«AARGM» («AGM-88E») – зброя прориву ППО

«AGM-88E AARGM» є протирадіолокаційною керованою ракетою середньої дальності повітряного базування. Застосовується для знищення ворожої ППО (DEAD).

Завдання програми — подолання основних систем ППО колишнього СРСР та РФ.

Advanced Anti-Radiation Guided Missile (AARGM) – «Просунута протирадіолокаційна керована ракета»

Cистема AARGM за програмою ACAT 1C є вдосконаленим варіантом AGM-88Cs (блок VI)

AARGM дозволяє застосовувати зброю у необхідному діапазоні протистоянь за принципом «вистрілив та забув»

Активна головка самонаведення WGU-48 / B ракети AARGM може працювати спільно з приймачем ARH, аби протистояти тактиці виключення радара ЗРК (батареї SA-3 вдалося вижити у 1999 під час атаки НАТО військ Югославії і збити F-117 Nighthawk) або наводитися автономно на невипромінюючі цілі. AARGM — мережева зброя, яка отримує тактичну розвідувальну інформацію через вбудований приймач і аналізує вплив зброї у режимі реального часу (WIA) аж до моменту ураження цілі.

Застосована «конформна антена» (форма антени, є максимально відповідною для агрегату-носія)

В АГСН — WGU-48 / B застосовані активні алгоритми розпізнавання та аналізу цілі, що дозволяє нанести удар не тільки по радару комплексу ППО, але й, наприклад, системам керування транспортним засобом (носієм ЗР), машинам системи управління, силовим установкам.

У разі відключення радара, ППО ДБН тримає траєкторії, використовуючи збережені дані, використовуючи GPS / INS

СУ і ДБН розроблені з урахуванням уніфікації, для можливого застосування в ракетах «повітря-земля» для штурмової авіації, у тому числі для ВМС і корпусу морської піхоти США

Під час випробувань у 2008, AGM-88E продемонструвала наступні можливості (згідно ТЗ): бічний маневр для мінімізації збитку від «дружнього» вогню від запланованої зони нанесення удару, з подальшим поверненням на траєкторію впливу уникнення.

Модифікації:

CATM-88E — навчально-тренувальна

DATM-88E-тренажер наземного базування

Додатково:

уніфікований вузол підвіски — пілон від Lockheed MartinA eronutronics TAS з інтегрованим сенсорним детектором.

Сенсор приймач-далекомір, інтегрований у пілон, забезпечує низьку вартість і високу точність пеленгації. Здатний швидко і з високою точністю визначити положення випромінюючого радара. Система забезпечує ідентифікацію в 120 градусів у вертикальній площині і 240 градусів охоплення по азимуту, і додає всього 20 кг до ваги літака. Вона може використовуватися для значного поліпшення ефективності AARGM ракет, а також забезпечити додаткову дальність пасивних датчиків виявлення та збільшити можливості для здійснення удару.

Підрядник: Alliant Techsystems, Woodland Hills, Каліфорнія, USA

Розробка / Участь: USA (Raytheon), Germany (BGT), Italy (Alenia)

Введення в експлуатацію: листопад / 2010

Двигун: ТТРД (покращений РД Thiokol SR113-TC-1 від AGM-88) дворежимної тяги (форсаж, крейсерська швидкість)

Довжина: 13 футів 8 (417 см)

Діаметр: 10 дюймів (25,4 см)

Розмах крила: 44 (112 см)

Вага: 795 фунтів (361 кг)

Швидкість: Mach 2 +

Діапазон застосування: 60 — 170 км

Система керування та наведення: GPS / INS, самонаведення за променем радара ППО, ДБН міліметрових хвиль (MMW), мульти-спектральна командна система
БЧ: до 70 кг моноблочна WAU-7 / B, підвищеної потужності з вольфрамовим вражаючими елементами

Носії:

• ВМС: F/A-18C/D, FA-18E / F, EA-18G, EA-6B Prowler

• ITAF: Tornado IDS / ECR, сумісність з платформами: F-35, F-16 C / J,

Загальний обсяг виробництва: 2169

Унітарного вартість: USD $ 994 000

Загальна вартість проекту: USD $ 1,9 млрд.

Довгострокова мета програми-доведення габаритів для розміщення у внутрішніх відсіках F-22 і JS, із збереженням досягнутих ТТХ.

Протидія

(Уривки інтерв’ю газеті «Время новостей», корреспондент: Н. Пороський)

ВАТ «Оборонні системи» Віктор Віщук:

Захистом від ПРР серйозно в світі займався лише Радянський Союз. Однак всі спроби зводилися до конструювання дубля тієї станції, яку потрібно захистити. Цей дубль ставили осторонь від основної РЛС і намагалися переорієнтувати на нього ракету. Робили це і для РЛС старих зенітних ракетних комплексів, таких як С-200 (такою ракетою українці кілька років тому збили літак, що летів з Ізраїлю. — Ред.) І нових С-300. Під егідою НВО «Алмаз» був розроблений і випробуваний комплекс радіотехнічного захисту «Дублер». Але це був скоріше комплекс виявлення ПРР, а не захисту від них. Все обмежувалося випробуваннями, у серію жоден виріб не пішов.

Д.т.н., професор С. Нарбіков (головний конструктор ВАТ «Конструкторське бюро» Кунцево», засновник ВАТ «Конструкторське бюро-1»):

Ці комплекси захисту були свідомо приречені. На них стояли громіздкі і такі ж, як на основній станції, а то й більш потужні передавачі. Від них до двох-чотирьох помилкових випромінювачів потрібно було прокладати десятки метрів хвилеводів для передачі енергії. Це — металеві трубки прямокутної форми. Необхідно було багато часу на розгортання комплексу захисту, він був дуже вразливий. Навіть маленький осколок міг пошкодити хвилевід, герметичність порушувалася, і вся їхня система ставала непридатною. Згодом були спроби впровадити гнучкі хвилеводи, що нагадували пожежні шланги. Але від вітру вони коливалися, при вигинах губилася енергія. Ще одна ідея — встановити відбивачі, які не вимагали хвилеводів. Однак і тут зіткнулися з втратами енергії під час передачі. Крім того, важко було керувати випромінюванням від відбивача.

С. Нарбіков: «… Хибна пляма має бути більш яскравою і знаходитися у стороні. Її і створюють наші автономні випромінювачі, число яких може доходити до 12. Час їхнього розгортання — 20-30 хвилин. Випромінювачі автоматично управляються з основної станції, залежно від її режиму, та повністю її імітуючи. Іноземці називають їх або перешкодопостановниками, або відволікателями. Кожен випромінювач — це міні-передавач потужністю не менше 4 кіловат на імпульсі. Його вага близько 80 кг, працює на потужних акумуляторах у черговому режимі 24 години, на випромінювання — 3-4 години. Перевозять «неправдиві» випромінювачі у спеціально переобладнаному автомобілі «Урал».