Кіборги: «Сепари не знають, за що воюють»
Захисники донецького аеропорту «миються» під кулями снайперів і «ображають» найманців з Росії.
Терористи на сході України не припиняють спроб взяти під свій контроль донецький аеропорт. «За минулу добу позиції українських військових в цьому районі 6 разів були обстріляні з гранатометів і стрілецької зброї», — пояснив спікер РНБО Андрій Лисенко. Незважаючи на безперервні обстріли, бійці ЗСУ вже понад 5 місяців утримують аеропорт ім. Прокоф’єва. У народі захисників прозвали кіборгами.
«Сегодня» поспілкувалася з героями. Контрактник Дмитро брав участь в обороні аеропорту з травня по вересень. Під час чергового бою з сепаратистами на початку вересня він отримав кульове поранення в лікоть і тепер перебуває в Київському військовому госпіталі. Над узголів’ям ліжка солдата висить зображення українського козака з підписом: «Кіборги».
«У нас було завдання замінувати посадку, яка знаходиться поруч з блокпостом біля населеного пункту Піски, і через яку сепари постійно атакували, — розповідає Дмитро. — Я разом з трьома товаришами по службі замінував «зеленку» і вже відходив, як раптом нарвався на групу бойовиків. почалася перестрілка. Стріляли з усіх боків, і одна куля увійшла мені в лікоть, розтрощила ліктьовий суглоб і кістку». За словами пораненого, бойовики йдуть на штурм аеропорту щоразу більшою кількістю людей і зброї, притуплюючи почуття страху наркотиками.
«Вони натовпами йдуть на нас. Коли був перший бій в аеропорту і терористами був захоплений новий термінал, ми його відбили і знайшли в терміналі шприци з-під наркотиків. Зараз вони стали обережнішими, бо ми і так їх уже настріляли там сотнями», — пояснив солдат. Кіборг зазначив, що успішна оборона аеропорту залежить від вдалої тактики військових і хороших командирів.
«Ніяких катакомб і секретних тунелів, де ми могли б сховатися, там немає. Солдати займають те, що залишилося від терміналів, і захоплюють позиції по периметру, щоб тримати оборону. Кожна група відповідає за свій сектор: починаючи від ангарів і закінчуючи пожежниками вишками, бо нападають з усіх боків. Стріляють цілодобово. Бувають тільки перерви на 2-3 години, за цей час вони перезаряджають «Гради» і міномети і знову обстріл. Крім того, скрізь розставлені снайпери. Одного разу я вийшов на вулицю, щоб помитися, і тут же біля вуха у мене засвистіла куля. Я бігом в укриття», — розповів Дмитро.
На боці бойовиків майже немає місцевих жителів. «Одного разу ми взяли в полон шістьох сепарів. У всіх російські паспорти. Ми намагалися з ними спілкуватися, питали, навіщо вони сюди лізуть і що тут забули, але вони толком нічого не відповіли, вони не знають, — каже Дмитро. — Повно і чеченців. Вони виходили на нас по рації, говорили, щоб ми здавалися, інакше будуть нас різати. Пропонували перейти на їхній бік. Але коли ми почали ним «насипати», вони, напевно, образилися (сміється) і більше не наважувалися до нас з такими питаннями звертатися».
Солдат вважає, що терористи хочуть захопити аеропорт з принципу. «Адже там вже просто нічого не залишилося: починаючи від злітної смуги і закінчуючи будинками та терміналами, переоране поле», — резюмував захисник.
«Нам кричали: Аллах акбар!»
Ще один захисник аеропорту, з позивним Цезар, тримав оборону на стратегічному об’єкті 32 дня (частина вересня і жовтня). Боєць спеціально готувався до служби в АТО, пройшов підготовку в батальйоні «Золоті ворота», і донецький аеропорт став його першим розподілом. «Алгоритм битв нам нав’язували сепаратисти. Стрілянину могли відкрити в будь-який момент. Зазвичай сидиш на посту, тут чуєш крик «Аллах акбар!» — і починається наступ. Вони виходили на нашу рацію та говорили: «Ей, хохли, укропи, здавайтеся!» Але ми знали — це наша земля, будемо захищати. — розповів «Сегодня» Цезар. — Спочатку працює їхня артилерія — треба ховатися в підвалах. Як тільки вщухла — відразу наверх, бо піде піхота. А піхоту прикривають танки, які розстрілюють будівлі практично в упор».
Солдат зазначив, що умови життя військових в обложеному аеропорту змінювалися постійно. «Спочатку було дуже навіть комфортно. У кімнатах для персоналу були ліжка, пральна машина, обігрівачі, морозилка, шкарпетки, нижня білизна, вологі серветки. Ми їжу готували, милися. Але потім один снаряд влучив у бочку з водою, а іншим — зруйнувало кімнату з їжею, — скаржиться військовий. — Наприкінці жовтня ми вже сиділи на підлозі першого поверху нового терміналу, їли сухпайок і молилися, щоб снаряди летіли повз».
Зараз з провізією і боєприпасами проблем у «кіборгів» немає. «Постачання успішне — бо Піски, звідки нас забезпечують, під контролем нашої армії. Але часом, коли ми були в щільному оточенні, припаси скидали з літаків», — розповів Цезар.
Прізвиська «кіборги», яке захисникам аеропорту дали українці, і використовують самі сепаратисти, бійцям припали по душі. «Мені подобається, що нас кличуть «кіборгами». Це саме те слово, яким можна охарактеризувати солдата — все відразу зрозуміють, звідки з Донбасу він прибув, і де служив. Круте слово», — не приховує свого задоволення Цезар.
