Примарні цілі електромагнітної зброї
Мабуть, жоден вид зброї сьогодні не викликає такої кількості дискусій, як зброя електромагнітна. У світі існують навіть два табори, які під цим терміном мають на увазі різні об’єкти. Представники першого впевнені, що електромагнітна зброя має величезний потенціал розвитку і потужність, можливо перевершує потужність зброї ядерної. Представники другого заявляють, що з електромагнітної зброї не варто робити голлівудську небилицю — зброя, безперечно, перспективна, але не здатна знеструмити ціле місто і паралізувати енергосистему військової бази.
Академік Фортов відносить себе до першого табору і стверджує, що повноцінна електромагнітна зброя вже існує. На його думку, саме за електромагнітною зброєю майбутнє, адже вона здатна виводити з ладу електроніку на великій відстані від точки випромінювання. Сам академік РАН схильний відносити електромагнітну зброю до стратегічної, так як вона здатна чинити активний вплив під час серйозної операції. Володимир Фортов бачить напрям розвитку електромагнітної зброї у двох головних напрямках. Перший напрямок пов’язаний з мікроелектронікою. Сучасна людина не мислить свого існування без мобільних пристроїв. Модернізація армії також передбачає оснащення військ суперсучасними мікроелектронними датчиками, системами наведення і засобами стеження. Можна собі уявити, що станеться, якщо за допомогою превентивного електромагнітного імпульсу з ладу буде виведена система наведення ракет сучасного бомбардувальника або відключена система його глобального позиціонування.
Другий напрямок, згідно з думкою Володимира Фортова, полягає у розвитку великих потужностей, які будуть заключені в дуже обмеженому об’ємі. Жоден з існуючих сьогодні фільтрів не здатний блокувати потужний імпульс, мільярд-ватної величини, який буде здатний поставити практично нездійсненне завдання перед сучасною енергетикою.
Слова академіка РАН можна приймати за фантастику і пов’язувати з надмірно розігравшоюся фантазією, однак для прикладу тут цілком доречна ситуація, яка виникла в світі незадовго до появи ядерної зброї. У той час у світі існувало чимало людей, які піднімали на сміх факт можливого існування ядерної бомби, яка знищує все живе в радіусі кількох кілометрів навколо. Однак Хіросіма стала красномовним доказом убойної потужності «немирного» атома.
Прихильники більш обережних поглядів на електромагнітну зброю говорять про те, що єдина його реальна сила полягає в доданні за допомогою магнітного поля початкової швидкості бойового снаряду. У цьому випадку електромагнітна зброя стає альтернативою принципам вогнепальної зброї. Одним із прикладів такого роду зброї є так звана гармата Гауса. Ця гармата являє собою систему, що складається з ряду котушок індуктивності, що кріпляться до прямокутної підстави; з джерела живлення, здатного видавати короткочасні потужні імпульси, а також з блоку перемикання котушок у послідовному режимі. Акумулятори заряджають конденсатори до певного значення різниці потенціалів. Сам постріл — є розряд конденсаторів на витки котушки. Принцип роботи гармати Гаусса грунтується на втягуванні сердечника у внутрішній об’єм котушки при проходженні по обмотці постійного струму. Для посилення «убойної» сили гармати Гаусса поверх котушки монтується магнітопровід. Щоб наростання струму в котушці не сповільнювалася, її обмотка повинна бути виконана з дроту досить великого перерізу. Вражаюча дія цього виду електромагнітнї зброї залежить від обраної електроємності системи конденсаторів. Безумовно, потужність такої зброї поки не розглядається як конкурент потужності ядерної зброї.
Але час іде. Вже сьогодні існують експериментальні розробки, які свідчать про те, що при високому рівні ізоляції, електромагнітна зброя здатна наносити досить відчутний удар по силам противника. Потрібно сказати, що розміри такої зброї більш ніж значні. У цьому випадку головним питанням залишається питання про варіант максимально ефективного застосування електромагнітнї зброї. Потужність наявних сьогодні систем такого типу («Silent Guardian» і вітчизняний «Ранець») не перевищує одного гігавата, проте вони дозволяють створювати випромінювання вузької спрямованості. Перший варіант розвитку безпосередньо пов’язаний з вузьконаправленим електромагнітним випромінюванням, коли потік електронів володіє моночастототою, що забезпечує ураження цілі. Другий — пов’язаний з джерелами прямого перетворення, які можуть мати набагато менші габарити, а випромінювати імпульси з більшою енергією.
Здавалося б, переваги другого варіанти очевидні, проте вчені не поспішають переходити до роботи по створенню електромагнітнї зброї на основі прямого перетворення. Пов’язано це з тим, що така зброя здатна викликати електричний пробій в середовищі поширення. Виходить, що поки такий шлях веде у глухий кут, тому що на виході вийде не потужна електромагнітна зброя, здатна вражати цілі, а пристрій, що викликає світіння повітря — такий собі феєрверк за величезні гроші.
Незважаючи на те, що представники двох таборів вчених схильні бачити в електромагнітній збрї, здавалося б, різні об’єкти, існує фактичний перетин поглядів. Цей перетин полягає в наявній на сьогоднішній день збрї описуваного типу, а також у варіантах її застосування.
У світі є кілька свідчень застосування електромагнітного зброї. Одне з самих гучних — повітряна атака американських військ на телецентр в Багдаді. ВПС Сполучених Штатів використовували особливу керовану бомбу масою 2,5 тонни, оснащену віркатором (групою СВЧ-приладів з великим об’ємним зарядом). Після її застосування телебачення Іраку не могло віщати близько години. Інше свідчення — осипання іракських ППО ракетами «Томагавк» з тими ж віркаторами. У цьому випадку не вдалося оцінити дійсну роль електромагнітнї зброї, так як в той же самий же час по тим же об’єктам ППО працювали й інші (класичні) типи ракет. Ці свідчення не поодинокі, але, як видно, в плані спроб використання ЕМО фігурують поки лише Сполучені Штати.
Перспективне використання електромагнітної зброї і для придушення активного захисту сучасних танків. Один спрямований імпульс — і сучасна машина перетворюється на незахищену металеву іграшку, яку можна знищувати звичними засобами. При цьому танк, як і будь-яка інша сучасна військова машина, не просто стає вразливим, а й на короткий час втрачає можливість відповідати ударом на удар. У зв’язку з цим розвиток електромагнітної зброї можна назвати в числі пріоритетних завдань для сучасних військових вчених. Якщо така технологія повною мірою запрацює в якій-небудь одній країні, то це розхитає баланс військової могутності на планеті. Складно собі уявити, що може статися, якщо технологія створення потужного електромагнітної зброї потрапить в руки до представників терористичних мереж.
