170 мм наддалекобійні САУ «M1989 Koksan»

Якщо вживати терміни дарвінізму, людство спочатку, з першого дня свого існування, почало проходити природний відбір. У кожному племені знаходився кращий мисливець, в народі — вождь, в селі — землероб, а в місті — найкращий гончар. Не стало винятком це й в епоху сучасності, просто інтереси стали корпоративними, найзлішого бандита захищає в суді кращий адвокат, «найсмаженіша» новина про знаменитості — у кращого журналіста, та й сама ідіотська суспільно-економічна формація — у найодіознішого політика. Дух конкурентності, або, якщо хочете, змагальності, властивий людині, нібито він знаходиться саме в його генотипі. За великим рахунком, людині начхати, що у його сусіда ремонт зроблений гірше, але все одно приємно, чорт забирай! До цієї ж категорії, як вважається, належить і військова промисловість, просто тут на карту може бути поставлене світове панування. Тим цікавіші наслідки теорії «гротескного гігантизму», послідовники якої, безсумнівно, є у кожній нації.

Цар-гармата, німецька облогова гармата «Дора», радянська гаубиця Б-4м, американська самохідка М 107 … Ці вироби людського розуму викликають дивні асоціації. Вони були створені у період, коли представники того чи іншого народу подумували про світове панування. До цієї низки супергігантів відноситься й 170-мм гармати наддалекобійні M1989 Koksan північнокорейського виробництва. Це модернізована артилерійська гармата мала свій прототип, якому дали умовне найменування M1978.

Історія виникнення M1978

В історії появи М 1978 все відбувалося достатньо умовно, починаючи від виявлення перших свідчень про її існування. Західні «писаки», переглядаючи хроніку революційного параду в Пхеньяні у 1978 році, помітили дивну споруду з неприродно довгим стволом.

Щоправда, американські журналісти ще не знали, що на початку цього ж року американська військова повітряна розвідка засікла пересування цих вогневих систем у районі міста Коксан і дала їм умовне позначення за місцем і роком засічки — М1978 «Коксан», тому що іншу інформацію вони просто не мали. Набагато пізніше, через рік, через свої технічні та агентурні джерела РУМО США зібрало деякі дані щодо цієї системи.

Виріб М1978 «Коксан»

Інформація, отримана щодо цієї артилерійської гармати, виявилася досить мізерною, і десь доповнювалася припущеннями за аналогією з іншими вогневими засобами надпотужного калібру.

Для ходової частини цієї гармати застосовувалася база від північнокорейської версії танка Тип-59 виробництва КНР, який був «змальований» з радянського середнього танка Т-54. Інше припущення — за платформу для гармати була взята застаріла китайська бронемашина. У будь-якому випадку, це 170-мм САУ класу самохідних гаубиць, встановлена у башті відкритого типу на танковому шасі.

У модифікації цього монстра зразка 1989 року (назва М1989 «Коксан») уже був передбачений пересувний боєкомплект у кількості 12 пострілів. База прототипу та модифікації була обладнана дизельним мотором, який досягав швидкості 40 км/год. по шосе з запасом ходу по пальному 300 км. Гармата мала дальність стрільби звичайними снарядами до 40 км, з боєприпасами активно-реактивного типу — до 60 км. Скорострільність: 1-2 постріли на 5 хвилин.

Бойове застосування М1978 і M1989

Як ми пам’ятаємо, підсумком громадянської війни в Кореї став поділ країни на південну частину (П.Корея зі столицею у м. Сеул) і північну (КНДР зі столицею у м. Пхеньян). Між ними була утворена демілітаризована зона, за межею якої дозволено було розміщення військових формувань. Так от, вироби М1978 і M1989 були приведені до бойового порядку командуванням КНДР побатарейно по 36 САУ, причому в основному вздовж демілітаризованої зони. Системи, як правило, були укріплені в інженерному відношенні і замасковані у бетонних дотах. Щоправда, на щастя, до сьогоднішнього дня з них не було вироблено жодного пострілу, хоча їхнє знаходження у цьому районі вводить населення Південної Кореї у жах.

Експлуатаційні і конструктивні недоліки САУ

На рубежі 90-х років XX століття ця артилерійська система морально застаріла, почала вимальовуватися тенденція до нормалізації відносин між корейськими Північчю та Півднем. Тим часом накопичилися проблеми з техобслуговуванням старого шасі, яке спочатку було невисоким, важким і незручним. Крім того, військових не влаштовували деякі моменти артилерійської частини — відсутність возимого боєкомплекту, постійний вихід з ладу відкатних частин гармати через жахливі сили віддачі і т. д Все це дозволило отримати висновок про зняття цієї гармати з озброєння армії КНДР і виведенні зі штатного розкладу.

Ірано-іракський конфлікт

«Братовбивча» ірано-іракська війна між сунітами і шиїтами на Близькому Сході між тим не припинялася, і обом сторонам так не вистачало техніки і озброєння. Списувана північнокорейська техніка опинилася на близькосхідному ТВД, як з боку Ірану, так й Іраку. Мабуть, це був єдиний випадок по-справжньому бойового застосування «Коксан» у бойових діях. Ближче до закінчення війни іракці обстрілювали з цих гармат нафтові розробки Ірану з півострова Аль-Фао, а через чотири роки підійшла черга Кувейту.

Наявність «Коксанів» у супротивника стало холодним душем для іракців. Їхні артилерійські дивізіони, раніше панували на театрі військових дій, стали нести втрати в особовому складі і техніці. Бойові дії на Близькому Сході виявили реальні недоліки цієї гаубиці у бойовому застосуванні: це низька скорострільність і невеликий ресурс ствола артилерійської частини.

Висновок

Минув час суперсистем, настав час іншого вирішення міжнародних конфліктів, але такі гармати, як «Коксан», залишаться яскравим нагадуванням окремих епізодів військової історії.