Роль Афганістану в «великій грі» США
В останні дні в Стамбулі пройшло кілька великих зборів, присвячених стану справ на Середньому та Близькому Сході. 1 листопада під головуванням турецького президента Абдулли Гюля відкрився Троїстий саміт Туреччина — Афганістан — Пакистан. У ньому взяли участь високопоставлені військові чини, глави МВС, розвідувальних служб і торгових палат трьох держав. 2 листопада міністр закордонних справ Туреччини Ахмет Давутоглу почав роботу міжнародної конференції «Регіональна безпека та співробітництво в серці Азії в інтересах стабільного і безпечного Афганістану». На ній афганський президент Хамід Карзай в черговий раз закликав талібів укласти перемир’я і повідомив про важливість для регіону майбутньої угоди Кабула з Вашингтоном про довгострокове стратегічне співробітництво.
Це не перший захід подібного рівня, який було організовано в Туреччині. Проводилися аналогічні саміти і за межами турецькій території, але успіхів досягти по «афганській проблемі» не вдалося. Афганістан продовжує залишатися головним болем, причому не тільки для своїх найближчих сусідів, але і для вельми далеких країн. А проблема афганського героїну стала глобальною проблемою. Тому можна впевнено говорити про те, що в Стамбулі в більшій мірі вирішують проблему не як повернути Афганістан до мирного життя, а йде узгодження інтересів різних груп, країн, гравців регіонального та глобального рівня, які діють в Центральній Азії і на Близькому Сході. Афганістан є відмінним інструментом для впливу на величезний регіон: від Китаю та Індії до Росії і Європи.
Крім того, ці конференції підтверджують факт стрімкого зростання впливу Туреччини в регіоні. Анкара намагається бути активним гравцем на широкому фронті, від Північної Африки до Афганістану. Хоча ясно, що в даний час Туреччина самостійно не зможе вирішувати масштабні геополітичні завдання. Особливо без допомоги Сполучених Штатів.
Ситуація навколо Афганістану відмінно вписується в стратегію США по зануренню Євразії в стан хаосу. На прикладі Афганістану це видно так само добре, як на прикладі Лівії та Сирії. Сумнівно, що американці не можуть навести порядок в країні — вирішити проблему з талібами, наркотиками, відсутністю промисловості та сільського господарства в Афганістані. Вони вбухали туди вже стільки мільярдів, що можна було б побудувати «нову країну» з нуля. Їм не потрібен мир і порядок в Афганістані, мета — хаос і постійний головний біль у сусідніх країн. Нинішня атака на мережу Хаккані, яка супроводжується переговорами з помірним крилом руху Талібан, з одночасними інформаційними ударами по Пакистану, говорить про новий етап плану з повної дестабілізації Центральної Азії. Про це ж говорить і пропозиція Кабула про необхідність початку перегляду кордонів з Іраном, Пакистаном та пострадянськими середньоазіатськими республіками. Наслідки перегляду кордонів в такому вибухонебезпечному регіоні можуть бути досить негативними.
Одночасно з дестабілізацією регіону США продовжують свою стратегію по військовому закріпленню в Центральній Азії. Йде робота з розгортання Північної розподільної мережі (так, через Узбекистан, за деякими оцінками, зараз йде більше 90% вантажів НАТО для Афганістану), або «Нового великого шовкового шляху». Американці планують зберегти свої бази на постійній основі. Це дозволить Сполученим Штатам чинити тиск на Китай, Індію, Пакистан, Іран та Росію. Втілення плану «Нового великого шовкового шляху» призведе до фундаментального геополітичного зрушення в південній частині Середньої Азії і остаточної переорієнтації розташованих тут пострадянських республік на інші центри сили. Приміром, Туркменія в разі здійснення проекту «Набукко» та розширення газопроводу в КНР економічно буде орієнтована на Євросоюз і Китай, а не на РФ, як раніше. Така переорієнтація відбудеться і в інших країнах, в результаті конкуренція за вплив на них розгорнеться між Західним світом (США / ЄС) і Китаєм. Росія буде виключена з числа активних гравців. Бази США і НАТО в такому випадку забезпечать військову присутність Заходу в регіоні та економічні інтереси західних корпорацій у Центральній Азії.
В Ірані це чудово розуміють, так, глава МЗС цієї держави в ході стамбульській конференції заявив, що експансіоністські плани Сполучених Штатів і продовження американської військової присутності в Афганістані під приводом нібито бажання викорінити екстремізм і тероризм жодним чином «не сприятимуть забезпеченню і зміцненню безпеки ні в самій країні, ні в регіоні ». Алі Акбар Салехі також зазначив, що присутність американців і сил Північно-Атлантичного Альянсу в Афганістані призвели до розквіту тероризму, збільшення обсягів виробництва та контрабанди наркотиків, масового вбивства мирних жителів країни.
