Секретні предки «Т-95» — родом з 50-х років

Російський танк, відомий, як об’єкт 195 або Т-95, до цього часу залишається таємницею за сімома печатками. Незважаючи на те, що військові роздумали брати його на озброєння, офіційно майже нічого невідомо про цю бойову машину. Хіба тільки, що її екіпаж перебуває у передній частині корпусу, у добре захищеній капсулі, а озброєння є винесеним.

Також до недавнього часу мало хто знав, що своїм корінням супер-танк Т-95 йде у 50-ті роки.

«Танк з зосередженим розташуванням екіпажу»

У далекому 1959-му в ВНДІ-100 почалися розробки танків з нежилими бойовими відділеннями і з розміщенням екіпажу у передній частині корпусу в ізольованій капсулі.

36-тоний танк, на думку творців, повинен був бути озброєний 115-мм гарматою У-5тс «Молот», яка була обладнана дульним гальмом і ежектором.

Родзинкою проекту стало так зване «зосереджене» розташування екіпажу в ізольованій капсулі: механік-водій і навідник сидять у передній частині корпусу плечем до плеча, а командир — позаду них по центру. Ще раз слід нагадати, що це опрацювання 1959!

Бойове відділення було ненаселеним, і весь його простір займала повністю механізована боєукладка, в якій оригінальними конструкторськими рішеннями вдалося збільшити боєкомплект до 40 снарядів.

Додаткові 10 снарядів були укриті в спеціальних стелажах під бойовим відділенням.

Характеристики броньового захисту були чудовими на той період, наприклад, бронеплита лобовій частині корпуса мала товщину до 150 мм (приведена товщина відповідала цілим 350 мм).

Безпечний радіус від епіцентру ядерного вибуху потужністю 30 кілотонн становив 800 метрів. Планувалося, що на танк буде встановлений двигун, який дозволив би розвивати швидкість до 70 км/год.

Ракетний танк

Трохи згодом, у 1961 році, в тому ж ВНДІ-100 розроблялася інша бойова машина з екіпажем у складі двох чоловік в ізольованій капсулі.

Згідно модним тоді віянням 32-тоний танк мав бути озброєний ракетним озброєнням. Всього боєкомплект повинен був налічувати 35 160-мм снарядів трьох видів: керованими ракетами, некерованими реактивними снарядами з розкривним оперенням і некерованими турбореактивними снарядами.

Своєю конструкцією, формою корпусу танк планували оптимізувати для бойових дій в умовах масованого застосування ядерної зброї. Він міг діяти на відстані 770 метрів від епіцентру вибуху ядерної бомби потужністю 30 кілотонн.

Якщо сама ідея створення танка, озброєного виключно ракетним снарядами, виявилася тупиковою, то виявилося, що танк «із зосередженим розташуванням екіпажу» випередив за своїм задумом можливості вітчизняного танкобудування на багато років. Наприкінці 50-х років не було технічних можливостей створення ефективних приладів спостереження та прицілювання для екіпажу, що знаходиться в капсулі, і тому розробки залишилися лише на папері.

«Об’єкт 450»

Деякі історики танкобудування до «родичів» Т-95 записують й харківський Об’єкт 450, відомий так само як Т-74, що з’явився в 70-х. Але варто подивитися на представлену схему внутрішньої компоновки машини, то можна зрозуміти, що якщо ці танки і мають якесь споріднення (виносне озброєння), то дуже і дуже віддалене.

Екіпаж у 450-го перебуває безпосередньо під винесеним бойовим відділенням, а не попереду, як у Т-95. Великі відмінності також й у розміщенні боєкомплекту.

Розробку 450-го також спіткала невдача. Незважаючи на сміливість задуму, можливості промисловості не дозволяли створити дієздатний приладовий комплекс і систему керування вогнем.

Ще одним далеким родичем Т-95 є танк «Боксер», який з’явився наприкінці 80-х років у Харкові. Він також відомий як «Молот», але і у нього не було єдиної капсули для всього екіпажу.

До речі, про цей танку ми плануємо поговорити окремо. Слідкуйте за нашими публікаціями.