Чи зможуть російські і китайські субмарини потопити американський флот в разі війни?

Проблема не тільки в недостатньому фінансуванні робіт з протичовнової оборони. У наявності явне зниження рівня бойової підготовки. «Ми докладаємо недостатньо зусиль до того, щоб наші протичовнові сили були на висоті. На авіаносцях більше немає S-3 Viking (палубний протичовновий літак), а екіпажі вертольотів з занурюючими гідролокаторами на навчаннях останніх років недостатньо відточують свої навички, через що командири ударних груп не можуть сказати, що в спірних водах вони відчувають себе в безпеці, — сказав Хендрікс. — Крім того, екіпажі наших надводних кораблів з носовими гідролокаторами і пасивними кормовими гідроакустичними станціями також підготовлені недостатньо, особливо до боротьби з небезпечними цілями, такими як сучасні атомні підводні човни і кращі дизельні субмарини, і вони не завжди знають, що їм треба робити».

У ВМС США з тривогою говорять про посилення загрози з боку підводного флоту Росії і Китаю, однак проблема скоріше полягає в тому, що можливості американської протичовнової оборони істотно ослабли. Навіть сукупної потужності сьогоднішнього підводного флоту Росії і Китаю дуже далеко до тих можливостей, якими володів колись могутній військово-морський флот Радянського Союзу, до розпаду СРСР мав у своєму складі приблизно 240 підводних човнів.

Наприкінці холодної війни радянські конструктори і багато західних аналітиків вважали, що СРСР починає обганяти американські човни в плані акустичної малопомітності. Про це йдеться в опублікованій нещодавно доповіді Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) під назвою «Підводна війна в Північній Європі». Однак після розпаду Радянського Союзу російський науково-технічний прогрес практично зупинився. І хоча Москва після 1991 року намагалася просувати новаторські ідеї кінця радянської епохи, соціальні, економічні та політичні потрясіння 1990-х років призвели до того, що через скорочення фінансування це десятиліття стало втраченим для підводного флоту Росії.

«Росіяни продовжують реалізовувати деякі технічні удосконалення, що з’явилися наприкінці радянської епохи, проте нова Росія через брак фінансових коштів не зуміла розвинути успіх, — заявив капітан першого рангу у відставці Джеррі Хендрікс (Jerry Hendrix), що працює директором Програми військових стратегій і оцінок в центрі нової американської безпеки (Center for a New American Security). — Але і Сполучені Штати разом зі своїми партнерами по альянсу допустили серйозне відставання в питаннях протичовнової оборони, оскільки їх увага була прикута до воєн в Іраку і Афганістані».

Як наголошується в доповіді CSIS, сьогодні в бойовому складі ВМФ Російської Федерації є 56 підводних човнів, тобто, приблизно в п’ять разів менше, ніж в СРСР. Більше того, як зазначає науковий співробітник CNA Corporation Майк Кофман (Mike Kofman), боєготовними в кращому випадку можна назвати лише половину російських субмарин. Як приклад у доповіді наводиться російський Північний флот, де за штатом є 42 човни, проте в робочому стані знаходиться від 22 до 31. «Найбільше спантеличують заяви деяких людей, які говорять, що російські підводні човни діють на рівні холодної війни, — заявив Кофман The National Interest. — Таке просто неможливо. Як одна п’ята частина підводного флоту Радянського Союзу, де в експлуатаційній готовності знаходиться всього 50% човнів (і це ще щедра оцінка).

Тим часом, в Народно-визвольній армії Китаю (НВАК) є більше 70 субмарин, і склад її підводного флоту постійно збільшується. Однак за своїми якісними характеристиками китайські човни істотно відстають від американських і російських, хоча Хендрікс визнає, що новітні човни проекту 093В і 095 (останні знаходяться в стадії будівництва) за своїми акустичними характеристиками можна порівняти з американськими субмаринами проекту Improved Los Angeles. «У китайців як мінімум 70 човнів, і вони продовжують їх будувати, — заявив заступник начальника штабу ВМС США з питань інтеграції сил і засобів віце-адмірал Джозеф Маллой (Joseph Mulloy), виступаючи 25 лютого в підкомітеті палати представників по військово-морської могутності і експедиційним сілам.- Ми повернулися до питання про співвідношення кількості і якості,

Після періоду затишшя 1990-х років загроза з боку підводного флоту, з якою стикаються ВМС США, постійно наростає; але головною проблемою є те, що можливості протичовнової оборони американського флоту істотно ослабли, а ударних підводних човнів стало значно менше. У складі ВМС США є приблизно 52 ударні субмарини при потребі 48 човнів, але до 2029 року їх залишиться 41. Військово-морське командування визнає, що 48 човнів — це занадто мало, і на даний час вивчає можливості щодо збільшення цієї цифри. Однак у ВМС мало можливостей для кількісного збільшення підводного флоту. «Наприкінці 20-х — початку 30-х років ми досягнемо мінімуму в кількості 40-41 човен, і тільки потім почнемо вибиратися з цієї ями, — заявив 8 липня в CSIS контр-адмірал Майкл Джебель (Michael Jabaley), який очолює в ВМС програму будівництва підводних човнів. — На даний момент ми не в змозі вирішити цю проблему. Це результат рішень, прийнятих багато років тому».

Але оскільки Росія і Китай нарощують активність своїх підводних сил, ВМС відчуває гостру потребу вдосконалити свою систему протичовнової оборони. «Поки Китай і Росія задовольняються своєю роллю регіональних держав, але хоча підводні сили у них слабші і малочисленіші, вони можуть серйозно ускладнити оперативні плани ВМС США. Річ у тім, що ми — глобальна держава, і нашу основу складають сили передового базування, розміщені в 19 морських регіонах світу, де у нас є чітко позначені національні інтереси, — сказав Хендрікс. — Все, що треба зробити Росії і Китаю, це направити кілька своїх підводних човнів в ті води, де діють наші кораблі різних типів, починаючи з кораблів прибережної зони і закінчуючи суперавіаносцями. І ми це відразу побачимо».

Але від недостатнього рівня підготовки страждають не тільки ударні авіаносні групи і надводні кораблі, а й морська патрульна авіація, що базується на березі і ведуча полювання за субмаринами. У екіпажів цих літаків недостатньо досвіду для успішної протидії загрозі з боку підводного флоту. «Льотчики морської патрульної авіації мало літають на своїх нових протичовнових літаках P-8 Poseidon, і тому не можуть бути впевнені в своїх навичках при веденні масштабної протичовнової боротьби, — сказав Хендрікс. — Нам потрібні великі навчання з протичовнової оборони проти малошумних човнів, і нам потрібно багато таких навчань».

Отже, хоча російський флот відроджується і знову демонструє ознаки життя, йому дуже далеко до свого радянського попередника з епохи холодної війни. У НВАК є великі підводні сили, але її човни технічно недосконалі, і Китаю доведеться ще багато зробити, перш ніж він увійде до вищої військово-морської ліги і зможе скласти конкуренцію США і Росії. Проблема для США і НАТО полягає скоріше не у відродженні російської флоту (і не в посиленні китайського), а у відсутності у Заходу сучасних засобів протичовнової боротьби. «Через скорочення асигнувань на протичовнову оборону виникли великі проблеми, яких могло не бути», — говорить Кофман.

admin

Leave a Reply

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

[an error occurred while processing the directive]