Сувора доля дизель-електричних підводних човнів
Не секрет, що не існує речей, які були б лише позитивними або лише негативними. У деякому роді не є винятком з цього правила і підводні човни. При всіх плюсах атомних підводних човнів, як то автономність, обмежена тільки «людським фактором» або чудові бойові характеристики, вони обходяться дорого. Причому не тільки в плані будівництва — для їх експлуатації потрібно створення специфічної інфраструктури для обслуговування атомних силових установок. Але не всі країни можуть собі дозволити такі витрати, а підводний флот їм потрібен. У цій ситуації застарілі на перший погляд дизель-електричні човни (ДЕПЧ або ДПЧ) ще довго будуть залишатися єдиною дешевою і зручною альтернативою атомним. Для довідки нагадаємо, що тільки дві країни, що мають або будують підводні човни, відмовилися від дизель-електричних: США і Великобританія. Росія, Китай і Франція (до них до кінця року повинна приєднатися Індія, яка отримує російський атомний човен К-152 «Нерпа») мають змішаний підводний флот, що складається і з атомних, і з дизельних човнів. Всі інші країни, що експлуатують підводні човни, мають тільки ДЕПЧ.
Підводні човни на роздоріжжі
Дизель-електрична схема на сьогоднішній день за фактом нітрохи не застаріла. Вірніше, отримує розвиток і залишається сучасною. Проблеми ДЕПЧ часів Другої Світової війни залишилися в минулому. За рахунок розвитку «по всіх фронтах» — дизелів, акумуляторів, електромоторів та іншого обладнання — вдалося позбутися від низької швидкості підводного човна і малого часу в підводному положенні. У результаті «класична» схема, що поєднує дизелі і електромотори в якості безпосереднього приводу гвинтів, вже кілька десятків років не використовується в нових проектах. Зараз розвиток силових установок ДЕПЧ йде за трьома шляхами:
— Повний електрорух. У такому випадку підводний човен не має механічних зв’язків між дизелями і гвинтами — останні завжди обертаються електромоторами. На більшості човнів з повним електрорухом застосовуються два двигуни: головний та економічного ходу; хоча в останніх проектах їх роль грає один мотор з двома режимами роботи.
— Паливні елементи. Подальший розвиток попередньої системи. Паливні елементи на основі різних хімічних сполук дозволили збільшити ємність акумуляторів і знизити шум. Ця система поки що не отримала великого поширення, але їй пророкують велике майбутнє.
— ДЕПЧ з двигунами Стірлінга. Застосування цього двигуна значно підвищує час перебування човна у підводному положенні без серйозних втрат в інших показниках. Цікава і заслуговує на увагу система, але таких човнів було побудовано трохи більше десятка — це шведський проект «Готланд», французький «Сага», а також японські «Сорю».
Шведський проект «Готланд»
Японські «Сорю»
В Росії
Основним типом російських ДЕПЧ на даний момент є човни проекту 877 «Палтус» кінця 70-х. Загальна кількість цих човнів, включаючи експортні, перевищує чотири десятки. У середині 90-х було розпочато будівництво експортних ДЕПЧ проекту 636 «Варшав’янка», створеного на основі «Палтус». Приблизно в цей же час проект 877 був значно перероблений в 677 «Лада». Нещодавно з’явилися нерадісні новини про долю останніх.
Проект 877 «Палтус»
«Варшав’янка» ВМС Індії
Є надія, що ЦКБ «Рубін» впорається з доопрацюванням проекту і до 2013 року почнеться повноцінне будівництво «Лад». Головними відмінностями проекту 877 і 677 є конструкція (в останньої — однокорпусна) і силова установка. На «Палтусі» і «Варшав’янці» є два електродвигуни, головний і економічного ходу. На «Ладах» функції обох виконує один двигун. Також було серйозно оновлено обладнання, поліпшена ергономіка центрального поста і створена інтегрована система управління всіма озброєннями. Озброєння човнів проекту 677 складається з шести торпедних апаратів (533 мм) з боєзапасом в 18 або 16 торпед УСЕТ-80К, мін (до 44 штук) і десяти пускових установок для ПКР. Також на борту є ПЗРК «Голка-1М» і шість ракет для нього. Окремо фахівці з ЦКБ «Рубін» відзначають екологічність човна — за рахунок систем переробки відходів за борт зливається тільки чиста вода, а всі інші «компоненти» човен відвозить на базу, де вони й утилізуються. При всіх виявлених на випробуваннях недоліках, проект 677 є вельми і вельми перспективним, потрібно тільки деяка «робота над помилками», точний обсяг і склад якої, схоже, засекречений.
U-Boot
Серед зарубіжних країн лідером у будівництві ДЕПЧ вважається Німеччина. Так, наприклад, німецькі підводні човни проекту 209 з 1971 року поставлялися в 13 країн, всього їх було побудовано більше шести десятків. Таким чином, «209» стали самими комерційно успішними підводними човнами в історії. Наприкінці 90-х Ізраїль отримав три човни проекту 800 Dolphin, що є доопрацюванням 21-го проекту під його вимоги. Більш новими німецькими ДЕПЧ є човни проекту 212. Головне, на що звертають увагу німці, просуваючи свої нові човни — електрична частина силової установки. Складається вона з дев’яти протон-обмінних паливних елементів виробництва Siemens і 144 срібно-цинкових акумуляторів. Озброєння проекту 212 складається з шести торпедних апаратів калібру 533 міліметра (боєзапас — 12 торпед різних типів) і ПКР. Замість торпед човен може нести міни.
Чотири човни проекту 212 вже стали до строю Бундесмаріне, ще дві будуються. На замовлення Італії була створена модифікація 212А: два такі човни вже передані замовнику, ще два будуть здані після 2013 року. З експортної версією 212-го проекту — проектом 214 — вийшла неприємна історія: на початку цього року, як підводний човен, спливли корупційні історії десятирічної давності. Тоді ряду грецьких чиновників від оборони бюргери-підрядники зробили «презенти» на півсотні мільйонів євро. Хабарі, схоже, не допомогли й кілька років виробник човнів, фірма HDW, мала проблеми зі здачею головного грецької човна. У 2008 році з’явилася новина про намір Пакистану придбати для свого флоту човни проекту 214, але з тих пір більше нової інформації не з’являлося.
Sous-marin
Самим новим французьким проектом ДЕПЧ є човни Scorpene. Роботи над проектом велися компанією DCN з початку 90-х, причому Scorpene спочатку робилися як експортні човни. До кінця десятиліття до Франції приєдналися іспанці з Izar. В результаті робіт було створено три модифікації човна. Покупець може вибрати з:
— Scorpene Basic. Звичайний дизель-електричний човен, озброєний шістьма торпедними апаратами (запас 18 торпед) з можливістю стрільби протикорабельними ракетами. На човні можуть застосовуватися ПКР SM-39 Exocet або Sub-Garpoon.
— Scorpene Basic-AIP. Та ж «Скорпіо-Бейсік», але з повітрянезалежною енергетичною установкою (ПНЕУ) MESMA. Ця паротурбінна установка, спалюючи в камері згоряння паливо (швидше за все, етанол, хоча іноді згадують дизельне паливо) в кисневій атмосфері, випаровує воду. Пара подається на генераторну установку потужністю до 200 кВт. Після турбіни генератора пар надходить в конденсатор, де охолоджується забортної водою. Охолоджена вода знову надходить у парогенератор і т.д. Таким чином, паротурбінна установка працює по замкнутому циклу. Необхідний кисень в рідкому вигляді заливається в спеціальну цистерну на базі.
— Scorpene Compact. Як видно з назви, компактна версія човна. Може комплектуватися ПНЕУ і призначена для роботи недалеко від берегової лінії.
У результаті замовник може вибрати не лише тип силової установки, але і найбільш підходящий йому варіант рубки (відрізняються різним складом висувного обладнання) та кількістю і типом дизель-генераторів.
На даний момент побудовано чотири човни Scorpene: два для Чилі і два для Малайзії. Також деякий час тому Франція продавала човни проекту Agosta. З 13 побудованих зараз у флотах Іспанії та Пакистану знаходяться дев’ять таких човнів.
Бочка меду і …
На початку 20-х чисел листопада 2011 року з’явилися повідомлення про долю російських підводних човнів проекту 677. Тоді «Известия» з посиланням на якесь безіменне джерело в Міноборони написали, що човни «Лада» не влаштовують військове відомство, адже головний корабель серії «Санкт-Петербург» на випробуваннях не показав розрахункових даних по силовій установці, а бойова апаратура, така як система управління озброєнням «Літій», ще занадто недопрацьована для прийняття на озброєння. У тій же статті йшлося про те, що «Санкт-Петербург» до кінця своїх днів залишиться дослідним екземпляром, а інші вже закладені човни проекту, швидше за все, добудують і продадуть.
Проект 677 «Лада» — дизель-електричний підводний човен типу «Санкт-Петербург»
Не уникли проблем і німці. Крім корупційних скандалів, у них є і суто технічні біди. Наприклад, човни проекту 214 вийшли гучніше, ніж треба. У ряді джерел згадується, що при випробуваннях головного човни для Південної Кореї було зафіксовано значне перевищення шуму щодо заявленого виробником. Після цього корейцям довелося ставити гвинт власної розробки: це зменшило шум, але ненабагато. Інша проблема німецьких човнів пов’язана з акумуляторами. У серійних срібно-цинкових батарей виявилася неприємна особливість: якщо розрядити їх до рівня в 30-40% від максимального заряду, то за низки умов у них може з’явитися т.зв. ефект пам’яті. Звичайно, батарею можна використовувати і з ним, але тоді серйозно падає автономність човна. Ходять чутки, що Південна Корея навіть збирається зняти зі своїх 214-х човнів нові «перспективні» батареї німецького виробництва та купити для їх заміни російські.
Проект 214
Французькі човни, як і всі інші, також не безгрішні. Так, наприклад, з трьох версій Scorpene реально будується тільки базова. ПНЕУ ще не готова до масового виробництва, та й не особливо вигідна. Індія вже зажадала, щоб на «скорпену» для їх флоту була встановлена повітрязалежна енергетична установка. Франція погодилася, але збільшила терміни і ціну мало не в два рази. Іноді також зустрічаються претензії до обладнання Scorpene, але на тлі цінових проблем їх навіть не помічаєш.
Ще один момент, де у всій красі спливає економіка — озброєння. Наприклад, американська торпеда Mk-48 останньої сьомої модифікації (2008 р.) коштує 3,8 млн. доларів. Попередня версія, шоста, крім американського флоту закуповувалася тільки Бразилією, та й та навряд чи стала купувати багато торпед за такою ціною. Інші країни, а саме Канада, Австралія та Нідерланди, спокійнісінько користуються 4-й версією торпеди (близько 2-2,5 млн. доларів за штуку). Для порівняння, російська торпеда УСЕТ-80 в пізніх модифікаціях коштує близько одного мільйона доларів, при цьому вона не сильно поступається в характеристиках американській конкурентці. Таким чином, може бути просто невигідно топити торпедою за 3,5 мільйона який-небудь ракетний катер, який стоїть не сильно дорожче. А якщо взяти до уваги можливість непотрапляння торпеди в ціль …
Що ж до ракет, то тут спостерігається такий-сякий паритет. Вищезазначені човни різних країн використовують три основних типи ракет: Exocet, Sub-Harpoon і «Калібр». У плані дальності з відривом лідирують російська і американська ракети: максимальна дальність пуску у них становить 300 і 280 км відповідно. Максимальна дальність «Екзосет» — всього 180 км, і то, тільки в останній модифікації (block 3). За швидкісним, масогабаритним і ціновими параметрами ракети в цілому схожі.
Американська торпеда Mk-48
Як бачимо, абсолютно хороших і абсолютно поганих дизель-електричних підводних човнів на цій планеті поки немає. Одні виграють в обладнанні, інші в автономності, але все схильні до одних і тих же проблем. У всіх сучасних ДЕПЧ є обмеження по тривалості використання дизельних установок, щоб уникнути їх перегріву. У всіх країн, що роблять ДЕПЧ, є одні і ті ж проблеми з акумуляторами, обумовлені їх фізико-хімічної стороною. Нарешті, впроваджувати нові технології — справа нешвидка і нелегка.
Тим не менш, ДЕПЧ продовжують будуватися і купуватися. При всіх недоліках, властивих цьому класу бойової техніки, вони порівняно дешеві і вигідні в експлуатації. До того ж не всі країни мають власні ядерні технології, а передача всієї документації, пов’язаної з ними, країні без власної атомної програми … Навряд чи хто буде продавати разом з підводними човнами подібні речі. Так що геополітична обстановка тільки сприяє експортним перспективам дизель-електричних човнів.
