Позаатмосферний комплекс знищення балістичних ракет EKV

 Позаатмосферний комплекс знищення балістичних ракет EKV

Позаатмосферний комплекс знищення балістичних ракет EKV

EKV являє собою систему симбіозу ракетного і маневрових двигунів з високоточною системою наведення ракет (РЛС і ІК). На сьогодні є однією з найбільш перспективних і надійних систем ураження міжконтинентальних балістичних ракет (боєголовок) і суборбітальних об’єктів. На сьогодні EKV володіє 50 відсотковою ймовірністю ураження цілей (за даними проведених випробувань). EKV стане найважливішою частиною ПРО Сполучених Штатів.

EKV розробляється згідно з програмою наземної системи перехоплення БР на середній ділянці польоту «GMD». У 1998 році під «GMD» виділяють більше 1.5 мільярдів доларів. Основний підрядник — концерн «Боїнг». Орієнтовна вартість одного EKV становитиме порядку 25 мільйонів доларів.

Основні пристрої EKV:

— Інфрачервоні датчики;

— Бортова система навігації;

— Кілька спеціалізованих антен;

— Маневрові двигуни;

— Система криогенного охолодження;

— Потужний бортовий комп’ютер;

За своїми габаритними характеристиками EKV нагадує невеликий супутник. Втім, EKV сміливо можна назвати одноразовим супутником, який після виконання основного завдання (знищення цілі), у кінцевому підсумку, вибухає.

Носієм EKV є ракета «GBI», на кінці якої встановлюють позаатмосферний комплекс знищення. GBI з EKV будуть встановлюватися у підземних бункерах у всіх штатах країни для ПРО. При дальньому виявленні МБР центр «GMD» запустить рекомендовану системою ракету-перехоплювач до місця зустрічі з МБР із постійним введенням оновлених даними за її місцезнаходженням в EKV із супутників і радарів.

Відразу після старту GBI з EKV, на останньому запускається система криогенного охолодження для охолодження інфрачервоних датчиків до сотні градусів нижче нуля (це необхідно для виявлення боєголовок МБР, які на тлі дуже низької температури залишаються досить теплими). ІЧ-датчики позаатмосферного комплексу знищення здатні виявляти у навколишньому просторі найменші носіїв тепла.

Приблизно через три хвилини польоту (1500 кілометрів до виявленої цілі) EKV відокремиться від носія — GBI. При відділенні він різко йде у бік, щоб уникнути можливого зіткнення з носієм. Середня швидкість підльоту до цілі — близько 35 000 км/год., і вона не є межею, можливе досягнення і удвічі більшої швидкості. При таких швидкостях EKV не знадобиться БЧ — він сам собою буде представляти велику протиракетну кінетичну «кулю».

Такі швидкості зажадали високоточних систем наведення, адже рахунок тут йде на секунди (швидкість EKV близько 10км/с). 1.5 тисячі кілометрів до цілі — це близько ста секунд польоту EKV, за які він повинен визначити відповідність цілі (помилкова ціль чи ні), точно навестись, визначити «місце зустрічі». Влучання у МБР (боєголовку) для її надійного знищення має відбуватися в її «золоту середину» — район, діаметр якого становить усього кілька сантиметрів. При точному влучанні МБР і EKV повністю знищаться.

У створенні позаатмосферного комплексу знищення було багато технічних перешкод, і до цього часу із розвитком елементної бази та радарних систем, EKV став виглядати досить завершеним озброєнням, і американське агентство ПРО виділило 636 000 000 доларів (контракт) розробнику — компанії «Raytheon» на виробництво EKV.

Випробування:

На кінець жовтня 2002 року було проведено 7 перехоплень, з яких п’ять були визнані успішними. На сьогодні проведено 16 тестових перехоплень, з яких вісім закінчилися точною поразкою цілі. Однак у компанії «Raytheon» є всі можливості збільшити ймовірність ураження цілей до прийнятних величин.

Програма GMD, в яку входять GBI з EKV, виявилася єдиною програмою ПРО, яка реалізувала (технічно) можливість перехоплення і ураження МБР (боєголовок).

Основні характеристики:

— Орієнтовний вага — 64 кілограми;

— Довжина — 140 сантиметрів;

— Діаметр — 60 сантиметрів;

— Середня швидкість близько 10 км/с.

admin

Leave a Reply

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

[an error occurred while processing the directive]