Військові навчання з використанням ядерної зброї

 Військові навчання з використанням ядерної зброї

Військові навчання з використанням ядерної зброї

Ядерна зброя, як і будь-яка інша зброя, вимагає випробувань, суть яких полягає в тому, щоб встановити ступінь і ефективність знищення живої сили і техніки вірогідного супротивника у результаті ядерного вибуху.

На сьогоднішній день відомо, що вісім ядерних держав здійснили понад 2 тис. ядерних вибухів:
— США 1054 випробувань на полігонах в Колорадо, Невади, районі Міссісіпі, Маршаллових островів, Алясці, Нью-Мексико;

— СРСР 715 випробувань на полігонах у Казахстані, у Семипалатинську, на Новій Землі, у Тосці та інших місцях Росії;

— Великобританія 45 випробувань на полігонах в Австралії та США;

— Франція 210 випробувань на полігонах в Алжирі і у Французькій Полінезії;

— Китаєм проведено 45 випробувань в Синьцзян-Уйгурському автономному районі;

— Індія 6 випробувань в Pokhran;

— Пакистан 6 випробувань в районі Chagai Hills;

— КНДР 2 випробування на території Hwadae-ri.

Перший ядерний вибух був проведений Радянським Союзом у серпні 1949 року, а останній — у жовтні 1990 року.

З усіх ядерних випробувань СРСР тільки два було проведено, як військові навчання: на Тоцькому артилерійської полігоні під Оренбургом у вересні 1954 року і на Семипалатинському полігоні у вересні 1956 року. У США було проведено 8 військових навчань з використанням ядерної зброї.

Кодова назва Тоцьких навчань була «Сніжок». В офіційному повідомленні ТАРС говорилося, що атомний вибух проводиться у відповідності з планами експериментальних і науково-дослідних робіт. Метою цих випробувань було вивчення дії вражаючих факторів ядерного вибуху для вирішення завдань по захисту від атомного нападу.

Відомо, що ядерна зброя володіє значною руйнівною силою і має ряд специфічних вражаючих факторів: ударну хвилю, сильне світлове випромінювання, проникаючу радіацію, радіоактивне зараження території. Для вироблення ефективних способів захисту від ядерного нападу, вимагалося переглянути всі напрацьовані способи бойових дій, підвищити живучість країни і, головне, захистити населення.

Треба відзначити, що до 1954 року на озброєнні армії США знаходилося близько 700 атомних бомб, ними проведено 45 випробувань ядерної зброї, включаючи два бомбардування японських міст Нагасакі та Хіросіми. Американською стороною до цього часу вже були вироблені способи захисту від цієї страшного зброї і вивчені основні параметри ураження при застосуванні атомної бомби.

До 1954 року в СРСР здійснено вісім випробувань атомної зброї, також були ретельно вивчені результати бомбардування Хіросіми і Нагасакі. Це дозволило розробити не тільки інструкції з ведення воєнних дій в умовах використання противником ядерної зброї, але і розробити методи захисту від згубних факторів ядерного вибуху. Багато рекомендацій, розроблені радянськими фахівцями, актуальні й сьогодні.

У навчаннях взяли участь зведені військові підрозділи, зібрані з різних видів і родів військ. Особовий склад військ був повністю забезпечений захисними накидками, панчохами і рукавичками. На спеціальних пунктах було підготовлено велику кількість дезактиваційних комплектів для проведення санітарної обробки військовослужбовців і техніки.

Всі військовослужбовці були проінструктовані про методи захисту від світлового випромінювання, від дій ударної, а також звукової хвилі. А тим групам, які повинні були опинитися ближче всіх від епіцентру вибуху, видані особливі затемнення плівки для протигазів, з метою додаткового захисту від світлового випромінювання, і підготовлені укриття і траншеї для запобігання ураження бійців ударною хвилею вибуху. На спеціальні загони хімічних військ покладалася обов’язок забезпечити захист військовослужбовців від проникаючої радіації.

Територія у радіусі 50 км. від епіцентру вибуху була розбита на п’ять умовних зон: 8 км., 12 км., 15 км., 50 км., а 5-а зона була у смузі прольоту літака, який несе атомну бомбу.

З першої зони були виселені всі мешканці, вивезено худобу, продукти і рухоме майно.

У другій зоні за кілька годин до вибуху населення розмістили у природних укриттях: балках, ярах, ямах. Худоба завчасно була відігнана до інших захищених районів.

У третій зоні населення вивели з будинків на відстань не ближче 30 метрів від будівель та за 10 хвилин до вибуху наказали лягти на землю.

Населенню, що знаходилося у четвертій зоні, загрожувало тільки радіоактивне зараження, тому за дві години до вибуху люди були укриті в будинках.

Населення 5 зони було вивезено за межі цієї території, а худобу укрили у сараях або відігнали подалі від зони.

У навчаннях взяло участь 45 тис. військовослужбовців, 1200 танків і бронетранспортерів, 6000 автомобілів і більше 300 літаків.

На навчаннях були присутні керівники всіх родів і груп військ, командувачі військових округів, флотів і флотилій, а також міністри оборони дружніх країн.

Військові маневри проводилися на полігоні сухопутних військ, розташованому у малонаселеній місцевості Оренбурзької області (неподалік від селища Тоцьке). Суть сценарію навчання: з боку наступаючих — прорив рубежів противника з використанням атомної зброї, а з боку оборонців — організація оборони при застосуванні наступаючими ядерної зброї.

Скидання атомної бомби потужністю 40 кт. було проведене з літака ТУ-4. Екіпаж пройшов спеціальне навчання з точності бомбометання.

Для оцінки впливу вражаючих факторів атомного вибуху в районі вибуху були розміщені зразки військової техніки, побудовані укріплені інженерні споруди і залишені різні тварини.

З архівних документів відомо, що заплановані заходи безпеки, практично повністю виключили вплив згубних факторів на учасників навчання.

Коротка хронологія навчання:

— В 9 ч. 20 хв. керівництво навчаннями заслуховує доповідь метеорологів про обстановку в районі полігону та приймає рішення про проведення атомного вибуху;

— В 9 ч. 34 хв. проводиться повітряний вибух атомної бомби;

— Доповіді про дії військ і радіаційну обстановку;

— Через 5 хв. після вибуху починається артпідготовка і удари авіації;

— В 10:00. 10 хв. проводиться атака на позиції противника;

— До 12:00. передові наступаючі загони входять у зону атомного вибуху;

— О 16 годині навчання завершуються.

Уроки і результати, проведеного в 1954 році військового навчання, зіграли величезну роль у підготовці армії до бойових дій в умовах використання атомної зброї, а у кінцевому рахунку — послужили зміцненню боєготовності Збройних Сил СРСР.

Минуло понад 58 років з часу Тоцьких військових навчань, але заміри, здійснені на території полігону, показують, що радіаційний фон у нормі, а рівень захворюваності населення не вищий, аніж в інших регіонах країни.

Військове навчання 10 вересня 1956 на Семипалатинському полігоні було проведено з метою відпрацювання армійськими підрозділами термінової висадки у зону ураження атомного вибуху десантних частин і утримання позицій до підходу основних сил. Керував навчаннями заступник Міністра оборони СРСР Маршал М.Н. Недєлін. Технічне забезпечення і проведення ядерного вибуху було покладено на генерал-полковника В. А. Болятко, командував десантними військами генерал-лейтенант С. Рождественнський.

Головними завданнями навчання було конкретизувати можливий час висадки десанту після ядерного вибуху і визначити мінімальну відстань від епіцентру до посадкової площадки, а також набуття досвіду із забезпечення безпеки військовослужбовців, які перебувають у зоні атомного ураження.

У маневрах брали участь близько 1,5 тис. військовослужбовців, але безпосередньо в епіцентр десантувалося 270 осіб, посилені підрозділами артилерії і хімічним відділенням. Перед фахівцями хімічного підрозділу стояло важливе завдання — здійснення радіаційної та хімічної розвідки. До складу десанту увійшли чотири офіцери-дозиметристи (по одному на кожну роту десанту). Перед офіцерами стояло складне завдання: виключити висадку десанту на місцевість у разі перевищення рівня радіації 5 рентген на годину, а також контроль за виконанням військовослужбовцями вимог роботи на зараженій території.

Десантування проводилося з використанням 27 вертольотів Мі-4. Вихідний район для розміщення десантних підрозділів знаходився у 27 км від лінії фронту і у 36 км від наміченого епіцентру вибуху. Для польоту вертольотів була виділена смуга завширшки 3 км. Переліт здійснювався одночасно з проведенням артпідготовки наступаючими військами. Лінія оборони противника була позначена ровами, траншеями і мішенями.

Всі учасники навчань були забезпечені засобами особистого захисту, дезактивації і дозиметричними приладами.

Повітряний вибух потужністю 38 кт на висоті 270 метрів від землі був проведений з літака Ту-16, який скидав бомбу з висоти восьми кілометрів.

Тільки після проходження ударної хвилі і досягнення хмарою вибуху максимальної висоти, підрозділи радіаційної розвідки виїхали в район зараження і зробили необхідні заміри. І тільки після цього було видано наказ на висадку десанту, який був висаджений на видаленні 1000 метрів від епіцентру вибуху. Рівень радіації на місцевості висадки десанту становив 03, -5,0 рентген на годину. Вертольоти приземлились у заданому районі через 43 хвилини після атомного вибуху. Через практично повну відсутність вітру у районі вибуху, застій диму від пожеж і хмари пилу закривали від спостерігачів район десантування і створювали труднощі для бійців.

Вертольоти покинули плацдарм через 7 хвилин після посадки. Десантникам вистачило 17 хвилин, щоб вийти на позначений рубіж, закріпитися на ньому і відбити атаку супротивника. Навчання завершилися через дві години після вибуху. Всі учасники разом з технікою були доставлені на пункти дезактивації.

Звичайно, при проведенні подібних навчань, не можна було передбачити всі ситуації, але маневри були проведені із здійсненням максимальних заходів безпеки.

Порушення були з боку місцевого населення, частина якого не виконала наказу сховатися у підвалах, а спостерігали за вибухом з дахів будинків. А також деякі військовослужбовці не здали, а зберегли заражену форму.

Але ці поодинокі порушення не можна порівнювати зі злочинами проти людей, що мали місце на аналогічних навчаннях, що проводяться США.

Відомо, що у липні 1946 року, Сполучені Штати підірвали атомний заряд потужністю 21 кт на глибині 27 метрів в лагуні Бікіні. Через дві години військові підрозділи ввійшли в зону зараження для проведення досліджень. Як потім з’ясувалося, через відсутність засобів індивідуального захисту, багато військовослужбовців піддалися сильному опроміненню від радіоактивної води.

У березні 1954 року був проведений ще один вибух у цьому ж регіоні. Постраждали 64 жителя Маршаллових островів і екіпаж японського судна, що отримали смертельну дозу опромінення.

Але самим нелюдським було навчання, проведене на невадському полігоні у 1951 році, коли метою навчань, при застосуванні атомного вибуху, була оцінка поведінки солдатів і офіцерів, що знаходяться в епіцентрі атомного вибуху потужністю 31 кт та їхня реакція на накази після впливу на них вражаючих факторів вибуху.

У 1955 році атомний заряд потужністю 1 кт був підірваний у безпосередній близькості від полігону, де проходили планові маневри. Судячи з наявних у мережі фотографій, військовослужбовці, які перебували поблизу епіцентру вибуху, не мали ніякого захисту.

Більшість народів Землі хочуть жити в мирі і злагоді, тому будь-яка загроза військових дій, сприймається як небезпека. І дуже страшно, коли таке геніальне відкриття, як атомна реакція, використовується не на благо людства, а у вигляді найстрашнішої на сьогоднішній день ядерної зброї.

admin

Leave a Reply

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

[an error occurred while processing the directive]