Авіаносець. А як багато питань він піднімає …
Питання про авіаносці стало для нинішньої Росії таким же пустим питанням, як, наприклад, свого часу був «а чи є життя на Марсі?». Є прихильники того, що авіаносець Росії не потрібен, є і прихильники, що «життя на Марсі є».
Ця історія тягнеться з кінця Другої світової війни, коли радянські флотоводці побачили, що небо над океаном можна завоювати тільки тоді, коли у тебе є авіаносці. Ніякого іншого способу ізолювати повітряний простір над угрупованнями своїх кораблів і підводних човнів немає. Це твердження вірне і понині.
Але економічні можливості країни, зайнятої створенням і підтримкою стратегічного паритету з ядерних озброєнь, не могли забезпечити виконання авіаносної програми в «американському стилі». США і зараз знаходяться далеко від Європи, Азії та Африки — супермегаматерика, і авіаносці їм потрібні щоб брати участь, скажімо так, в житті цього гігантського шматка суші. Авіаносці американцям сам Бог велів будувати.
А СРСР? Ця країна займала левову частку цього супермегаматерика, і авіаносці були йому як собаці п’ята нога. Але все ж робилися спроби створити авіаносний флот, але зрештою виявилися з одним «Кузнєцовим» і десятком оперативних літаків Су-27К і МіГ-29К трамплінним зльотом. Але навіть такий недоавіаносець в Росії не змогли утримувати і використовувати. Не було коштів, але найголовніше — не було необхідності. Що може робити один авіаносець? Як писав поет, «одинак — дурниця, одинак нуль». До того ж цей одинак не може виконувати завдання в заданому при проектуванні обсязі.
Франція і Великобританія теж будують авіаносці, скажете ви. Вони розуміють, що їх авіаносці в великих військових конфліктах теж «нуль без палички», якщо будуть діяти в одиночному режимі. Ці авіаносці створювалися і створюються як частина вкладу в сукупний військовий потенціал Заходу. Весь блок НАТО зі своїм ядром — США, виконує одні й ті ж завдання. Тобто британський, і французький авіаносці це не «одинаки» — вони частина однієї системи.
Скажете, а Китай? Ця країна, як і Росія, не має військових союзників (сподіваюся, ви розумієте що ОДКБ, ШОС і БРІКС — це смішно), але будує авіаносці. Не далі як вчора хотіли спустити на воду авіаносець і стати володарями вже двох. А це вже не дурниця і не нуль без палички, це вже пара. Навіщо Китаю авіаносці? Відповідаю — ця країна бажає контролювати свої два «китайських» моря і оволодіти островами, навколо яких лежать незліченні сировинні багатства. Стратегічно ця країна мріє стати незалежною від зовнішніх поставок вуглеводнів. А поки ці поставки йдуть, вони хочуть убезпечити морські комунікації — хоча хто на них буде зазіхати? Але так прийнято думати — треба убезпечити. По-друге, Китай вибрав Африку для свого довгострокового економічного опікунства і звідти висмоктує всі «соки». Пекін думає, що для цього теж потрібні авіаносці. Тобто для Китаю є дві важливі причини мати авіаносці — замкнути Південно-Китайське і Східно-Китайське моря і грізно маячити біля берегів Африки. Погодьтеся, в цьому є щось резонне. Авіаносці коштують свічок, які на них витрачені.
А у нинішній Росії що є резонного в тому, щоб мати авіаносець? Які такі є у неї інтереси, хоча б подібні китайським? Ні. Ізольованою, самотньою Росії авіаносець в прикладному сенсі абсолютно не потрібен, тому що і непідйомний теж. У військовому відношенні один авіаносець, який 90% часу простоює на рейді на своїй базі, не потрібен. Економіка країни чим далі, тим гірше буде справлятися з направленням коштів на військові потреби. Але і потрібні вони? Ні. Росії сам Бог велів стати частиною вільного світу від Лісабона до Владивостока і далі до Торонто і Рейк’явіка, і на цій основі повністю переглянути свою військову політику. Тут «патріоти» похитнуться, тому що далі «взяття рейхстагу» думати вони не можуть. З приходом Путіна Росія втратила стратегічну лінію і стала країною, поруч з якою всьому світу стояти поруч навіть незручно, не те що союзничати. Навіть Китаю. Йому «російська самостійність» до лампочки. Це навіть видно по тому, як вони швиденько змайстрували гібридний кросовер «Трампчі» в надії порозумітися з новим господарем Білого дому. Це символ, це знак. Як говорив Конфуцій, «символи керують світом». І на цьому тлі китайський дракон чекає, як самостійність сама доведе Росію до ручки. До драконової ручки. Цьому процесу навіть допомагати не треба — самі дійдуть, якщо «спадкоємці Перемоги» будуть «брати Рейхстаги» ще пару десятків років.
Скажете, а Таїланд? Адже теж має авіаносець. Ну ось ми і дійшли до абсурду.
Авіаносець потрібен Росії в одному випадку — якщо ця країна стане частиною вільного світу і увіллється до військового блоку Заходу. Інтереси Заходу жодним чином не суперечать інтересам Росії, більше того, союз із Заходом буде гарантувати територіальну цілісність Росії. Треба бути сильним, щоб дружити з сильними на рівних. І тут дракон побачить, що видобуток вислизає прямо на очах. Але для цього потрібно пережити нинішню владу. Сподіваюся, країна переживе Путіна цілою і неушкодженою. Тоді можна буде і поміркувати — який їй потрібен авіаносець, як часто РФ будемо брати участь в спільних морських маневрах, набиратися технологій і досвіду у наших колег, у яких можливостей по авіаносній частині, м’яко скажемо, більше.
