Теракти в Дніпропетровську: здрастуй, нове старе страшне життя

 Теракти в Дніпропетровську: здрастуй, нове старе страшне життя

Теракти в Дніпропетровську: здрастуй, нове старе страшне життя

Серія терактів, яка прокотилася Дніпропетровськом, приголомшила Україну, тим самим продемонструвавши, що країни виходить на новий (чи, скоріше, добре забутий старий) рівень «суспільних відносин». З великим труднощами відходячи від «лихих дев’яностих» до більш-менш нормального життя, українське суспільство на дванадцятому році нового тисячоліття раптом знову опинилося перед безоднею хаосу та насильства.

Власне, тією чи іншою мірою, нинішня держава Україна йшла — або, знову ж таки, поверталася — до цього кошмару протягом всього часу, що минув. За спробами переможних реляцій нинішньої влади про якісь видимі виключно тільки цій владі, економічні успіхи та соціальний добробут, приховувалося, як відомо, не тільки повна профанація замість державного управління. Великий переділ — так це можна назвати. Повна, беззастережна, тотальна, безпардонна криміналізація влади і наступні за нею чисто бандитські – за суттю, форма та методи. І основні ініціатори перекроювання політичного поля та економіки держави у кінцевому підсумку отримали трагедію.

Коли до влади приходять урки, країна рано чи пізно починає перетворюватися в одну велику зону, з її звірячими законами і такими ж способом життя та мислення. Це аксіома, поперти проти якої в України та її суспільства, не було жодного шансу. У той момент, коли «перший з рівних» (тут — далеко не у кращому сенсі) пропалений кримінальник посів місце чиновника, і після цього їх раптом у владі стало — не проштовхнутися, коли податківець, обійнявшись з міліціонером, кинулися за наказом на рейдерське захоплення, і тут же ці захоплення стали повсякденною буденністю, Україна була приречена на кров. Не тому, що раніше в країні не було покидьків, готових з тих чи інших мотивів підірвати мирних співвітчизників. А тому, що правове беззаконня і насильство стали філософією цієї держави. Країна стала існувати за шкалою цінностей (а точніше – повною їхньою відсутністю) свого лідера, який починав свій славетний життєвий шлях з пограбування.

… Коли вранці в Дніпропетровську сталися два перші вибухи — один на зупинці у центрі міста, інший — на привокзальній площі міста, — Україна була шокована. Але, коли слідом за інформацією про перші жертви — у першому випадку — 7, у другому — 5 чоловік, — лавиною пішла інформація про наступні вибухи, це було вже більше, ніж шок від трагічної події. Це стало приводом для початку війни, яку багато хто передрікав, але мало хто був здатний все ж повірити у її реальність.

Тут варто згадати, як 14 квітня в Дніпропетровську був убитий відомий рейдер Геннадій Аксельрод.За словами очевидців, бізнесмена розстріляли в упор через лобове скло, після цього відкрили двері і зробили контрольний постріл у голову. Ще раніше на життя Аксельрода також вже скоювався замах, — тоді невідомі замінували столик, за яким сиділи бізнесмени Геннадій Корбан і Геннадій Аксельрод. Нинішні теракти, вочевидь, слід розглядати у ключі саме цих подій.

Нагадаємо: Геннадій Аксельрод займався девелоперським бізнесом (віце-президент промислово-фінансової групи «Спарта»), а також був товаришем Геннадія Корбана, який тривалий час тісно співпрацював з групою компаній «Приват» Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова. Його смерть багато хто розглядав у контексті розпочатого протистояння груп татарської національності з єврейською мафією. Стає очевидним, що протистояння, яке тоді розпочалося, зараз входить до активної фази.

У той же час, жертвам нинішніх терактів та їхнім близьким від цих констатацій ані холодно, ані жарко. У цих умовах українські спецслужби та правоохоронці вкотре яскраво підтвердили: вони взагалі не готові до скільки-небудь ефективного протистояння тероризму в Україні, хоча про цю загрозу в країні говорять вже більше десятиліття (на хвилі світових тенденцій), і на антитерор щорічно викидаються багатомільйонні кошти. Це просто нонсенс: у державі, де число співробітників МВС удвічі перевершує чисельність збройних сил, ситуація з фізичною безпекою громадян скотилася до рівня африканських країн. Таке враження, що всі без винятку українські правоохоронці та спецслужби, «заточені» лише під те, аби розганяти калік-чорнобильців та пенсіонерів, а щодо справжніх загроз національній безпеці вони безпорадні, як кошенята.

Так було під час торішнього штурму в Одесі, коли доблесний міліцейський спецназ так і не показав нам приклад хоча б подоби спецоперації, і бандитів вибивали звичайними «армійськими» гранатометами, влаштувавши серед білого дня у центрі міста побоїще. Так і зараз. Після вбивства Аксельрода пройшло 2 тижні. А з часу подібного теракту у тому ж Дніпропетровську, коли також була підірваний безоболонковий вибуховий пристрій в урні, пройшло багато місяців: хтось чув про якісь результати розслідування? Адже не виключено, що почухалися б тоді люди у погонах, і нинішніх терактів у Дніпропетровську не було б взагалі.

Замість реальних справ, Янукович нам віщає про якихось віртуальних терористів: рівно місяць тому, 27 березня, він заявив, що на сьогоднішній день Україні ядерний тероризм не загрожує. «Оцінка загроз розповсюдження ядерного тероризму в Україні свідчить про низький рівень такої небезпеки для нашої держави», — сказав він зокрема. І додав із звичайним самовдоволеним виглядом: мовляв, особливо актуальною протидія ядерному тероризму стала протягом останніх двох років — у контексті підготовки до Євро-2012.

Та який до біса «ядерний тероризм», коли у тебе під носом серед білого дня «неядерні» терористи розносять у друзки одне з найбільших міст України, коли рахунок жертв перевалив за десяток?!

Зараз же Янукович вибухи у Дніпропетровську називає «черговим викликом для всієї країни». «Я знаю те, що знаєте ви. Я встиг переговорити з головою СБУ, міністром внутрішніх справ. Поки іншої інформації немає. Ми знаємо, що є постраждалі, розуміємо, що це для нас черговий виклик, для всієї країни», — сказав він журналістам. За словами «гаранта», для розслідування вибуху «будуть задіяні найкращі сищики». «Ми подумаємо, як відповісти достойно», — додав глава держави.

Та це не «виклик для всієї країни», це констатація безпорадності, безпросвітної тупості, непрофесіоналізму і самозакоханості української влади. А для країни і ці теракти, і ця сама влада, тією чи іншою мірою їх спричинила, і це — велика трагедія.

А ось слова Януковича про жертви терактів: «Шкода, що так сталося». Нічого більше він видавати з себе не спромігся.

Загалом, трагедія у нашому політикумі вкотре перетворюється на фарс. Ми ж, висловлюючи свої щирі співчуття жертвам терактів, з болем і гіркотою констатуємо: сьогодні ми живемо у дуже страшній країні. Це наше нове старе страшне життя.

Борис Такаєв

admin

Leave a Reply

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

[an error occurred while processing the directive]