Чи здадуть бойовикам Маріуполь, — американський військовий
Бажання сепаратистів і Москви вторинні — питання в тому, чи хоче сама Україна зберегти схід країни. Про це пише Адріан Боненбергер, американський журналіст, колишній військовий, який служив в Афганістані, текст якого наводить сайт «Новий Час»:
«Близько 50 тисяч російських солдатів зосереджені, за останніми даними, на кордоні з Україною, а також в окупованих районах Донецької та Луганської областей. Консультанти з РФ тим часом продовжують тренувати і екіпірувати ще 30 тис. бійців-сепаратистів. Ясна річ, не для самозахисту. Аналітики то прогнозують новий широкомасштабний наступ, то кажуть, що всі дії Москви — блеф, спроба посилити тиск на пошарпану економіку України.
Багато спекуляцій стосуються і півдня країни. Зокрема, увага прикута до портового міста Маріуполю. Я провів там чотири дні, спілкуючись з місцевими жителями і бійцями батальйону «Азов», що розташувалися тут. З побаченого і почутого зробив висновок: бажання сепаратистів і Москви вторинні, питання лише в тому, чи хоче сама Україна зберегти це місто.
Маріуполь — місто боліт, горбів і вузьких, витягнутих долин. Іншими словами — мрія захисника і кошмар для нападника. При правильному захисті міста супротивник зможе захопити його, тільки якщо повністю знищить. З військової точки зору зберегти український прапор над Маріуполем нескладно. Але що з цього приводу думають місцеві жителі?
За моїми спостереженнями, населення розділилося практично порівну. Ще півроку тому більшість маріупольців були налаштовані проросійськи, але ситуація змінилася, коли сепаратисти обстріляли місто з «Градів», у результаті чого загинули 30 осіб (за іронією долі, серед них був і активний прихильник Росії). Після розмов з городянами у мене склалося враження, що половина маріупольців виступають за союз з Росією, а друга половина — за продовження інтеграції України в ЄС. Єдине, в чому сходяться і ті й інші, — корумпованість нинішнього українського уряду. Можливо, навіть безнадійна.
Про корупцію багато говорять і бійці батальйону «Азов», що базується в Маріуполі. У цього добровольчого підрозділу суперечлива репутація. Жителі Західної України вважають бійців «Азова» героями, першими, хто довів, що Росію можна перемогти. А от у західній пресі репутація бійців неприваблива: їх називають фашистами, ультранаціоналістами (що б це не означало) і нацистами.
На Заході ці слова мають велике значення; по суті, це вирок. Я вже стикався з неправильною інтерпретацією фактів у ЗМІ, тому вирушив до бійців батальйону, щоб перевірити все особисто.
Для мене стало відкриттям, що «Азов» не є ані неонацистською, ані фашистською організацією. Вони не монархісти і не анархісти, і вже точно не прихильники СРСР. Так — націоналісти, як, між іншим, і більша частина українців (це природна реакція на російську окупацію).
Багато хто з солдатів, з якими я говорив, хотіли б, щоб Україна перейшла в наступ. Раз за разом я чув одне й те ж: «Нам потрібні танки та підтримка артилерії. Чому нас стримують? «Бійці вважають, що влада не хоче битися з будь-яких то політичних міркувань: або використовує їх як гарматне м’ясо, або насправді готова здати Маріуполь. Вони впевнені, що про це домовилися в Києві, а Порошенко готується почати умиротворення Путіна.
Побоювання уряду щодо лояльності до нього цього добровольчого батальйону частково виправдані. Загони на кшталт «Азова» і «Правого сектора» вірні лише ідеї незалежної України, країни з менш корумпованим урядом і бізнесом, ніж зараз. Уряд, зрозуміло, в першу чергу думає про свої інтереси, але політикам у владі потрібно зрозуміти наступне: якщо вони будуть говорити правду і працювати чесно, патріоти з добровольчих батальйонів стануть для них найнадійнішою опорою.
Жителі Маріуполя теж вірять в ідею відкритості. Вони втомилися від корупції. Проросійські і проукраїнські громадяни по різному бачать шляхи вирішення цієї проблеми, але її наявність ріже око і тим і іншим. Якщо знайти спосіб продемонструвати людям, що все може змінитися (і я говорю не про порожні обіцянки, а про реальні дії), Росія не зможе захопити це місто. І ніхто не зможе.
Сьогодні в української влади з’явилася блискуча можливість зробити Україну багатшою, ніж будь-коли. Скорочення корупції піде на користь усім і, крім того, залучить значні інвестиції — як приватні, так і державні. Люди, які навіть живуть на сході, готові до цього. Добровольчі батальйони — теж. Так коли ж уряд почне діяти заради загального, а не особистого блага?»
