Боснія і Герцеговина як полігон США

1 березня у Сараєво пройшли урочистості з приводу двадцятирічної річниці проголошення незалежності Боснії та Герцеговини (БіГ). Вони носили традиційний характер для цього штучного утворення, створеного за сприянням «світового співтовариства» — у святкуваннях брали участь мусульмани і хорвати (переможці), а боснійські серби їх проігнорували. Представник хорватів у колективній Президії Боснії та Герцеговини Желько Комшич повідомив, що «1 березня 1992 Боснія і Герцеговина стала, згідно з волею більшості своїх громадян, незалежною і суверенною державою». Бакір Ізетбегович, мусульманський представник у Президії БіГ, висловив думку, що держава якось «полюблять» всі його громадяни. А «полюбити» країну повинні приблизно 31% її населення — серби. Крім того, слід відзначити, що й частина мусульман (приблизно 43% населення БіГ) незадоволена такою перемогою — хочеться більшого, повного панування. Та й хорвати (їх у країні більше 17%) воліли б об’єднати свої райони з Хорватією.

Саме територія колишньої Югославії стала свого роду полігоном з відпрацювання ряду технологій руйнування. Останнім часом ми спостерігаємо їхню дію на величезних просторах Африки та Євразії, частина цих технологій отримала назву «арабської весни».

Їхня основа:

— Ряд рухів і партій, в основному релігійного і національного спрямувань, проголошують незалежність певної території і незаконність старого уряду. Деструктивні сили пронизані релігійним та національним шовінізмом, сепаратизмом.

— Незалежність абсолютно штучного утворення (або законність альтернативного «уряду», «комітету порятунку») відразу ж визнається Сполученими Штатами і країнами Європейського Союзу, а згодом — й їхніми союзниками, васалами по всьому світу.

— Офіційні збройні сили починають атакувати бандформування (в основному у якості «тарану» використовують мусульман, але не забувають й радикальних націоналістів). Їм допомагають зброєю, амуніцією, розвідувальною інформацією, інструкторами, перекидають на допомогу бойовиків з ряду ісламських країн.

— Коли армія «огризається» і її підтримують загони самооборони, їхні дії тут же кваліфікують як «криваві військові злочини». На військові злочини, терор з боку бандформувань очі закривають, а помилки захисників цілісності держави роздувають або взагалі придумують «злочини» (масові вбивства, зґвалтування, тортури і таке інше) Щоправда, потім можна розкритися, але це вже не важливо — справу зроблено, до того ж, основні та найпотужніші ЗМІ в руках «світового співтовариства», більшість обивателів про реальний стан речей так й не дізнається.

— У ряді випадків НАТО надає пряму військову підтримку, у тому числі за допомогою Військово-повітряних сил, дій спецвійськ.

— Удари бандформувань, найпотужніша інформаційна війна, політико-дипломатичний тиск, постійні переговори (у той час, поки загони бойовиків отримують підкріплення, здійснюється перегрупування сил, готуються нові удари тощо), обман та брехня. У результаті країна розвалена, з неї виділяють шматок або взагалі змінюють центральну владу.

— Планета отримує чергове штучне утворення, вогнище війни і різних деструктивних явищ (наркобізнес, торгівля зброєю, загони готових до війни бойовиків, работоргівля та ін.). Приміром, в БіГ неозброєним поглядом можна побачити прагнення радикальної частини мусульман-боснійців вирішити сербське і християнське питання; хорватська частина населення бажає об’єднатися з Хорватією; серби не бачать свої майбутнє у цьому утворенні.

Як БіГ отримала «незалежність»

Соціалістична Федеративна Республіка Югославія складалася з республік — однією з них була Соціалістична Республіка Боснія та Герцеговина. 29 лютого 1992 був організований і проведений референдум з приводу незалежності БіГ. Його бойкотували та не визнали його результати боснійські серби (майже третина населення), вони воліли залишитися у складі єдиної держави, тому законними їх назвати не можна. 1 березня 1992 влада БіГ заявила про перемогу на референдумі прихильників незалежності. Населення було розколоте за національною і релігійною ознаками, розпочалася кровопролитна громадянська війна. Війна тривала три роки. Загинуло 100-200 тис. осіб (точних даних немає), біженцями стали сотні тисяч людей — більше 2 млн., постраждало до двох третин інфраструктури республіки (зруйновані всі залізні дороги, 70 мостів і т. д.).

Боснійська війна 1992-1995 років за своєю впертістю та кривавістю виділяється навіть на загальному тлі трагедії розпаду Югославії, який розпочався з відділення Словенії і Хорватії і триваючим донині косовським конфліктом. Крім того, є значний потенціал повторення війни, як тільки на це буде замовлення з боку господарів із Заходу або при загальній дестабілізації ситуації в Європі (що зараз й відбувається). Офіційно вважається, що конфлікт був викликаний глибинними внутрішніми міжнаціональними і міжрелігійними конфліктами, а втручання ООН, Євросоюзу, США, Організації Північноатлантичного договору, сил радикального ісламу було другорядним фактором. Але у реальності зовнішні сили не тільки не допомогли загасити у зародку цей конфлікт, але були його ініціаторами й доклали максимум зусиль для його розпалювання.

Так, британець Пітер Каррінгтон і португальський дипломат Жозе Кутілейру запропонували на конференції Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), що відбулася у вересні 1991 року, план перетворення БіГ у конфедерацію на базі передачі більшості владних повноважень центральному уряду на місцевий рівень і строгого розподілу повноважень на всіх адміністративних рівнях між мусульманами-боснійцями, хорватами і сербами. 18 березня 1992 було підписано Лісабонську угоду, його затвердили всі три конфліктуючі сторони — Алія Ізетбегович (мусульмани), Радован Караджич (серби) і Мате Бобан (хорвати). Але Вашингтон знищив цю угоду — 28 березня 1992 американський посол Уоррен Циммерман провів зустріч з лідером боснійців Ізетбеговичем і запропонував йому відкликати підпис під угодою, пообіцявши натомість сприяння Вашингтона якнайшвидшому світовому визнанню незалежності унітарної БіГ (США заперечують факт цієї зустрічі). Того ж дня мусульманська сторона відкликала свою згоду. БіГ визнають США, Німеччина та інші країни Заходу. Починається жорстока війна.

Велику роль у розпалюванні радикальних настроїв в БіГ відіграла американська неурядова організація Rabita зі штаб-квартирою в Нью-Йорку (вона влаштувалася в республіці наприкінці 1980-х років). Вона мала на меті об’єднати мусульман по всій планеті і забезпечити військово-політичну та інформаційну підтримку процесів глобалізації панісламістського руху. У БіГ ще до початку громадянської війни та інтервенції зовнішніх сил, Rabita змогла створити тилові бази під гуманітарними вивісками, які були використані для проникнення ісламських бойовиків і радикальних місіонерів з Саудівської Аравії, Марокко, Ірану та інших держав ісламського світу. Крім того, за її підтримки була створена мережа воєнізованих антисербських організацій.

США вирішили в Боснії і Герцеговині цілий ряд найважливіших стратегічних завдань:

— Продовжено процес розвалу Югославії. Заходу не потрібна потужна слов’янська держава на Балканах, потенційний союзник Росії. Економіка буде знищена, жителі стануть споживачами товарів західних корпорацій. Зникне потенційна загроза з боку потужної югославської армії.

— Захід успішно вирішує «сербський питання» — серби, як і росіяни, не вписуються у «Новий світовий порядок» (НСП), тому сербська ідентичність буде знищена, а залишки Сербії роздроблені і включені до нового світу.

— Старому світу завдадуть удар, щоб знав своє місце — у південній частині Європи створять потужний анклав ісламського радикалізму (другий буде створений в Косово та Албанії). При необхідності англо-сакси легко можуть запустити новий масштабний конфлікт на Балканах, який доставить Європі багато неприємностей.

Де-факто США продовжили лінію на активний союз з радикальним ісламом, яку почали в Афганістані. Радикальні мусульманські організації, сунітські монархії стають союзниками США у боротьбі з ворожими (або просто «застарілими» для НСП) режимами. Сполучені Штати та їхні союзники, підтримавши боснійських мусульман, в загонах яких воювали тисячі бойовиків з країн Африки, Близького і Середнього Сходу, дали радикальному ісламу ключ від воріт Європи. Радикальний, войовничий іслам отримав в Європі форпост і потужну базу, незабаром створять і другу (Косово-Албанія).

— Зазнали технології руйнування неугодних держав. Відпрацьовані у 1990-х початку 2000-х років на території колишньої Югославії сценарії «гуманітарних інтервенцій», тотальної інформаційної війни і підривних операцій, Захід згодом став широко застосовувати у інших стратегічно важливих регіонах планети.

Слід відзначити, що і Німеччина вирішила в цьому і наступних балканських конфліктах ряд своїх стратегічних завдань. По-перше, увага США було перенесено на Балкани, чим сприяла ослабленню військової присутності американців у Німеччині. По-друге, Німеччина почала посилювати свою присутність на Балканському півострові, у тому числі військову. Німеччина почала дуже повільний, але вірний рух до відновлення своєї «імперії» (статусу незалежної великої держави) і статусу великої держави.