Інтернет-революція в Білорусії скасовується

 Інтернет-революція в Білорусії скасовується

Інтернет-революція в Білорусії скасовується

Як ми пам’ятаємо, Олександр Лукашенко неодноразово заявляв про безглуздість спроб проведення в Білорусії «революцій по Інтернету». Справді, поки чинна влада прекрасно справляються з усіма спробами істотно пошарпаних білоруськими правоохоронцями опозиціонерів підірвати порядок. У деяких людей за межами Білорусії може виникнути питання, до яких пір Лукашенко зможе контролювати ситуацію, адже це питання стає ще гостріше зараз, в умовах погіршення матеріального становища пересічних громадян країни. Де проходить межа терпіння білорусів? Чи не загрожує склалася в економіці Білорусії ситуація зривом інтеграційних намірів влади країни з причини можливої ​​зміни курсу або навіть самої влади?

Насправді, серйозних причин для занепокоєння зараз немає. На думку завідувача відділом Білорусії Інституту країн СНД Олександра Фаддеева, те, що революції в Білорусії не відбудеться — це безперечний факт. При цьому даний факт зовсім не є наслідком успішної роботи білоруського КДБ. Він лише свідчить про відсутність в країні достатньої протестного напруги.

Згадаймо мінські події часів останніх президентських виборів. Хіба можна сказати, що на вулиці вийшов весь Мінськ? Свідоцтва незалежних очевидців подій і жителів міста однозначно свідчать на користь того, що по-справжньому агресивно налаштованих людей було зовсім небагато. І це сталося далеко не тому, що білоруська влада якось контролювали Інтернет, обмежуючи доступ людей в Інтернет-кафе (вхід за паспортами). Справа в тому, що білоруси — дуже мудрий і при цьому спокійний і працьовитий народ, вивести який з рівноваги вкрай складно. Спроби поширення революційних настроїв, в тому числі і за допомогою Інтернету, які робилися певними силами за вказівкою охоронців демократії і свободи слова з-за океану і Європи, дуже швидко і, головне, тихо потерпіли повний крах.

Особливо примітний той факт, що, роблячи ставку на «Інтернет-революцію» в Білорусії, деструктивні сили, очевидно, розраховували на те, що підйому протестних настроїв в суспільстві посприяє прогресуюча економічна напруженість. Але і цього у них не виходить. Чого тільки не витримали білоруси за свою історію! Це і польсько-литовська окупація, і війни, і фашистський геноцид, і сталінські репресії. Що для них це, вже стало звичним, підвищення цін і інфляція? З якого дива, скажіть, простому білорусу бунтувати? Так, батьку, безперечно, не ідеальний. Він любить «не пущать». З самого початку існування Білорусії в її нинішньому вигляді ця держава славиться жорсткою дисципліною і відомим ступенем «совковості» не тільки в економіці і політиці, а й у побуті. Крім цього, білоруси вже почали переконуватися в тому, що проривна євразійська інтеграція — не порожній звук, і справа дійсно йде до того, що наш народ розділений дуже скоро об’єднається в оновленому велику державу. Хтось скаже, що ці розмови йдуть вже більше 15 років, з моменту оголошення про створення Союзної держави Росії і Білорусії. Це дійсно так, але нинішня ситуація принципово інша, — якісно нові її економічні передумови, що виражаються в неминучому злиття національних економік країн Євразійського союзу в єдиний моноліт.

Інша справа, що виживання людей у ​​тих економічних умовах, які існують на сьогоднішній день в Білорусії, — ситуація ненормальна і потребує швидкого вирішення. Тому особливо «патріотичним» росіянам не слід обурюватися і скиглити про те, що Росія годує всіх підряд, і що вони, мовляв, «живуть за наш рахунок». Хто ці «вони»? Адже це наш народ, це ж і є ми! Не можна забувати про це. Ми годуємо самих себе, купуючи білоруські трактори, МАЗи і БЕЛАЗ для потреб РФ, підтримуючи тим самим білоруську промисловість і, в кінцевому підсумку, не просто даючи «демократизатор» ще сильніше розділити наш єдиний народ, як їм це вже частково вдалося на Україну, але і наближаючи годину нашого справжнього возз’єднання. Тому заяви про те, що Білорусі не потрібно допомагати, можна назвати дурнуватими, недалекоглядними і навіть зрадницькими.

Інша справа, як на надання такої допомоги реагували білоруська влада. Звернемо увагу, що останнім часом з риторики Мінська геть зникли нервові і необгрунтовані випади на адресу Москви, погрози пошукати «інших партнерів». У промовах Лукашенко і правителів Росії відчувається зростання одностайності та оптимізму. Це, звичайно ж, пов’язане з прискоренням інтеграційних процесів на євразійському просторі. І Лукашенко, і Путін чудово розуміють, що з сперечань і взаємними звинуваченнями пора закінчувати і переходити до справи на благо єдиного народу. І, схоже, цей процес дійсно не просто зрушився з мертвої точки, але й встиг набрати небачені досі обертів.

А що до оранжевоподобних революцій в Білорусії, то їх можливість вже давно в минулому. Навіть колосальне зубожіння більшої частини білорусів, яке, будемо сподіватися, скоро зміниться зростанням їх добробуту, не спричинило за собою масових протестів. Єдине, чого бажає наш рядовий білоруський співвітчизник — це спокійних умов існування, насиченою та плідної роботи на благо своєї сім’ї та своєї величезної Батьківщини, йому байдужі ліберальні заклики і «поклик вільної Європи». Простому білорусу важливо просто з’їздити в Москву на вихідні, не даючи хабарів митникам за перевищення норми провозиться ковбаси.

admin

Leave a Reply

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

[an error occurred while processing the directive]