Контрнаступ Росії на сході: можливий сценарій оборони України

 Контрнаступ Росії на сході: можливий сценарій оборони України

Контрнаступ Росії на сході: можливий сценарій оборони України

27 серпня 2014 року, рівно через сто років після танненбергської битви без оголошення війни війська православно-фашистської Росії віроломно вторглися на територію незалежної України.

Верховне командування ЗСУ, залишивши своїх воїнів напризволяще перед обличчям смерті і полону, повністю підтвердило на практиці тезу Наполеона:

«Військо баранів, очолюване левом, завжди візьме гору над військом левів, очолюваних бараном»

Однак, навіть незважаючи на катастрофічні наслідки дій вітчизняних генералів, українські солдати можуть успішно евакуюватися і продовжити битву за Україну.

У цій невеликій замітці, я спробую проаналізувати можливі варіанти відступу ЗСУ, провівши при цьому військово-історичний аналіз ситуації, що склалася на Сході України.

Загроза «врангелівського» наступу

Череда дипломатичних і стратегічних помилок генерала Денікіна змусила покотитися білі армії до Одесі, Криму та Ростову-на-Дону. Уже до лютого-березня розрізнені добровольчі загони в паніці відступали з Дону і Кубані: 11 березня розпочалася Новоросійська евакуація білої армії і співчуваючих їй осіб. Основна частина сил була перекинута до Криму, де генерал Врангель вже розробляв план наступу російської армії у Північній Таврії. Враховуючи успіх операції, давайте простежимо, де і як наступали війська «чорного барона»:

1. Корпус генерала Кутєпова просувався від Перекопу до Дніпра і зайняв його лівий берег.

2. Корпус генерала Абрамова наступав через Чонгарський перешийок на північний схід.

3. Корпус Генерала Слащева висадився в районі міста Генічеськ. У своїх післявоєнних мемуарах генерал так коментує завдання десанту:

«Надалі я припускав висадитися на піщаній косі, що у села Кирилівка, і спрямувати весь корпус у коридор, утворений двома напівзаливами та напівозерами, рухаючись у напрямку на станцію Якимівка, де перервати живлення червоних, що стоять проти Криму, і швидко захопити їхню базу — Мелітополь. Операція робилася дуже можливою ще й тому, що червоне командування не ешелонувало свої сили углиб, а тримало свої резерви близько до фронту, і мій рух на Якимівку виходив у тил навіть фронтовим резервам.

Беручи до уваги нещодавню заяву Мустафи Джемільова, я насмілюся зробити припущення, що армія РФ буде наступати за такими напрямками:

1. Аналогічно Кутєпову, зелені чоловічки розгорнуть широкий наступ по трасі М17 прямо на Херсон. Група також може бути підтримана десантом, який висадиться в Скадовську, Залізному Порту і Лазурному. Не виключаю можливості поділу цих сил, і удару військ, що відділилися, по Чаплинці — Червоній поляні — Чорноморівці — Каховці. Важливо також відзначити, що рашисти можуть зайняти транспортний вузол Р47, встановивши в Червоному Перекопі блокпости.

2. Чонгарська група, підтримана десантом у Генічеська, Кирилівки і Новокостянтинівки, почне широкий наступ на Мелітополь. При цьому можливий також варіант установки блокпостів у Новотроїцькому та Чкалові (щоб убезпечити пересування колон техніки від атак з флангу). Після заняття Мелітополя, колони РФ висунуться до Василівки і Запоріжжя, втіливши в життя план «Врангель»

Час йти за Дніпро

Враховуючи ситуацію, що створилася, варто звернути увагу читача на ще один аспект реалізації вищезазначеного плану: ця операція призведе до того, що відступаючі солдати ЗСУ (м. Маріуполь) потраплять у пастку, яка може захлопнутися ще й Старобешівським угрупованням ворожих військ. Сепаратисти і військовослужбовці РФ можуть розвинути о розсікаючий наступ у районі Волновахи, що відкриває дві страхітливі перспективи:

1. Захоплення Маріуполя в оперативний котел (Волноваха — Розівка — Благовіщенка -Берестове — Миколаївка — Осипенко — траса Е58)

2. Проведення операції по оточенню в м. Донецьк сил АТО (Волноваха — Павлівка — Богоявленка — траса Н15 — Курахове — Константинополь).

Тому утримання Маріуполя рівносильно розгрому, що неприйнятно в умовах обмеженості людських ресурсів, які мають належний бойовий досвід. Місто необхідно евакуювати, відвівши армію до Орєхова й Запоріжжя.

Необхідний також відвід Донецького угруповання ЗСУ, який повинен реалізовуватися за маршрутом Красноармійськ — Миколаївка — Павлоград — Дніпропетровськ.

Що ж до солдат Луганській групи, то їй необхідно відійти до Слов’янська, звідки колони повинні рушити до Олександрівки — Верхньої Самари — Петропавлівки (цілком ймовірно, вони не встигнуть з’єднатися з донецькою групою, але стануть її прикриттям) — траса М04 — Павлоград — Дніпропетровськ.

Проблема відводу цієї групи полягає в тому, що Харківський напрямок є небезпечним для відступу, оскільки Білгородські сили РФ створюють загрозу знищення наших військ.

Після успішної евакуації сил АТО, нашому командуванню необхідно буде визначити найбільш важливі ділянки дніпровського фронту, зайнявши на них оборону. Подальший успіх залежатиме безпосередньо від інтелектуальних ресурсів наших стратегів.

Підсумувавши все вищесказане, залишається сказати тільки одне:

Ситуація НЕ критична! Народ готовий воювати і готовий оборонятися до останнього. Зараз головним завданням українців є пошук лева, який і поведе наших солдат за собою в бій. На мою думку, останні 6 місяців продемонстрували нам людей, здатних змінити хід бойових дій. Президенту залишилося тільки зробити правильний кадровий крок …

admin

Leave a Reply

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

[an error occurred while processing the directive]