Реєстрація Увійти
Вхід на сайт

Як виявляють і знешкоджують міни

26 квітня 2017
Переглядів: 102
Коментарів: 0
Версія для друку
Як виявляють і знешкоджують міни

Наземні міни заборонено в багатьох країнах, але мільйони цих боєприпасів продовжують лежати в землі, чекаючи на невинних жертв. Оглядач BBC Future розповідає про сучасні методи їхнього виявлення і знешкодження.

«Небезпечно! Міни!» - ці два слова здатні змусити кожного завмерти на місці. Але не Пола Геслопа, чия робота полягає у тому, щоби розмінувати їх.

Геслоп - один із керівників Служби ООН з питань розмінування (ЮНМАС), який відповідає за виявлення і знешкодження мін у 18 країнах світу і сам працює сапером.

«Якщо розмінування і схоже на якусь професію, то це - археологія, бо це повільна, обережна і монотонна робота», - каже Геслоп, який почав знешкоджувати міни 23 роки тому.

Він каже, що доїхати до мінного поля насправді небезпечніше, ніж власне знешкоджувати міни.

«Ми використовуємо металодетектор, щоби визначити, де знаходиться міна, а потім беремо лопатки і щупи, щоб акуратно витягнути її із землі. Гарний сапер виймає одну міну на тиждень», розповідає фахівець.

За деякими оцінками, загальна кількість цих смертельно небезпечних пристроїв, досі похованих під землею в 60 країнах світу, сягає 110 мільйонів, але скільки їх точно, не знає ніхто. Деякі з них заклали ще за часів Другої світової війни, а відомості про їхнє розташування загубилися.

Знешкодження мін потребує чимало часу і зусиль

Вважається, що найбільша кількість мін - в Афганістані. Проте в Камбоджі, Лаосі, Боснії і Анголі їх також дуже багато. До того ж наземні міни й досі використовуються в гарячих точках, як-от М'янма, Лівія і Сирія, зокрема угрупованнями на кшталт ІДІЛ.

Через ці конфлікти кількість жертв наземних мін - вбитих або покалічених чоловіків, жінок та дітей - знову почала зростати. Лише одного 2015 року в усьому світі від мін загинуло та отримало каліцтва понад 6 тисяч 500 осіб, більшість з яких - цивільні, а приблизно третина - діти.

Попри складність процесу, очистити країну від наземних мін можливо. Наприклад, у 2015 році, по 22 роках наполегливої роботи з розмінування, Мозамбік нарешті оголошено вільним від мін.

На території загальною площею 44 мільйони квадратних кілометрів було вилучено або знищено понад 200 тисяч мін.

На відміну від караульного, міна ніколи не засне

Сьогодні розмінування переважно фінансується та координується гуманітарними організаціями, зокрема ЮНМАС і Halo Trust. Щойно збройний конфлікт завершено, вони починають вчити місцеве населення, як виявляти міни за допомогою металодетектору, а потім знешкоджувати їх.

Техніка знешкодження, яку вони застосовують, не така вражаюча, як у фільмах. Вони не прокладають собі дорогу через мінне поле за допомогою вибухів, як це зазвичай роблять військові, а домагаються 100% очищення від мін, хоча здійснити це - набагато важче.

Кажуть, що цілком переконатися в очищенні території можна тільки тоді, коли сам сапер вийде з неї тим само шляхом, яким зайшов.

Найчастіше міни використовують для охорони позицій - на відміну від караульного, міна ніколи не засне. Лише кілька мін, розкиданих полем чи лісом, здатні перетворити родючу землю на покинуту пустелю.

Технології розмінування постійно змінюються, адже самі міни безперервно вдосконалюються.

Лише припущення, що на певній території може бути міна, перетворює її на зону відчуження

Точно встановити, коли вперше було застосовано пристрій, якій можна вважати наземної міною, вже навряд чи вдасться. Відомо лише, що таку зброю використовували ще в третьому столітті н. е. в Китаї.

А 1277 року генерали імператорського Китаю вже точно застосовували міни проти монгольських орд, які намагалися захопити країну. Хоча багато з тих мін були досить примітивними, деякі з них спрацьовували саме в той момент, коли на них наступав кінь із вершником.

Першу міну сучасного типу створено під час Громадянської війни в США. Тоді генерал Гебріел Дж. Рейнс розробив наземну міну на основі простої міни-пастки і використав її для захисту армії конфедератів у битві біля Йорктауна 1862 року.

За кілька років до початку Першої світової війни німецькі військові вдосконалили конструкцію Рейнса, і тактика військових дій змінилася назавжди. Під час Другої світової війни в Німеччині була розроблена S-міна. Після приведення в дію вона злітала в повітря приблизно на метр заввишки, вибухала і сипала шрапнеллю в усіх напрямках, за що отримала прізвисько «Бетті, що стрибає».

Під час Першої світової війни з появою на Західному фронті перших танків з'явилися і перші імпровізовані протитанкові міни, а до кінця війни в Німеччині почалося масове виробництво дерев'яної міни Flachmine 17. 1929 року в Німеччині розробили першу сучасну протитанкову міну круглої форми Tellermine 29, яка стала прототипом для цілого покоління мін.

Разом із удосконаленням мін і зростанням їхньої численності, з'явилася нагальна потреба в їхньому знешкодженні. Один із перших пристроїв для цього створили 1918 року французи. Це був танк із прикріпленим попереду плугом.

Вдосконалювалися й пристрої для пошуку мін. Легендарний ручний міношукач винайшов польський офіцер Юзеф Косацкім в 1939 році перед нападом Німеччини на Польщу і потайки вивіз його перед капітуляцією Польщі. Він й досі залишається незамінним помічником у роботі сапера.

Як і в детекторах для пошуку старовинного золоту, міношукач за допомогою електричного струму створює магнітне поле. Коли воно натрапляє на інше магнітне поле, яке створює міна, пристрій подає сигнал. Що ближче до об'єкта, то сильніше сигнал.

На жаль, в деяких шарах ґрунту міношукач працює гірше і може визначити тільки місцезнаходження об'єкта, але не метал, з якого він складається. Через це досить часто відбуваються помилкові сигнали.

Протимінний трал є й досі ефективним методом знешкодження мін

В останні роки уряди багатьох країн намагаються заборонити міни, однак до того моменту, коли ця зброя піде в минуле, ще довго. 1997 року 162 країни підписали Конвенцію про заборону протипіхотних мін, яка забороняє їхнє виробництво, зберігання і застосування.

Завдяки неї кількість застосовуваних наземних мін знизилася, проте для країн, які не підписали Конвенцію, все залишилося як і раніше. Головні постачальники зброї, зокрема США, Росія і Китай, і досі зберігають великі запаси протипіхотних мін.

Індія, М'янма, Пакистан та Південна Корея продовжують їх виробляти, а інші країни залишають за собою право на це.

Тепер дослідники працюють над технологіями, які набагато більше відповідають вимогам XXI століття. Професор Манчестерського університету Ентоні Пейтон зараз шукає приміщення для ультрасучасного Центру міжнародних досліджень в галузі знешкодження наземних мін та вибухових речовин (скорочено Circle).

Незабаром власний проект Пейтона під назвою Semis, мета якого - перетворення металодетектора в пристрій виявлення і класифікації мін, пройде перші випробування.

«Мета Circle і програми Semis - розробка передових електромагнітних технологій, які згодом будуть використовувати разом з іншими технологічними новинками, зокрема георадарами, шоломами віртуальної реальності, портативними відеокамерами і безпілотниками» - пояснює він.

З часів Другої світової війни, коли було закладено мільйони мін, технології їхнього виробництва вдосконалилися

Сьогодні сухопутні війська Великої Британії використовують систему розмінування «Пітон», яка викидає шланг, начинений вибухівкою великої руйнівної сили, на мінне поле, де він вибухає, спричинюючи детонацію мін.

У деяких країнах для пошуку мін використовують собак із хорошим нюхом на хімічні речовини, але ефективність пошуку часто залежить від стосунків, які склалися між собакою та її провідником.

Одним із головних винаходів останнього десятиліття став георадар, який закріплюється на металодетекторі. Але цей коштовний пристрій тільки починає переходити з рук військових у руки цивільного населення і має ті само обмеження, що й метало детектори. Він може давати хибні свідчення, в результаті чого сапер не завжди в змозі визначити, який саме об'єкт він знайшов.

«У минулому також було чимало інновацій у цій галузі. Але збільшення площ мінних полів у 1960-х, 70-х і 80-х роках зробило це питання ще більш нагальним», - пояснює Лу МакГрет, голова благодійної організації Find a Better Way.

Організацію заснував відомий британський футболіст сер Боббі Чарльтон для фінансування досліджень в області знешкодження мін. Саме вона спонсорує проекти Circle і Semis.

«Ми з'ясували, що єдиний спосіб гарантувати стовідсоткове очищення ділянки - це ручне розмінування. Ніхто не стане відправляти дітей до школи дорогою, яку розмінували лише на 95%», - зазначає МакГрет.

«Я ні за що не піду туди, де територію розмінували тільки за допомогою протимінного тралу, - додає він. - Недержавні організації використовують протимінні трали, але вони пропускають міни, тому сказати, що територію очищено на 100%, не можна. Трали корисні тільки для швидкого очищення певної ділянки».

«Крім проекту Semis, ми проводимо дослідження в галузі доповненої реальності, - каже Ентоні Пейтон. - Технології віртуальної реальності зараз розвиваються з шаленою швидкістю, і ми сподіваємося, що такі винаходи, як Halo, дуже допоможуть у реалізації гуманітарних програм».

У бідних країнах поля зазвичай вручну розміновують цивільні

«На шоломі сапера можна було б встановити камеру і GPS-датчик, які дозволять бачити те, що бачить він, і знати, де він знаходиться», - додає дослідник.

«Усі ці дані можна передавати людині, яка стоїть за 100 метрів від нього або навіть на інший край планети. А для аналізу даних, зібраних саперами, можна було б використовувати технології штучного інтелекту», - пояснює Пейтон.

Черга на блокпосту біля Новотроїцького в Донецькій області

Вчені також намагаються встановити на безпілотники термографічні камери, які зможуть виявляти міни в землі, тому що вони випромінюють тепло.

«Мінним полем також міг би пересуватися саморушний пристрій, - каже Пейтон. - Дрон є надто легким, щоб детонувати міну, і навіть якщо це станеться, сапер перебуватиме на безпечній відстані. Зрештою, якщо справа сапера - лише тримати детектор, то чому це не може робити машина?»

Проте навіть дешевші технології вже істотно спростили роботу Геслопа.

Завдяки використанню супутникових зображень для виявлення мінних полів навіть Афганістан, найбільш замінована країна в світі, може бути повністю очищений від мін до 2023 року, вважають фахівці.




Автор: Марк Пізінг

Думка редакції "Військової панорами" може не співпадати з точкою зору автора публікації.

  
Шановний відвідувач, Ви увішли на сайт як незареєстрований користувач. Ми радимо Вам зареєструватися чи увійти на сайт під своїм ім`ям.

Інформаційне повідомлення

Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі в даній статті.