Катастрофа в Калинівці: чи залишаться ЗСУ без боєприпасів
Знову вибухи та знову склади, цього разу Калинівка на Вінниччині. І знову склади артилерійського озброєння, які до початку війни на Донбасі вважалися одними з найбільших.
Тут було складовано 188 тис. тон боєприпасів. Причому не тільки артилерійські снаряди, а й реактивні снаряди для РСЗВ «Град» і «Ураган». У 2000-х після зняття з озброєння оперативно-тактичних ракет типу Р-17 (більш відомих по західній термінології як SCUD) тут деякий час зберігалося ракетне паливо — меланж, але воно було утилізовано по одній з американських програм.
Скільки ж снарядів залишилося після трьох років війни і активного застосування артилерії на Донбасі, сказати дуже складно. Зате з упевненістю можна говорити про інші моменти: знову у вогні опинилися боєприпаси, які були складовані на відкритому повітрі. І це, на жаль, не недбалість наших військових, а сувора реальність.
У результаті виведення радянського контингенту з країн Східної Європи в 1988-1990 рр. склади на території України виявилися просто переповнені. Снаряди і патрони вивантажували, куди тільки можна, без урахування можливостей складів. Саме тому в 1991 р. українська армія отримала просто неймовірно велику кількість боєприпасів різних років виробництва — від 1950-х до найсвіжіших, які явно були надлишкові. І це прекрасно розуміли не тільки у нас, але і на Заході.
Недарма європейці і американці всі роки незалежності України вкладали колосальні кошти в утилізацію, а завод в Донецьку працював мало не в три зміни. Окремий рядок — експорт, причому хижацький, за викидними цінами. Але знову-таки експортувалися тільки найсучасніші і ходові на міжнародному ринку озброєнь боєприпаси, інші так і залишалися гнити далі.
Не дуже змінила ситуацію і війна — за три роки були відстріляні «найсвіжіші» з наявних боєприпасів, відкриті же майданчики складів майже не зменшувалися. І ясна річ — регулярно вибухали.
Що було конкретно в Калинівці — диверсія або порушення правил техніки безпеки — зараз по гарячих слідах однозначно сказати складно, хоча основна версія, зрозуміло, диверсія, причому із застосуванням «штурмового» безпілотника, про що вже офіційно заявлено компетентними органами. Почерк той же, що і на складах в Балаклії, де в березні сталася аналогічна пожежа.
Підбиваючи попередній підсумок цього вкрай неприємного інциденту, варто все-таки сказати, що на боєздатності армійської угруповання на Донбасі ці чергові вибухи навряд чи позначаться.
По-перше, через відносно невеликі масштаби. Якщо вірити офіційним повідомленням, то вогнем охоплено всього 10% території складу, навіть від довоєнних оцінок це близько 19 тис. тон боєприпасів.
По-друге, знаючи устрій подібного роду складів, можна сміливо говорити, що на відкритих майданчиках зберігалися ті боєприпаси, які ніколи не пішли б в зону проведення АТО в силу того, що у них давно перевищено термін зберігання. А за наявною інформацією, пожежею знищено саме боєприпаси з відкритих майданчиків, а не ті, що зберігалися в підземних капонірах. Так що Україна втратила переважно тих боєприпасів, які і так потрібно було утилізувати.
Ну і по-третє, велике щастя, що все рідке ракетне паливо вже вивезено з Калинівки, а рятувальні служби вкрай оперативно відреагували, організувавши евакуацію громадян і локалізацію пожежі. Якби не це, постраждалих, жертв і руйнувань було б куди більше.
Та все це, звичайно, жодним чином не знімає відповідальності за те, що сталося з військових, які допустили черговий «снарядний Армагеддон». Але особистості відповідальних і ступінь їх провини повинні визначити слідство і суд.
