Скандал з БТР: чи зірветься український «бронетанковий прорив»?

Чого тільки зараз не вистачало українській «оборонці», так це чергового скандалу. І вже тим більше – скандалу, пов’язаного із бронетехнікою. У ситуації, коли вітчизняний ОПК потроху став втрачати свій «авіабудівний» статус (українська бронетехніка по продажам спочатку обходити продукцію вітчизняного літакобудування), подібний скандал здатний дуже недобре вплинути на позитивні зрушення у плані продажів української «броні», що намітилися останнім часом.

Зокрема, як повідомляє «Хвиля», під сумнівом опинилося якість українських БТР-4Е КБ імені Морозова та об’єднання ім. Малишева, що поставляються до Іраку у рамках найбільшого контракту з цією країною (включаючи поставки літаків Ан-32Б виробництва концерну «Антонов», обсяг замовлення — $ 2,4 млрд.). Як повідомили українським ЗМІ джерела на держпідприємстві «Укроборонпром», що іракські фахівці, які прибули з Багдада для приймання бойових машин, виявили суттєві недоліки у системах ведення вогню, зокрема, відмови нових автоматичних 30-міліметрових гармат ЗТМ-1.

Тут варто зробити два зауваження. По-перше, так звана «українська» гармата ЗТМ-1 — як відомо, не така вже й українська. В інформації виробника відносно неї лаконічно говориться: «30 мм автоматична гармата ЗТМ-1 (аналог 2А72)». Хоча це не аналог, це стовідсоткова копія гармати 2А72 радянської розробки, яка була сконструйована свого часу у тульському КБ (зараз ВАТ «Конструкторське бюро приладобудування» — КБП) і виробляється на Тульському машинобудівному заводі (Туламашзавод) у Росії.

Весь анекдот полягає у тому, що зовсім недавно, 29 березня 2012 року Міністерство оборони України заявило, що прийняло на озброєння «нову автоматичну гармату калібру 30 міліметрів ЗТМ-1». Як було сказано у прес-релізі відомства, відповідний наказ підписав міністр оборони Дмитро Саламатін. У документі також визначено склад комплекту нової гармати і його основні тактико-технічні характеристики. Відповідає за поставку нового озброєння у війська Центральне ракетно-артилерійське управління збройних сил України. Виробляє гармату Харківське конструкторське бюро машинобудування імені Морозова. Раніше повідомлялося, що ЗТМ-1 буде у складі бойового модуля, який можна буде встановити на бронетранспортери БТР-70, БТР-80, МТ-ЛБ, БТР-3, БТР-4 і бойову машину піхоти БМПВ-64.

Якщо нинішні претензії іракців обґрунтовані, і гармати ЗТМ-1 дійсно «сирі» і мають схильність до відмов, це означає, що Міноборони України вже встигло прийняти на озброєння української армії непридатну для використання систему озброєння. У цивілізованих країнах після цього негайно йдуть відповідні розслідування на предмет або службової недбалості, або корупції. У всякому разі, винні знаходяться легко і просто, після чого слідує відповідне покарання.

Для «оборонки» у цьому випадку даний факт — просто ганьба. Мало того, що копіюється радянська зброя, що має «авторство» КБ іншої країни, так ще й як слід скопіювати не можемо. Навіть Китай вже потроху цьому навчився, пропонуючи на ринку цілком пристойні копії.

Також варто зазначити, що весна цього року взагалі пройшла для українських зброярів під «знаком броні». На початку травня цього року, у рамках роботи Міжнародної виставки озброєння і військово-технічного майна «KADEX — 2012», у м. Астана (Республіка Казахстан) було підписано угоду про спільне виробництво бронетранспортера БТР-4 між українським ГК «Укроборонпром» і казахстанським АТ «НК« Казахстан Інжиніринг». Як заявив після підписання угоди генеральний директор «Укроборонпрому» Дмитро Перегудов, запуск спільного виробництва БТР-4 з Казахстаном — новий етап у двосторонньому співробітництві. «Нагадаю, що наприкінці 2011 року ми підписали договір про спільну діяльність у галузі ремонту важкої бронетехніки на потужностях «Сімей інжиніринг». Сьогодні ж ми перейшли на більш високий рівень — виробництва новітньої української розробки — БТР-4», — підкреслив він. — «Всього буде вироблено 100 машин. 10 із них у поточному році, а 90 — у наступному. Загальна сума угоди — близько 150 млн. дол. США», — заявив Перегудов. Глава «Укроборонпрому» також висловив упевненість, що вихід України на новий — казахстанський ринок — дозволить їй розширити присутність у регіоні, зокрема, і на ринку РФ. Перегудов також зазначив, що Україна впевнено посідає третє місце у світі з виробництва бронетехніки, і повідомив, що у найближчому майбутньому може бути підписаний договір про постачання БТР-4 ще в одну країну (в яку саме — не уточнюється).

У свою чергу, президент «Казахстан інжиніринг» Болат Смагулов заявив, що Україна і Казахстан вийшли на більш високий рівень двосторонньої кооперації. За його словами, Україна забезпечить не тільки поставку технологічних ліній і комплектуючих для спільного виробництва БТР-4, але також і проведе навчання персоналу. «Ми зацікавлені у розвитку нових спільних проектів, зокрема, з виробництва великокаліберних снарядів, засобів навігації та в інших сферах ОПК. Україна пропонує зручні технологічні рішення і конкурентну цінову політику. Тому двостороннє співробітництво між нашими країнами має серйозні перспективи», — підкреслив Смагулов. Ця заява, власне, означала, що український БТР-4 може стати тільки «першою ластівкою» у просуванні інтересів української оборонки у цьому регіоні.

Не викликає сумнівів, що Казахстан зацікавився українським БТР-4 завдяки враженню від українського контракту з Іраком. Саме напередодні підписання україно-казахстанського угоди в ГК «Укроборонпром» заявили, що «бронетанкова співпраця» з Іраком здійснюється дуже успішно.

«Контракт між Україною та Іраком виконується стабільно. На сьогодні ДП «Завод Малишева» разом з співвиконавцями контракту завершують підготовку до здачі іноземному замовнику другій партії бронетехніки у кількості 62 БТР-4», — заявили тоді у ЦК. За словами глави держкомпанії Дмитра Перегудова, хід виконання іракського контракту вдалося нормалізувати завдяки ініціативі Президента України відносно реформування системи національного ОПК і створення Концерну «Укроборонпром». Представник ОПК також підкреслив, що досягнута підприємствами концерну інтенсивність робіт з виготовлення бронетехніки у рамках іракського контракту відповідає показникам провідних світових виробників. Це, на його думку, дозволяє говорити про успішне завершення України збройових домовленостей з Іраком.

І практично у цей же час українські БТР непогано показали себе на практиці ще в одній країні, куди поставлялися раніше, — у Таїланді, будучи задіяними у широкомасштабних регіональних міжнародних навчаннях. Зокрема, вироблені в Україні БТР-3Е1 продемонстрували відмінні результати у ході 14-х двосторонніх щорічних спільних навчань збройних сил Таїланду та Сінгапуру, що проходили з кінця березня по початок квітня цього року. У рамках навчань відпрацьовувалися питання взаємодії механізованих підрозділів, і завершилися ці навчання бойовими стрільбами. При цьому, у порівняльних випробуваннях в ході виконання навчальних завдань по вісім машин від кожної сторони, українські БТР-3Е1 у складі тайських підрозділів перевершили сінгапурський БТР «Terrex» за всіма показниками. Як зазначила у ході церемонії закриття навчань прем’єр-міністр Таїланду Йінглак Чинават, «ми задоволені нашою співпрацею з «Укроборонпромом» і в цілому з Україною, яка є одним з провідних світових виробників бронетехніки». За її словами, Таїланд «пишається потужними і надійними БТР-3Е1 українського виробництва».

Зрозуміло, що у світлі подібної активності і «піару» від покупців, які оцінили по достоїнству українську бронетехніку, український ОПК був у праві розраховувати на подальше просування на регіональних ринках саме продукції танкобудівників. При тому, що до останнього часу імідж ОПК України формував авіапром — його частка у вітчизняному експорті продукції військового та подвійного призначення становить більше 43%, тоді як частка бронетанкової техніки — близько 36%. Зараз спостерігається зміна позицій із виходом бронетехніки на перше місце — в портфелі замовлень «Укрспецекспорту» (як головної української держкомпанії, яка обслуговує експортні поставки українських озброєнь), який на найближчі п’ять років оцінюється на суму понад 5 мільярдів доларів, неухильно зростає частка «броні».

Тут варто зауважити, що крім хорошої якості, українська продукція традиційно підкуповує покупців дешевизною. Так, згаданий БТР-4 пропонується на ринку в залежності від комплектації за ціною від 1 до 1,5 млн. дол. Для порівняння, німецькі колісні броньовані бойові машини Boxer фірми ARTEC оцінюється у 4400000 дол., французький колісний VBCI виробництва Nexter Systems — 4,5 млн. дол., а американський Stryker останніх модифікацій виробництва General Dynamics Land Systems — всі 5 млн. дол. (цифри ці, щоправда, умовні, оскільки традиційно у контракти включається комплекс різноманітних послуг по обслуговуванню техніки, що поставляється, але все ж дозволяють зробити певні висновки). Відповідно, активно просуваючи свою продукцію на ринку, Україна у гонитві за замовленнями спочатку за рахунок низьких цін втрачає чималі прибутки.

Але, з іншого боку, нарощує обсяги продажів, природно, стимулює розвиток бронетанкового сектора оборонки. Варто згадати, що навіть за нещодавніми даними — зокрема, за підсумками 2010 і 2011 рр. — «Укрспецекспорт» в географії свого експорту на першому місці мав африканські країни, такі як Судан і Конго, які стали основними покупцями української зброї останнім часом (поряд з також африканськими Алжиром, Угандою, Чадом, Єгиптом і Кенією).Але що продає сюди Київ? У списку продажів ми бачимо танки Т-72М і Т-55, артустановки БМ-21 «Град», 122-мм «Гвоздика» і 152-мм «Акація», гаубиці Д-30 і міномети. Все це — застаріле озброєння радянського виробництва, що є на сьогодні, на жаль, основою українського збройового експорту.

У той час, як зростання активності продажів нових ОВТ, зрозуміло, стимулює розвиток технологій, що сьогодні вкрай важливо для країни, яка бореться за місце серед лідерів в експорті озброєнь. Конструювання та виробництво нової вітчизняної бронетехніки означає розвиток і створення нових систем ураження і захисту, ветроніки, тобто систем електронного обладнання бойової броньованої машини, систем зв’язку (наприклад, при наявності в Україні потенціалу з розробки та виробництва відповідного обладнання, машини, що йдуть на експорт, оснащуються європейськими — у першу чергу, німецькими і французькими, — системами). У результаті задіяними виявляється широке коло підприємств вітчизняного ОПК — чого, зрозуміло, немає при продажі озброєння зі старих запасів.

Разом з «бронетанковим проривом» і розвитком виробництва нових зразків ОВТ, очевидно, могла б змінитися і географія експорту. Так, у минулому році, згідно з даними «Укрспецекспорту», наша країна експортувала зброю у 62 держави світу. При цьому, основними споживачами стали, як ми згадували, країни Африки, — на них припадає близько 37% обсягів експорту, країни Азії, де Україна співпрацює з 16 державами (В’єтнам, Індія, Ірак, Китай, Таїланд) — 32%. Ще 26% — це країни СНД (Азербайджан, Білорусь, Казахстан, Росія). На країни ЄС (Болгарія, Великобританія, Німеччина, Польща, Чехія) припадає лише 3% загального обсягу експорту. Відповідно, найближчим часом у перспективі азіатські країни-покупці нових українських озброєнь, згідно із тенденціями, що намітилися, могли б за кількістю замовлень обігнати Африку з її запитом на дешеві старі зразки. І це дуже перспективно, враховуючи, що держави Азії сьогодні лідирують у світі за динамікою зростання військових витрат і перебувають на перших позиціях у списку світових імпортерів зброї. Одночасно зростання «технологічної складової» українського ОПК дає можливість потроху виходити і на західний ринок озброєнь.

І на цьому тлі нинішній скандал, якщо він отримає продовження (а в українському ОПК мають досвід «гасіння» таких історій на корені), здатний дуже боляче вдарити по українським «бронетанковим» перспективам, що намітилися. Тим більше, що, як відомо, це вже друга неприваблива історія з бронетехнікою для Іраку. Як повідомляли ЗМІ, минулої зими, також через конструктивні недоліки в озброєнні БТРів, виявлених на етапі прийому-здачі, переносилися терміни поставки першої партії, через що вона не потрапила на військовий парад у Багдаді. Тоді провину списали на розробників гармат в Кам’янець-Подільському, із запізненням і вибаченнями відправивши замовнику 26 бронетранспортерів.

Зрозуміло, що зараз за старою традицією представники української «оборонки» знайдуть безліч відмовок, щоб не визнавати своєї провини. Але факт і в тому, що потенційні замовники більше слухають постраждалих замовників, аніж виробників, які постійно щось вигадають, аби не впасти обличчям у багнюку від власних проколов. Також очевидно, що Казахстан, швидше за все, не відмовиться від планів спільного виробництва БТР-4. Але от як далі ця машина просуватиметься на ринку – питання риторичне…