Foreign Policy: обвал Китаю надовго знизить ціни на нафту, створивши безліч проблем для Путіна

«Китайська бацила, яка викликала «чорний понеділок», представляє особливу загрозу для цін на нафту, які, як вважалося, цього літа, нарешті, досягли дна після триваючого рік зниження.

Але це дно раптово виявилося трухлявим: базисні ціни на нафту в США впали нижче 40 доларів за барель у понеділок, що є найнижчим рівнем з часів світової фінансової кризи», — пише оглядач Foreign Policy Кіт Джонсон.

«Враховуючи питання, навислі над країною з другою за величиною економікою в світі, сподівання на зростання цін на нафту зникають — і це спричинить до болючої розплати всюди, від Москви до Маракайбо», — йдеться в статті.

«Падіння цін на нафту завдає удару по Росії: у понеділок рубль впав до річного мінімуму і тепер коштує вдвічі менше, ніж торік. У поєднанні із західними санкціями економіка і бюджет Росії перебувають під сильним тиском, що, в свою чергу, створює всілякі політичні проблеми для президента Володимира Путіна, та його оточення, яке наче у Чехлы голови засунуло, та нічого не бачить навкруги», — пише видання.

«Чи готовий Путін завдати шкоди інтересам 45 млн пенсіонерів, урізавши бюджетні витрати, або військово-промислового комплексу, який є його головною опорою?» — задається питанням Олександр Климент, директор відділу стратегії по Росії і державам з ринковою економікою компанії Eurasia Group.

Роками Росія і Венесуела, а також нафтовидобувники Близького Сходу і Африки з радістю спостерігали, як невситима потреба Китаю в сировині піднімала ціни на нафту до рекордних рівнів, йдеться в статті. «Ці нафтові доходи заповнили казну нафтовидобувних держав, зміцнили їхню впевненість у собі і допомогли сформувати їхню геополітичну стратегію», — міркує автор.

«Поворот Росії до Азії був значною мірою обумовлений нескінченним попитом на енергоносії в Китаї. І путінське економічне «диво» у 2000-ті роки, не кажучи вже про його переобрання на пост президента, було б набагато важче здійснити без нафти по 100 доларів за барель. Проте на даний час ряд колосальних енергетичних угод Росії з Китаєм опинилися під питанням через низькі ціни на нафту», — зазначає Джонсон.

«Найбільша проблема полягає в тому, що ніхто з повною впевненістю не знає, що саме відбувається в економіці Китаю. Офіційні урядові дані показують зростання ВВП точно на запланованому рівні 7%, але інші показники — від споживання сталі та міді до використання електроенергії — дозволяють припустити, що уповільнення економічного зростання Китаю, можливо, перевершує всі побоювання», — йдеться в статті.

«Змінюється вся парадигма. Протягом 15 років величезні доходи від природних ресурсів дозволяли цим країнам підтримувати політичну стабільність, а тепер все це сповільнюється», — зазначає Климент.

«Важко переоцінити роль Китаю у змінах на нафтових ринках з початку цього століття. До 1993 року Китай сам забезпечував себе нафтою. До 2000 року він імпортував 1,3 млн барелів на день. До кінця 2014 року він імпортував 7,1 млн барелів на день, стільки ж, скільки США. Це значне збільшення попиту на нафту випереджало здатність світових виробників задовольнити його, що, в кінцевому підсумку, призвело до рекордно високих цін на нафту напередодні фінансової кризи в 2008 році і до тризначних цін на нафту не далі як влітку минулого року», — зазначає автор статті.

Китай, як і раніше, споживає нафту у величезній кількості. Незважаючи на спад, економіка Китаю все ще є другою за величиною в світі. Але споживання нафти, як і інших продуктів, в Китаї зростає не так швидко, як раніше, міркує Джонсон.

Тим не менш, країни ОПЕК та інші великі нафтовиробники продовжують її добувати так, як якби бездонна бочка китайського попиту, як і раніше, існувала, вважає він.

«У відсутність великих сум грошей, які допомагають людям залишатися задоволеними, багато країн зіткнуться з серйозними проблемами», — вважає Климент.