Нальоти на Берлін в 1941 році
Мало кому відомо, що нальотів на Берлін було не один, і не два…
(За даними Військово-історичного звіту про бойові дії ВПС БФ, 1946. Р.)
Однією з найбільш важких і чудових, з організації та виконання, операцій першого періоду війни стала операція з нанесення бомбардувальних ударів по столиці фашистської Німеччини — м. Берлін.
У відповідь на нальоти авіації противника на Москву і на заяви німецької пропаганди про те, що «радянська авіація повністю знищена», Верховним Головнокомандуванням перед ВВС КБФ була поставлена задача: «Нанести ряд бомбових ударів по політичному центру фашистської Німеччини — м. Берлін».
Ця операція мала на великі політичні цілі.
Внаслідок просування німецької армії, лінія фронту до кінця липня відстояла від Москви на 450 кілометрів, а від Берліна більш ніж на 1000 кілометрів.
22 липня 1941 німці почали масові нальоти на Москву і оголосили на весь світ про знищення радянської авіації і про те, що жодна російська бомба не впаде на міста Німеччини.
Треба було довести всьому світу і населенню Берліна брехливість фашистської пропаганди. Оперативна обстановка, що склалася на фронті, виключала можливість нанесення ударів з аеродромів як Західного, так і Північно — Західного фронтів, з — за брак радіусу дії бувших на озброєнні далеких бомбардувальників ДБ — 3.
Обстановка на Балтійському театрі була дещо інша. У цей час наші війська продовжували утримувати північну частину Естонії та острова Даго і Езель.
Найменша відстань до Берліна, що дозволяло використання літаків ДБ — 3, було з аеродромів о. Езель.
1.08.1941 року з найбільш підготовлених екіпажів 1-го мінно — торпедного авіаційного полку ВПС КБФ була створена особлива група і перебазована на аеродром Кагул (о. Езель).
Спочатку група мала 10 літаків ДБ — 3, потім була доповнена зі складу ВПС Червоної Армії до 33 літаків. Організацією підготовки і виконанням операції керував Начальник ВПС ВМФ, генерал — лейтенант Жаворонков С. Ф.
Група складалася з льотного складу, що мав великий досвід льотної роботи і літав у будь-яких умовах вдень і вночі. Командиром групи був призначений командир 1-го МТАП полковник Преображенський Е.Н.
З метою детального уточнення умов польотів, в ніч з 4 на 5 серпня був організований пробний, розвідувальний політ на Берлін групою з п’яти літаків ДБ-3.
Радянський дальній бомбардувальник ДБ-3Б «борт 2-червоний» в польоті. Перед кабіною пілота встановлений радіонапівкомпас РПК-2 (рамкова антена в обтічнику) (фото http://waralbum.ru)
Технічний аналіз польоту дав гарантійну можливість здійснювати вильоти з бомбовим навантаженням 750 — 1000 кг. і заправкою пального — 3000кг., при цьому залишалося 20% запасу палива. Складними і важкими питаннями виявилися техніка сліпого польоту і орієнтування.
Розвідувальний політ в ніч з 4 на 5 серпня дав основні уявлення про обстановку в районі цілі і умови польоту, необхідних для організації подальшої роботи.
Перший наліт на Берлін був проведений в ніч з 7 на 8 серпня. У першому нальоті брало участь 15 літаків в трьох групах, на чолі з т.т. Преображенським, Гречишникова і Єфремовим.
Політ проходив у винятково важких умовах. Три чверті шляху проходили над водною поверхнею Балтійського моря, поза видимості берега, частину маршруту довелося летіти в хмарах і за хмарами. Слабке пілотажно — навігаційне обладнання літаків, у поєднанні з важкими умовами польоту, при загальній тривалості 7 — 8 годин, вимагали від екіпажів виключно високого фізичного і морального напруження сил, бездоганної техніки пілотування і літаководіння. На всьому протязі маршруту від берегової лінії і до цілі літаки зазнавали обстрілу зенітною артилерією (ЗА) і освітленню прожекторами.
Ескадрилья радянських бомбардувальників ДБ-3А готується до вильоту (фото http://waralbum.ru)
Удар був нанесений з висоти 5500 метрів. В результаті удару було відзначено кілька осередків пожежі в районах стадіону, нового індустріального кварталу, вокзалу і телеграфу.
Виконавши завдання, всі літаки повернулися на свій аеродром.
У подальшому, до 4 вересня 1941 року, група зробила ще кілька нальотів на Берлін.
Всього протягом місяця було вироблено 86 літако — вильотів ДБ — 3, з них тільки 33 дійшли до Берліна, 37 літаків з різних причин, головним чином метеорологічним, бомбардували запасні цілі: Штеттін, Кольберг, Данциг, Мемель, Лібава та ін 18 літаків , з — за відмов матеріальної частини і через метеоумови, повернулися на аеродром з боєзапасом.
Всього за час операції група втратила 18 літаків, при чому слід зазначити, що, незважаючи на інтенсивний вогонь ЗА і протидії нічних винищувачів, над ціллю група втратила тільки один літак (ймовірно, збитий ЗА). Решта втрат пов’язані з труднощами польотів з обмеженого аеродрому, при поганих осінніх метеоумовах і при повній відсутності запасних аеродромів. При виконанні зльоту розбилися 2 літаки, при виконанні посадок — 5 машин, 2 ДБ — 3 були втрачені з — за відмов матеріальної частини на маршруті, ще один — з невідомої причини.
28 серпня німці зайняли Таллін і Палдиски, в результаті чого група на о. Езель була відірвана від баз більш ніж на 400 кілометрів. Доставка боєзапасу, пального і запчастин представляла виняткову складність. До всього цього, противник 6.09.1941г. справив штурмовку аеродрому, яка тривала понад 30 хвилин. Незважаючи на відмінне маскування, з 9 ДБ — 3, що стояли на аеродромі, 7 було знищено. Рішенням Командування, операція, внаслідок вищевказаних причин, була припинена і особовий склад групи був евакуйований з острова.
Всі члени екіпажів групи були нагороджені орденами і медалями, а провідні груп: Е.Н. Преображенський, В.А. Гречишников, А.Я Єфремов, М.Н. Плоткін і штурман полку П.І. Хохлов удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
Більш докладно про удари по Берліну можна дізнатися зі спогадів П.І. Хохлова, викладених у четвертому розділі книги «Морська авіація Балтійського флоту», підготовку і видання якої мені вдалося здійснити наприкінці 2003 року, після трьох років роботи над нею.
Автор Сокерін Віктор Миколайович, Заслужений військовий льотчик РФ, генерал-лейтенант запасу, Командувач ВПС і ППО БФ в 2000-2004 роках
