«А на питання дивитися ширше …»
Навряд чи хуліган Федя з фільму думав, що його фразу можна буде застосувати до міжнародної політики початку XXI століття. Тема протиракетної оборони Сполучених Штатів вже дійшла до тієї межі, після якого вона остаточно всім набридне. А розмови по ній, схоже, найближчим часом не закінчаться: Росія, як і раніше, вимагає гарантій, що ця система не спрямована проти неї, а США, у свою чергу, гарантії давати не поспішають. Навіть більше, новий посол США в Росії М. Макфол, виступаючи в американському Сенаті, прямим текстом сказав, що на словах обіцяти не зачіпати своєю ПРО російські інтереси Вашингтон буде, але юридичні гарантії не дасть.
А що ж Росія? Насамперед, всі згадали обіцянку россійського президента Д. Медведєва про розміщення під Калінінградом тактичних ракет. У той же час, це був, скоріше, натяк східноєвропейським країнам, яким Штати запропонували брати участь в Євроатлантичній ПРО. Іншими словами, Медведєв натякнув: погодьтеся прийняти американські ракети — націлимо на вас свої. Не подобається?
І ось новий поворот в протиракетних справах. На цьому тижні «Коммерсант» опублікував статтю, в якій говорилося про альтернативу американо-європейської ПРО, причому альтернатива ця в прямому сенсі «ширше». За даними «Комерсанта», у верхах російського держапарату зараз йде обговорення т.зв. «Стратегічною оборони Землі». Так, саме Землі. Авторство ідеї газета приписує представнику РФ в НАТО Д. Рогозіну. Також «Коммерсант» призводить і резолюцію президента Медведєва, накладену на концепцію: «Цікаво». І, що цікаво, незважаючи на відсутність офіційного підтвердження або спростування, інформація про Рогозін виглядає правдоподібною: Дмитро Олегович відомий своїми сміливими ідеями та висловлюваннями.
Програма «Стратегічної оборони Землі» має на увазі створення всесвітньої системи захисту не тільки від ракетних загроз, а й від «сюрпризів» з космосу: астероїдів, метеоритів і т.д. Для цього, за словами якогось джерела в дипломатичному корпусі, потрібно об’єднати в єдине ціле ППО, ПРО і ПКО усього світу, а також створити системи спостереження за навколоземним простором і більш віддаленими районами. Здійснювати програму, якщо вона дійде до цієї стадії, будуть США, НАТО і Росія, але не виключається і участь інших країн. Взагалі, поки говорити про роботу за програмою рано — поки що немає навіть офіційного підтвердження про її існування.
Підкорятися космічна оборона повинна безпосередньо ООН. І це зрозуміло — Росія володіє правом вето і, швидше за все, при потребі не відмовиться від можливості його накласти. Додатково до цього РФ, як постійний член Ради безпеки, зможе контролювати всі етапи створення системи, якщо до нього дійде справа.
А здійснення «Стратегічної оборони Землі» поки не виглядає реальним. Головна причина — особливості міжнародних відносин. Навряд чи провідні країни підуть на співпрацю відразу в декількох стратегічних галузях. А якщо співпраці не вийде, то навіть розробка проекту опиняється під сумнівом.
І все ж, чи можливе створення такої системи? Можливо, але вона обійдеться в астрономічно велику суму. Так що поки «Стратегічна оборона Землі» краще виглядає як цікава, асиметрична і несподівана шпилька Вашингтону, що обожнює всі глобальні проекти.
Але спробуємо уявити, як на базі сучасних технологій можна «закрити» Землю від космічних загроз. Спочатку їх потрібно виявити. Для цього потрібні РЛС з відповідною дальністю огляду. Приміром, РЛС «Дон-2Н» з системи ПРО Москви може контролювати сектор висотою «всього» в 40 тис км. Для космічних швидкостей цього мало. Тому оборона планети вимагає більш потужних станцій. Знищення виявленої мети найбільш доцільно в заатмосферних просторі — об’єкт буде розколений на дрібні шматки, які швидше згорять в атмосфері і не долетять до поверхні планети. Однак для такої атаки потрібно ракета з відповідними даними. Рекорд по висоті поразки зараз належить американських протиракет RIM-161 SM-3 — 200-250 км. Але цього мало — осколки просто не встигнуть згоріти і / або піти у бік від Землі. Можна, звичайно, «добивати» шматки в атмосфері за допомогою ЗРК зразок С-400, але це занадто складна й ненадійна схема. Так що поки наша планета залишається беззахисною від загроз ззовні, а для створення захисту потрібні просто величезні вкладення фінансів і зусиль.
PS У серпні цього року Державний ракетний центр ім. В.П. Макєєва (Россія) оголосив про завершення попереднього проектування системи захисту Землі від астероїдів.
