеться в статті.

Макфол пропонує збільшити фінансову допомогу Україні взамін на просування економічних реформ, а також розширити навчання українських військових і поставки оборонних озброєнь.

НАТО повинно розмістити наземні сили на території країн альянсу, яким більше всього загрожує Росія, закликає автор. США також повинні переслідувати довгострокові цілі, які демонструють лідерство США і підкреслюють ізольованість Росії.

«США, очевидно, зацікавлені в появі сильної, багатої і демократичної Росії, яка була б повністю інтегрована в міжнародне співтовариство держав», — йдеться в статті.

Але на даний момент єдиний спосіб підштовхнути Росію до зміни курсу — це стримувати поточну політику Путіна і опиратися їй, причому не тільки в Сирії, але і безперервно, на стратегічному рівні в усьому світі, резюмує Макфол.