Російський морський «Вовк»
У розпал Першої Світової війни — в квітні 1916 року, до складу Балтійського флоту Росії увійшла нова підводний човен типу «Барс» — «Вовк». Командиру підводного човна, старшому лейтенанту І.К. Мессер, було дано завдання порушити комунікацію німецьких транспортних суден, що доставляють з Швеції до Німеччини залізну руду і метал.
15-го травня 1916 року з Ревеля (Таллінн), «Вовк» вийшов на полювання. Протягом двох діб у шведських берегів у районі Норчепінг, «Вовк» терпляче чекав здобич, поки вранці 17 травня був помічений німецький транспортний сухогруз «Гера». Підводний човен сплив і дав два постріли вперед цілі. Коли транспорт зупинився, команді було дано наказ покинути судно, після чого «Вовком» були випущені дві торпеди і «Гера», вставши вертикально, пішла на дно. Залишившемуся в шлюпках екіпажу було оголошено, що вони можуть бути вільні і зраділі німецькі моряки відсалютували російським морякам піднятими вгору безкозирками.
Через кілька годин був помічений ще один пароплав. Ним виявився німецький військовий транспорт «Колга». Після кількох пострілів він зупинився, але потім знову дав повний хід. «Вовк» негайно випустив торпеду, що потрапила в саму середину корабля. Після вибуху «Колга» став повільно кренитися на лівий бік, і екіпаж став покидати судно. Тим часом на горизонті показався ще один транспорт і «Вовк», не чекаючи коли «Колга» затоне, кинувся на перехоплення своєї нової жертви.
Це був великий пароплав під назвою «Б’янка». Зрозумівши, що з «Вовком» жарти погані, вона слухняно виконала всі накази. Щоб не витрачати час, пароплав втопили торпедою. До місця атаки підійшли два шведських корабля і на далекій відстані спостерігали за подіями. Тільки після того, як «Вовк», пішов, вони вирішили рятувати людей з шлюпок.
Через місяць «Вовк» знову вийшов на полювання. На цей раз в Ботанічній затоці. Зайнявши позицію у Аландських островів човен помітив швидко йде за шведським вітрильником німецький транспорт «Доріт» і спливла перед носом пароплава, який жваво рухався за «шведом». Побачивши «Вовка», «Доріт» різко звернула з курсу і почала тікати до берега в нейтральні шведські води. Тільки отримавши кілька влучень в корпус, німецький капітан зупинив судно. Щоб не втрачати часу, пароплав потопили торпедою як тільки екіпаж зійшов на шлюпки.
Стривожене німецьке морське командування припинило своє судноплавство в цьому районі Балтики, і «Вовк» більше нікого не впіймав. На зворотному шляху човну на рідкість пощастило. Вже поблизу від своїх берегів, вахтовий офіцер несподівано відчув сильний удар в корпус човна. Озирнувшись, він побачив хитну на хвилях німецьку гальвану міну та два її зігнутих «роги». Удача не відвернулася від одного з кращих російських човнів — міна попалася не справна.
Вахтовим офіцером був Олександр Миколайович Бахтін — майбутній командир легендарного балтійського підводного човна «Пантера», потопивши під час Громадянської війни новітній англійський есмінець «Вітторія».
