Сумні демографічні підсумки української «євроінтеграції»

Я добре пам’ятаю, хоча і був маленьким, настрої 1991 року, що панували на той час на Україні. Пригнічені економічними проблемами і засліплені гординею, ми легко піддалися на прозахідну антиросійську пропаганду — що всі наші біди через Росію, яка нібито пригнічує, родючу і самодостатню Україну. Що варто нам тільки від’єднатися і стати «незалежними», як усі проблеми швидко будуть вирішені.

Поширена була також наївна точка зору на те, що нам допомагатимуть канадські та американські «українці» за наше прагнення увійти до «цивілізованого світу». З того часу минуло 20 років … Зараз я з жахом згадую ті настрої, бачачи результати такої жаданої «незалежності» та 20-річної «євроінтеграції»…

Візьму загальновідомий факт. У 1992 році на Україні проживало 52 млн. чол. Зараз 45 млн. чол. Я навіть не враховую навіть тих «заробітчан», яких 6-7 млн. лише числяться проживаючими на Україні і входять до цих 45 мільйонів.

Отже, за 20 років ліберального експерименту Україна доінтегріровалась до втрати 7 млн. чол. Це 14% від усього населення!

Середні щорічні втрати становлять, таким чином, 350 тис. чол. Отже, кожного дня вмирає у середньому понад 900 осіб. Тобто, кожні півтори хвилини на одну людину стає менше! Особливо підкреслю, що це не просто померлі, а різниця між народженими і померлими, тобто чисті втрати населення. І що ж? Чуємо ми від влади про те виродження, яке відбувається під гаслом «євроінтеграції»? Ніхто з них в упор не бажає визнавати жахливе знищення населення. Все обмежується згадуваннями про якусь невизначену «демографічну кризу». При цьому курс на «євроінтеграцію» оголошується пріоритетним, а факт виродження самої Європи замовчується. Значить, ми самі повинні нагадувати про це.

Для порівняння візьмемо сталінське 20-річчя. У 1930 р. населення УРСР було 29,6 млн. чол., У 1950 р. — 36,8 млн. чол. І це при величезних втратах у Великій Вітчизняній війні — близько 8 млн. чол. Щоправда, потрібно враховувати, що населення УРСР у 1950 р. поповнилося населенням приєднаних в 1939, 1940, 1945 рр.. територій — Галичини, Бессарабії та Закарпаття (див. карту), тобто 8-9 млн. чол. Ще зі складу УРСР в 1940 р. вийшла Молдавська РСР (займає територію приблизно нинішнього Придністров’я), увійшовши в утворену на території приєднаної Бессарабії нову Молдавську РСР. Крим тоді ще в УРСР не входив. Таким чином, втрати і приріст майже компенсуються. Разом отримуємо: чистий приріст у 6-7 млн. чол., Тобто, щонайменше +20%, незважаючи на голод 1932-1933 та 1946-1947 рр.

Подивімося на останнє радянське 20-річчя, коли вже не було жодних катаклізмів, а кордони УРСР були незмінні і збігалися з сучасними. У 1970 р. — 47,1 млн. чол., У 1990 р. — 51,8 млн. чол., Тобто приріст склав 4,7 млн. чол., або +10%.

Те ж, що сталося після 1991 року, інакше як ліберальним геноцидом не назвеш: за 20 років «незалежності» вимерло 7 млн. чол., Тобто 14% усього населення! Але ж нам кажуть, що «український народ» століттями прагнув до здобуття незалежності від Росії. І що ж виходить: знайшовши її, він тут же почав стрімко вимирати. Так може, не так вже й прагнув? Або немає ніякого окремого від Росії народу? Або це зовсім не незалежність? Я думаю, що все разом. Україна вже скотилася по чисельності населення на рівень початку 1960-х. І вимирання триває. Бо у 1991 році ми втратили свою країну.

Давайте зіставимо співвідношення втрати населення за останні 10 років на Україні і в Росії. А то у нас вистачає любителів протиставляти «цивілізовану європейську демократію» відносно України та російського «путінського режиму».

Отже, населення України: 2001 р. — 48,9 млн. чол., 2011 — 45,8 млн. чол., Тобто втрати 6,3%.

Населення Росії: 2001 р. — 145,5 млн. чол., 2011 — 142,9 млн. чол. Звичайно, потрібно врахувати міграцію до Росії за ці 10 років. Вона склала 2,0 млн. чол.
Таким чином, без урахування міграції, втрати становлять 4,6 млн. чол., Тобто 3,2%.

Що стосується даних про міграцію з України за ці 10 років, то я їх не знайшов, хоча зрозуміло, що якась частина населення виїхала назавжди. Якщо на сайті Укрстату хоч що-небудь можна знайти, спробуйте це зробити самостійно: http://www.ukrstat.gov.ua/ Я у цій безструктурній «валізі» даних не орієнтуюся. Знаю тільки одне: якщо з країни тікають, то справи у неї поганенькі. А якщо до країни приїжджають, то, значить, не так вже все у ній і погано.

А чисельність населення говорить саме за себе: за останні 10 років сумарні втрати населення в Росії у 3,5 рази менші, ніж на Україні (1,8% проти 6,3%). Відкидаючи міграцію до Росії, отримуємо різницю у 2 рази (3,2% проти 6,3%). Ці дані свідчать про те, що руйнування нашої держави обернулося катастрофою, причому більш страшною для України, ніж для Росії.

Для повноти картини ось графіки зміни населення.

На них наочно можна побачити, чим відрізняється зміцнення держави від бездумної і оскаженілої «євроінтеграції». І чому різнобарвні ліберальні «правозахисники» і «незалежні журналісти» так нападають на Росію, ненавидячи «цю країну». Яка б вона не була, це наша країна, і вона буде такою, якою ми її створимо. А створимо так, як будемо її любити. Разом з її околицями, поки ще відірваними від неї.

З хороших новин можна відзначити, що за минулий рік населення України мало протверезіло відносно своєї «європейськості» з 46% до 38% А союз з Росією і Білоруссю підтримує помітно більше громадян, ніж з ЄС: 55% проти 40%

Євген Чернишев