Монархії Перської затоки — «таран» США
Ряд арабських країн стають справжнім «тараном» для США. В Лівійській війні брали участь, на боці Західної коаліції, ОАЕ і Катар. Проти Сирії виступають політики і релігійні діячі монархій Перської затоки.
І союз США з арабськими монархіями буде посилено: за повідомленням New York Times, після остаточного виведення американських військ з Іраку, Вашингтон зміцнить свою військову присутність в країнах Затоки та посилить військово-технічне співробітництво з ними.
Цікаво, що Вашингтон послідовно «здав» порівняно світські й покірні Західному світові режими бен Алі в Тунісі, Хосні Мубарака в Єгипті. Допоміг звалити цілком «рукопожатного» Муамара Каддафі, колишнього «друга» Рима і Парижа. На черзі Сирія, потім Іран.
Англо-сакси чудово використовують стародавню стратегію «розділяй і володарюй», проти ісламського світу. Вони створюють проти країни (режиму), яку хочуть знищити дві лінії протистояння. Внутрішню, нацьковуючи різного роду опозиційні сили з владою і зовнішню, нацьковуючи між собою країни з одним минулим, часто однією нацією (арабів), однією релігією, світоглядом, культурою та традиціями.
До того ж шість країн, які входять у Раду співробітництва арабських держав Перської затоки (Бахрейн, Катар, Кувейт, ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія), йдуть по шляху інтеграції. В останні роки ці країни закуповують на Заході, в першу чергу в Сполучених Штатах, масу сучасної зброї, розгорнувши регіональну гонку озброєнь. До них підтягуються Йорданія і Марокко.
У цих країн багато спільного: форма правління — монархія, переважання ісламу сунітського напрямку (часто радикального спрямування), в галузі економіки — існування за рахунок продажу вуглеводнів. Їх особливість — майже повна відсутність демократичних прав і свобод. Приміром, в Бахрейні під час «арабської весни» почалися протести людей, їх жорстоко придушили, причому ввели війська і поліцію з сусідніх Саудівської Аравії та Об’єднаних Арабських Еміратів. Захід закрив на це очі. Самі тиснуть групи населення — це шиїти і мільйони іноземних наймитів, які забезпечують процвітання цих країн.
В якості ще однієї «родзинки» цього регіону, можна згадати, що Кувейт вважається одним з найвідоміших порушників міжнародних конвенцій, які забороняють рабство. У 2007 році американський Держдеп включив цю монархію в число країн найбільш активних торговців людьми.
Хоча зрозуміло, що без Збройних сил США, армії країн РСАДПЗ, незважаючи на масу новітнього озброєння досить слабкі і не можуть протистояти НД Сирії або Ірану. Саме, тому Вашингтон і збирається розширити в цьому регіоні свою військову присутність. Можливо, Вашингтон дозволить Ер-Ріяду стати і ядерною державою, для повної дестабілізації обстановки. Американським «яструбам» потрібен вогонь від Лівії, Єгипту, Палестини, Сирії та Ірану до кордонів Індії, Китаю та Росії (по рубежу Кавказу та Середньої Азії). Тільки велика війна, як ланцюг локальних і регіональних конфліктів може врятувати «Американську імперію».
Ясно, що майбутнє у «тарана» США буде сумним, ідеї ісламу буде нанесений сильний удар, монархії змете друга чи третя хвиля світової кризи.
Слабкі місця їх Збройних сил:
— Низька боєздатність. Найбільш потужні збройні сили серед РСАДПЗ у Саудівської Аравії, але і вони поступаються за духом, бойової стійкості племенам Ємену. Армії Ради співробітництва арабських держав Перської затоки — парадного типу, вони не хочуть і не вміють воювати.
— Низький рівень підготовки вищого командування. Протягом значного часу, вищі військові посади в країнах Перської затоки займали люди, які не є «воїнами», це тихе сите місце для кар’єристів, пристосуванців.
