Українська авіація: чи є перспективи?
6 квітня 2012 до строю української військової авіації повернулися два літаки МіГ-29.Вони знаходилися на заводському ремонті на авторемонтному державному заводі в місті Львів. Після ремонтних робіт вони були доставлені на аеродром бригади командування «Південь» військово-повітряних сил України в Криму. Згідно з інформацією, отриманою в Міністерстві оборони, ці літаки будуть приймати участь у забезпеченні безпеки в рамках проведення фіналу Євро-2012.
В ході ремонтних робіт була проведено повне розбирання бойових машин, а також проведено ремонт основних вузлів літаків. Після проведення випробувальних польотів винищувачі повернулися до складу військ.
Трохи раніше, в березні, Миргородська авіаційна бригада отримала від запорізького «Мігремонт» літак Су-27 «Валентин Каленов». Інший модернізований Су-27 пройшов льотні випробування і повернувся до складу ВВС. Планується також, що цей же завод здійснить ремонт ще двох літаків Су-27 до кінця 2012 року. До кінця травня до строю будуть повернуті ще пара літаків МіГ-29, які знаходяться на ремонті на Львівському авіазаводі. Також підходять до завершення роботи по ремонту військово-транспортного літака Іл-76 та модернізації Су-24М.Передбачається також, що до червня поточного року будуть завершені ремонтні роботи 2 літаків Іл-39, а до кінця року такі ж роботи будуть проведені на 12 літаках та здійснено модернізацію 4 літаків цього класу. Також Міністерство оборони запланувало проведення ремонтно-відновлювальних робіт вертольотів Мі-24, Мі-2 та Мі-8. Крім цього, на завершальній стадії знаходяться державні випробування вертольота підтримки Мі-24П, який проходив модернізацію на «Авіаконі».
Така активність Міністерства оборони не може не вселяти оптимізму, якби не одне «але»: якщо подумати над тим, що залишилося від української авіації після 20 років незалежності — стає зрозуміло, що радіти-то особливо нічому, адже мова йде про повернення в стрій всього декількох бойових машин. В цей же час Міністр оборони України Д.Саламатін вважає подібні темпи відновлення авіації безпрецедентними, зазначаючи, що за останнє десятиліття нічого подібного не спостерігалося.
Але ж раніше все було зовсім по-іншому. У березні 2012 року українські військово-повітряні сили відзначили своє двадцятиріччя: в 1992 році були створені ВПС Україні. У той час на території держави налічувалося 10 авіадивізій, 4 повітряних армії, 11 окремих ескадрилій, 49 авіаційних полків, в цілому, близько 600 частин, близько 120 тисяч військових, 2800 бойових машин. Українська військова авіація того часу була найбільшою в Європі, поступаючись лідируючим позиціям тільки Сполученим Штатам Америки, Китаю та Росії. Серед військової авіатехніки, яка перебувала в той час в арсеналі українських ВПС, можна відзначити Ту-22, Ту-16, Ту-22М, МіГ-23, МіГ-29, Як-28, Су-27, МіГ-25, Су- 14 і Су-24, МіГ-21.
У першу чергу були передані Росії або підлягали ліквідації бомбардувальники Ту-95МС і Ту-160, крилаті ракети повітряного базування Х-55. Але найбільша ганьба в процесі загального роззброєння українських військово-повітряних сил — це ліквідація Ту-23М3, бомбардувальників, на знищенні яких наполягали Сполучені Штати Америки і які навіть виділили на це чималі кошти. На початку 2006 року були відправлені на металобрухт літаки Ту-22 і крилаті ракети Х-22, які перебували на озброєнні цих бойових машин. Примітно, що ліквідація Ту-22 була підведена під програму спільного зменшення загроз, незважаючи на те, що Ту-22 ніколи не вважався видом стратегічних наступальних озброєнь. Більш того, ще в радянські часи піднімалося питання з приводу того, чи вважати цей літак стратегічним. Тоді вирішили — ні, але це не врятувало українські літаки від знищення.
А далі процес пішов «веселіше», вже без допомоги з боку. На той час, коли до влади прийшов режим Януковича, від української військової авіації практично нічого не залишилося, втім, як і від військово-морської. Згідно зі статистикою 2009 року, з 200 бойових машин, які перебували у штаті, 88 літаків не літали. У 2010 році, коли Президент прибув з візитом до авіабригади в Крим, то дуже здивувався, коли йому повідомили, що з двох десятків літаків злетіти зможе тільки один. Тоді було проведено екстрене засідання Ради Національної Безпеки України, де прийнято рішення про негайне вжиття заходів щодо виправлення ситуації, що склалася.
Але все, про що тоді говорилося, так і залишилося словами. І вже на 2011 рік із112 штатних літаків в справному стані було всього 18, серед 80 бойових машин могли злетіти стільки ж.
На сьогоднішній день українська військова авіація представлена штурмовими Су-25 і Су-25М1, розвідувальними Су-24МР, навчально-бойовими Л-39 і Л-39М1, транспортними літаками Ан-26, Ан-24, Іл-76МД та Ан-30, вертольотами Мі-8МТ. До слова сказати, вся ця військова техніка ще радянського виробництва. Необхідно також нагадати і те, що цілком офіційно в 2000 році в штат був введений Ан-70, але бачили його тільки в ході проведення випробувань.
Якщо не приймати увагу боєготовність українських військово-повітряних сил, то тільки в плані чисельності від колишньої могутньої структури практично нічого не залишилося. І це ще не все. Українська армія продовжує скорочуватися — з часу початку президентства Януковича в силу вступив вже третій закон про скорочення збройних сил. У той же час мова йде тільки про скорочення особового складу, про скорочення озброєння поки нічого не говориться. Але й так зрозуміло, що якщо армія буде урізана в 2,5 рази (до 70 000 осіб, як це було заявлено раніше), то зберегти чисельність техніки ніяк не вийде.
Не все гладко і з технічної справністю авіатехніки, особливо бойових машин. Про закупівлю нових літаків і вертольотів на даний момент, в умовах тотального недофінансування збройних сил, можна тільки мріяти. Насилу вдається провести модернізацію (яка, до речі, коштує в 10 разів дешевше нових зразків). Необхідно також зазначити, що на українських підприємствах оборонно-промислового комплексу існують схеми модернізації всіх типів авіамашин. Але в даний момент мова може йти хіба що про те, щоб хоч якось відремонтувати і повернути в штат літаки і вертольоти.
Звідси напрошується дуже простий висновок: модернізація військової авіації, не кажучи вже про закупівлю нових зразків, продовжує залишатися нездійсненною мрією українських льотчиків. А адже дуже скоро відбудеться Євро-2012 і за допомогою чого їм доведеться забезпечувати безпеку повітряного простору — залишається загадкою …
