Катар — карлик з амбіціями імперії
Модернізація Ісламського світу з боку господарів Західного проекту поставила перед монархіями Перської затоки складне завдання: вони повинні очолити цей процес і вижити. Еліти монархій, які входять до Ради співпраці арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ), є частиною глобального закритого клубу «світового уряду», до того ж ці держави фактично створені при реалізації планів Лондона. Але правлячі структури Катару, Бахрейну, Кувейту, ОАЕ, Саудівської Аравії та Оману не входять до ядра«світового уряду», вони — периферія. Тому Лондон і Вашингтон запросто можуть ними пожертвувати для реалізації більш важливих цілей. Монархії повинні довести всьому світові, що з них ще буде певний зиск. Саме тому, останнім часом можна спостерігати такий сплеск зовнішньополітичної активності двох головних центрів РСАДПЗ — Ер-Ріяда і Дохи. Саудівська Аравія і Катар брали активну участь у боротьбі з Лівією Каддафі, розвинули бурхливу діяльність у Північній Африці (у тому числі й в Єгипті), стали мало не головними противниками Сирії Башара Асада, приймають активну участь в інформаційній війні проти Ірану.
Ер-Ріяд і Доха борються за домінування у майбутньому сунітському «Великому халіфаті». Ставка велика — у разі, якщо вони програють, майбутнє сунітських монархій вельми туманне, що й підтвердили нещодавні хвилювання в Бахрейні. Іран цілком здатний включити до сфери свого впливу шиїтські регіони монархій, якщо ті впадуть у процесі арабської смути.
Щоб зрозуміти, чому Доха, незважаючи на слабкий військовий потенціал, незначність території і людських ресурсів (близько 2 млн. чоловік), стала одним з лідерів арабського світу, слід придивитися до найближчої історії цієї держави. 27 червня 1995 нинішній глава Катару емір Хамад бін Халіфа аль-Тані у результаті безкровного перевороту повалив свого батька еміра Халіфи бін Хамад аль-Тані. З цього часу емір Хамад аль-Тані поставив завдання сформувати образ Катару, як однієї з найбільш прогресивних держав арабського світу.
Передумовами для того, аби стати лідером арабського світу стали декілька факторів:
— Різке збільшення фінансових надходжень від продажу природного газу (з початку 1990-х експорт газу з країни виріс на 500%). Вуглеводні зробили абсолютну монархію першою країною у світі за ВВП на душу населення — 102,7 тис. доларів. До того ж, Доха стала лідером на ринку скрапленого газу. Так, на сьогоднішній день монархія володіє найбільшим у світі флотом спеціалізованих суден, це дає незалежність від країн-транзитерів і допомогло наростити експорт зрідженого природного газу з 13 млн. тон в 2003 році до 75 млн. тон — у 2011 році. Сам цей фактор став й однією з причин боротьби проти Джамахірії Каддафі (Полковник планував побудувати завод з виробництва скрапленого газу); проти Сирії та Ірану. Головними конкурентами Дохи на ринку природного газу є Іран і Росія (звідси і напад на посла Росії в аеропорту Катару — попередження Москві). Тегеран і Москва переважно продають газ за допомогою трубопроводів. Провокуючи війну в Сирії, Катар витісняє з цієї території іранців і росіян. До того ж, знищує Сирію як конкурента — Дамаск один з претендентів на родовища газу у Східному Середземномор’ї. Розвиток газової інфраструктури конкурентів — це кінець фінансового благополуччя Катару, країна — типовий приклад моноекономіки.
За даними британської аудиторської компанії «Ernst & Young», у період з 2000 по 2010 роки, ВВП монархії збільшувався у середньому на 13% в рік. Навіть коли почалася світова фінансова криза, темпи зростання досягали 9,5%. У 2011 році зростання ВВП склало близько 14%. Фактично економіка Катару — це фінансово-економічна «піраміда», потрібен постійний ріст інвестицій, як тільки він закінчиться, економіка країни завалиться.
— Тісний союз з англо-саксами. США мають на території монархії військову базу ВПС «Аль Удейд». Вона використовується не тільки, як база зберігання зброї, амуніції та військових матеріалів, але й як пункт дислокації бойової авіації. У модернізацію бази за останні роки американцями було вкладено понад 100 млн. доларів. Тепер на злітній смузі можуть розміститися до 100 бойових літаків, база оснащена найсучаснішими системами зв’язку та керування. На базі дислокуються стратегічні бомбардувальники B-1B, військово-транспортні літаки, літаки-заправники, морські розвідники, літаки дальнього радіолокаційного виявлення.
— Наявність потужної, популярної інформаційної пропагандистської системи — катарського телеканалу «Аль-Джазіра», який віщає на весь світ. Доха не пошкодувала фінансів, привернула відмінних фахівців, у результаті канал став одним з найвідоміших на планеті. Аудиторія каналу налічує до 50 млн. чоловік. Популярність канал отримав завдяки вивченню проблем арабського світу і репортажам з Афганістану та Іраку. Завдяки цьому, коли почалася арабська смута, канал мав великий авторитет серед арабів і став відмінним інструментом інформаційної війни проти Лівії, Сирії та інших ворогів Дохи і Заходу.
— Доха перейняла успішний досвід Лондона у плані залучення на свою сторону різного роду опозиціонерів, радикальних діячів, революціонерів, повстанців, одночасно фінансуючи різні опозиційні рухи. З початку 2000-х років катарці не тільки зав’язували контакти з керівництвом країн Близького Сходу, Африканського союзу, але й з багатьма опозиціонерами, почасти надаючи свою територію як притулок для політичних біженців. Доха фінансувала палестинські рухи ХАМАС, ФАТХ, лівійських бунтівників, «Братів-мусульман» в Єгипті, опозицію в Ємені. Є інформація, що Катар матеріально підтримує й частина сирійської збройної опозиції.
Для Росії важливий і той факт, що ваххабітські кола та приватні фонди Катару мають відношення до фінансування тероризму на Північному Кавказі. Тому зростаючий вплив монархії і її успіхи у дестабілізації обстановки в різних країнах Північної Африки та Близького Сходу становлять загрозу національній безпеці Росії.
Політичні успіхи Катару
— У травні 2008 року Катар став ініціатором внутрішньо-ліванського договору, який завершив півторарічну кризу і дозволив провести вибори президента. Крім того, монархія надавала свої послуги посередника для врегулювання конфліктів в Ємені, Сомалі, Чаді і для вирішення прикордонного спору між Джібуті і Еритреєю. У результаті Катар зайняв міцні позиції в Північній Африці, які особливо посилилися після зміни режимів в Єгипті і Лівії. Каддафі був сильним бар’єром, який стримував проникнення катарців до країн Північної Африки. Полковник фінансував декілька проектів, тепер ці позиції намагається зайняти Доха.
— З початку хвилі арабської смути Катар намагається очолити процес «модернізації» країн Близького Сходу, виступаючи за «демократію» і «лібералізацію» суспільного життя. І це при тому, що країна є абсолютною монархією і араби-катарці є привілейованою меншістю — близько 40% від усього населення.
Особливо відзначилася Доха в Лівії. Катарці навіть взяли участь у війні проти Каддафі. Емір Катару поряд з Н. Саркозі і Д. Кемероном став головним ініціатором Лівійської війни. А після перемоги лівійських «революціонерів» креатури Катару зайняли в Лівії дуже хороші позиції. Міцні позиції у Дохи в Тунісі та Єгипті, де після успішних революцій на виборах перемогли ісламістські партії.
На даний час Катар, разом із Саудівською Аравією — головний ініціатор створення «гуманітарних» коридорів, «зон безпеки» на кордонах і введення до Сирії миротворчих сил. Наприклад, 10 березня у ході 137-ї сесії Ради міністрів закордонних справ Ліги арабських держав, глава уряду і МЗС Катару шейх Хамад бен Джасем Аль Тані заявив: «Настав час реалізувати пропозицію про направлення арабських та іноземних сил до Сирії». Керівництво монархії фінансує бандформування, купує зброю і поставляє бійців для Сирійської визвольної армії. Канал «Аль-Джазіра» створює сприятливий образ «сирійської опозиції» та «кривавий» імідж режиму Башара Асада в очах світового співтовариства. Причому Катар веде інформаційну війну не тільки проти Сирії, а й проти Росії.
Підсумки
Хоч Катар і є сателітом англо-саксів, але, у той же час, веде й свою гру, вирішуючи проблему збереження фінансово-економічного благополуччя і побудови «Великого халіфату» на основі ідей панарабізму і радикального ісламу під прикриттям концепції «демократизації та лібералізації» Близького Сходу та Північної Африки. Доха досить успішно використовує оригінальну модель зовнішньої експансії, в якій катарське керівництво поєднує орієнтацію на Захід і консервативні елементи. Так, Катар працює з радикальними ісламістськими організаціями, у тому числі терористичними. Це дозволяє Доха, незважаючи на її карликовий розмір, успішно конкурувати з країнами ЄС, Китаєм, Іраном і Росією, у Північній Африці і на Близькому Сході.
