Амазонки пісків

 Амазонки пісків

Амазонки пісків

Як стверджує статистика, сьогодні в бронетанкових і артилерійських частинах армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) жінки складають п’яту частину всіх військовослужбовців. В ізраїльській рятувальній службі (в аналогу українського МНС) представниць прекрасної статі більше чверті. Приблизно стільки ж їх у ВПС. Але навіть у цій наскрізь емансипованій армії існує особливий підрозділ, де сучасних амазонок налічується понад сімдесят відсотків! Це 33-й батальйон «Каракалі», який організаційно входить до складу 512-ї територіальної бригади «Саги» дивізії «Едом» Південного військового округу.

Під час війни за незалежність Ізраїлю представниці прекрасної статі активно брали участь в боях, отримували поранення і гинули нарівні із солдатами-чоловіками. Але потім, незважаючи на встановлену законом обов’язкову військову службу для жінок, шлях їм у бойові підрозділи був замовлений. Лише на початку 1990-х років для дівчат відкрили вакансії в артилерії і танкових підрозділах, а також льотній школі військово-повітряних сил і на курсах молодших морських офіцерів.

Але оскільки дам, бажаючих служити на бойових, а не допоміжних посадах, була величезна кількість, у 2000-му в ізраїльській армії і з’явилася окрема експериментальна жіноча рота, через чотири роки розгорнута в батальйон. Свою назву вона отримав на честь спритного і обережного хижака, що мешкає в пустелі Арава, — рисі Каракалі, «піщаної кішки», самці і самки якої зовні не відрізняються один від одного. Відмінними ознаками військовослужбовців батальйону стали берети салатового кольору з піхотною емблемою і червоні десантні черевики.

Зараз, коли непростий період становлення незвичайного підрозділу вже пройдений і експеримент визнаний вдалим, батальйон несе службу на кордонах з Йорданією і Єгиптом. Крім цього, його військовослужбовці патрулюють підступи міста Ейлат, розташованому на березі Акабської затоки, і на дорогах півдня країни, запобігаючи проникнення терористів в центральні густонаселені райони Ізраїлю. В активі «хижачок» безліч затриманих зловмисників — від палестинських бойовиків, єгипетських контрабандистів та їхніх ізраїльських спільників до нелегальних емігрантів з Африки, значна кількість захоплених наркотиків, виявлених схованок з контрабандними товарами.

У наші дні розподілення в «Каракалі» — дуже почесне, яке може отримати призовниця. Конкурс в батальйон як до престижного вузу — сім-вісім осіб на місце. І це при тому, що жінки тут служать не два роки, як їхні одноплемінниці в інших армійських підрозділах, а три — як ізраїльські чоловіки. Якщо кандидатка, що пройшла тести і медкомісію, є єдиною дитиною в сім’ї, то їй, щоб стати «піщаною кішкою», буде потрібно надати письмову згоду батьків. Якщо ж у неї є брат або сестра, то тато і мама дізнаються про рішення своєю недолугої дочки, як правило, вже тоді, коли вона опиняється в тренувальному центрі …

І ще один цікавий факт: з 2009 року, згідно з тією ж статистикою, 30% бійців батальйону — російськомовні. Висновки робіть самі.

Назва зобов’язує

Оскільки «Каракалі» класифікується як батальйон легкої піхоти, перш ніж продовжити розповідь про цей незвичайний підрозділ, варто пояснити, як виглядають аналогічні ізраїльські військові частини і як в них організована бойова підготовка.

Вона в армії оборони Ізраїлю поділяється на кілька рівнів або категорій — Рува, що відображають обсяг отримуваних знань з військової справи та інтенсивність самих занять. Солдати тилових частин мають категорію 02. Ті, хто служить у бойових піхотних підрозділах, — 07, сержанти, які пройшли тримісячні курси індивідуальної підготовки, — 08. Офіцери бойових частин мають найвищий ранг — 012 і зобов’язані йому відповідати протягом всієї служби.

Після призову піхотинці-новобранці протягом чотирьох місяців проходять «курс молодого бійця», який завершується здачею заліків та марш-кидком з численними перешкодами. Тому, хто успішно пройшов всі ці випробування, присвоюється категорія 05 і дозволяється носити розпізнавальний берет кольору того підрозділу, в якому проходитиме подальша служба новобранця.

Далі йдуть 2,5 місяці посилених занять із вивчення зброї, вогневої, фізичної та військово-медичної підготовки, після яких бійці отримують Рува 07 і приступають до чергового етапу — бойового згладжування в ході багатотижневих навчань і польових виходів. Він може тривати від 2 до 4 місяців. І тільки після цього починається безпосередньо служба, яка передбачає участь у спеціальних прикордонних операціях і бойових діях.

У цей же період молоді солдати проходять щось на зразок курсів професійної спеціалізації, осягаючи тонкощі і премудрості однієї з конкретних військових спеціальностей — снайпера, кулеметника, мінометника або гранатометника. А командири і психологи придивляються і відрізняють тих, хто має природні задатки лідера: вони будуть направлені в сержантську учебку. Решту розподілять по бойовим ротам — штурмові, вогневої підтримки або бойового забезпечення…

Ставлення у армійського командування до батальйону «Каракалі» в перші роки його існування було, м’яко кажучи, не дуже серйозне. Рува для його солдатів встановили 05 — начебто і бойове, але не зовсім. Як для інженерних військ та підрозділів прикордонної варти. При цьому «рисям» не спромоглися розробити нарукавний таг — індивідуальний шеврон підрозділу, очевидно, не вірячи в тривалість і позитивний результат експерименту. І взагалі батальйон намагалися тримати в пустелі Арава неподалік від Мертвого моря — місці спокійному і навіть нудному з точки зору бойової роботи.

І пішло-поїхало! Дисципліна в ротах була на нулі, внутрішня служба була організована з вкрай погано, контрабандисти-бедуїни шастали через зону відповідальності батальйону туди і назад коли і як хотіли. Після того, як підрозділ струсонув ряд сексуальних скандалів, інформація про які просочилася в пресу і обурила громадськість, військове командування вирішило навести порядок у цьому питанні і взялося за справу серйозно.

Офіцерський та сержантський склади в «Каракалі» змінили повністю, рівень бойової підготовки підняли до 07. У дисципліні гайки закрутили так, що не снилося ні в одному піхотному підрозділі. Будь-які амурні стосунки припинялися в зародку, аж до переведення чоловіків і жінок, викритих в романтичній тязі один до одного, у військові частини, дислоковані в різних кінцях країни.

І батальйон преобразився: з «м’яких і пухнастих кішечок», як на початку 2000-х принизливо називали його бійців ізраїльські газети, дівчата перетворилися на справжніх сучасних амазонок — спритних, витривалих, безстрашних, зухвалих і умілих воїнів.

Загалом, батальйон став повністю відповідати своїй назві.

Наступаючи на п’яти чоловікам

Базову військову підготовку новобранці-«Каракалі» проходять на навчальному центрі елітної 84-ї піхотної бригади «Гіваті». Там же освоюють основні види стрілецької зброї і в подальшому відточують навички володіння нею.

У ході подальшої бойової підготовки солдати-дівчата отримують ті ж військові спеціальності, що і чоловіки, здають нормативи і заліки без будь-якої послаблення на приналежність до слабкої статі. Що й казати, труднощів при цьому вони зазнають достатньо. Наприклад, «магісткам» і «негевісткам» — ротним і взводним кулеметницям — випадає на польових виходах і в ході бойових операцій поодинці управлятися з кулеметами «Маг» та «Негев», вага яких без патронів становить відповідно 11 і 7,6 кг. Загальна ж вага солдатської екіпіровки пустельних амазонок зашкалює за два пуди.

Тому командуванню ізраїльської армії все ж довелося врахувати особливості будови організму більшості бійців батальйону та розробити для них спеціальні жіночі розвантажувальні жилети. За відгуками самих «рисей» — вельми зручні і функціональні. Крім того, була скоригована і програма фізичної підготовки: навантаження не стали меншими, ніж у чоловіків, просто змінився сам характер вправ і перевірочних тестів. З решти предметів бойової підготовки ніяких відмінностей і послаблень для дам не існує.

У 2007 році в «Каракалі» вперше були проведені повноцінні батальйонні навчання з бойовою стрільбою, в ході яких всі його роти підтвердили встановлену для них бойову категорію — Рува 07. З тих пір це відбувається щорічно. А взимку 2011-го «рисі» взяли участь у повномасштабних навчаннях ізраїльської армії, де відмінно себе проявили і заслужили похвалу вищого військового командування. Очевидно, не останню роль у досягненні такого результату зіграло те, що до навчань батальйон готував незадовго до цього призначений його командиром підполковник Яків Бен-Якір — один з найкращих офіцерів ізраїльського спецназу, який має за плечима багатющий бойовий досвід і кілька років очолював спецпідрозділ 933-ї піхотної бригади «Нахаль».

Дівчата-сержанти в «Каракалі» вже не рідкість. До початку 2012 року в ньому служили чотири жінки-офіцери. Щоправда, всі вони прийшли в батальйон з інших місць. Але в тому ж році повний курс навчання в піхотній офіцерській школі закінчила і повернулася в рідний колектив вже в новій якості одна з «рисей» — оперативний офіцер батальйону капітан Моран Еліоз. Нещодавно вона була відправлена на підвищення кваліфікації в престижний вищий військовий навчальний заклад Сполучених Штатів Америки: за деякими припущеннями, що з’явилися в ізраїльській пресі, її готують для заміщення посади заступника командира батальйону, а то й взагалі комбата. Якщо таке трапиться, вона стане першою жінкою, якій довірять очолити «піщаних кішок» за всю недовгу історію їхнього існування.

Цікаво відзначити, що саме в «Каракалі» в 2009-2011 роках служила капрал Елінор Джозеф — перша арабка, що виявила бажання вступити в бойові підрозділи армії оборони Ізраїлю. Служила гідно і, крім бойової спеціальності, з відзнакою закінчила чотиримісячні курси санінструкторів.

І все ж, все ж, все ж …

Колись Давид Бен-Гуріон сказав: «Служба в армії — вищий прояв громадянського обов’язку. І поки чоловіки і жінки не рівні у праві на виконання цього почесного обов’язку, не можна говорити про їхню справжню рівноправність. Військова служба дочок Ізраїлю є однією з основ нашої держави». Що ж, нинішні керівники країни шанують цей заповіт одного з отців-засновників єврейської держави і послідовно втілюють його в життя. Факт створення, існування та розвитку батальйону «Каракалі» — найкраще тому підтвердження.

Незважаючи на численні висловлювання скептиків, нинішні ізраїльські пустельні амазонки продовжують активно брати участь в бойових операціях, накопичують досвід, зміцнюють свою репутацію і підвищують авторитет серед колег-чоловіків. Їх, щодня несучих важку і небезпечну військову службу, в Ізраїлі вже не розглядають як екзотичну квітку в армійській петлиці, а цінують за реальними результатами бойової роботи, яких набралося предостатньо.

Але треба віддати належне і чоловікам ізраїльської армії — вони продовжують залишатися джентльменами: хоча «Каракалі» і вважається бойовим підрозділом, але негласно керівництво ЦАХАЛа намагається тримати жіночий батальйон подалі від районів справжніх бойових дій.

Все-таки жінки на військовій службі — це одне, а на війні — зовсім інше.

admin

Leave a Reply

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

[an error occurred while processing the directive]