Реєстрація Увійти
Вхід на сайт

Чому не дотримується пасхальне перемир'я

6 квітня 2017
Переглядів: 67
Коментарів: 0
Версія для друку
Чому не дотримується пасхальне перемир'я

З 1 квітня мала набрати чинності угода про припинення вогню на Донбасі, досягнута з нагоди прийдешніх великодніх свят. Однак, всупереч домовленостям, обстріли на лінії розмежування не припиняються. Зокрема, 3 квітня штаб АТО зареєстрував 48 фактів порушення режиму тиші. В результаті бойових дій загинули двоє українських військовослужбовців. Повне припинення вогню на Донбасі неможливе, тому що процес політичного врегулювання зайшов у глухий кут. Разом з тим, останні події вказують на те, що Україна почала поступово віддалятися від окупованих територій Донбасу.

Угода про повне припинення вогню на Донбасі була досягнута представниками Тристоронньої контактної групи в Мінську 29 березня. Режим тиші з нагоди великодніх свят мав почати діяти з 1 квітня 2017 року. Відзначимо, що з часу укладення найперших Мінських угод 5 вересня 2014 року сторони протистояння більше десять разів домовлялися про припинення вогню, в тому числі на великодні й новорічні свята. І кожного разу ці домовленості порушувалися, в чому бойовики й українська сторона, як правило, звинувачували один одного. Основні пункти «Мінська-2», що стосуються повного припинення вогню й відведення озброєнь від лінії фронту, так до кінця ніколи й не були виконані. Більше того, умови «Мінська-2», про безальтернативність яких заявляють усі учасники переговорів щодо донбаського врегулювання, були порушені бойовиками з перших же хвилин після офіційного набрання чинності. Сталося це в ніч на 15 лютого 2015 року, коли бойовики, за підтримки регулярних частин російської армії, почали наступ під Дебальцевим.

У те, що пасхальне перемир'я 2017 року дотримуватиметься, слабо вірив навіть сам Президент Петро Порошенко. Віддаючи українським військам наказ дотримуватися режиму тиші, Глава держави зазначив, що «не має оптимізму» з приводу того, що противник буде його дотримуватися. «Але життя і здоров'я кожного українського воїна є найбільшою цінністю... Я дав усі необхідні накази Генеральному штабу й Міністерству оборони», – заявив Глава держави.

В результаті «перемир'я» проявилося лише у зменшенні кількості фактів його порушення. Якщо станом на 31 березня штаб АТО зафіксував 94 обстріли позицій української армії, то 1 квітня – лише 37. Традиційно сторони звинуватили в порушеннях одна одну. Зокрема, представники незаконних «ДНР» і «ЛНР» через російські ЗМІ заявляли про майже сотню обстрілів, які нібито здійснили українські війська. А за підсумками 3 квітня штаб АТО повідомив про 48 обстрілів з боку бойовиків. «Епіцентром вогневого протистояння став маріупольський напрямок... На донецькому напрямку найгарячіше було в районі Авдіївки і шахти Бутівка, де російсько-терористичні підрозділи обстріляли наші опорні пункти зі 120-мм і 82-мм мінометів, гранатометів різних систем і великокаліберних кулеметів», – йдеться в релізі штабу АТО, випущеному о 6 годині ранку 4 квітня. В результаті бойових дій 3 квітня двоє українських військовослужбовців загинули і п'ятеро отримали поранення.

Причина порушень кожного перемир'я полягає в тому, що процес врегулювання конфлікту на Донбасі зайшов у глухий кут. Насправді існують два шляхи припинення війни на Сході України – політичний і військовий. Платформою для політичного врегулювання вважаються Мінські угоди, проте українську сторону не влаштовує послідовність їх виконання, за якої контроль над ділянкою державного кордону в Донецькій і Луганській області повинен бути переданий Києву наступного дня після проведення місцевих виборів і амністії бойовиків (Україна наполягає на зворотній послідовності).

І, нарешті, військовий шлях передбачає ліквідацію «ДНР» і «ЛНР» силовим шляхом. При цьому експерти часто згадують хорватську операцію «Буря», в рамках якої в серпні 1995 року хорватські збройні сили протягом кількох днів знищили сепаратистський анклав під назвою Сербська Країна.

Теоретично реалізація хорватського сценарію в Україні можлива, тим більше, що збройні сили нашої країни поступово зміцнюються. Більше того, українські політики не виключали ймовірність такого сценарію після невдалої кампанії з розгрому сепаратистів влітку 2014 року. Однак військові побоюються, що, в разі наступу на позиції бойовиків, російська армія, частини якої зосереджені уздовж кордонів з Україною, знову візьме участь у війні. Ліквідація «ДНР» і «ЛНР» військовим шляхом можлива лише в тому випадку, якщо Росія не буде втручатися в українські справи.

З іншого боку, і самі бойовики не здатні наступати без відкритої підтримки російської армії. У «ДНР» і «ЛНР» сформовані два армійські корпуси, які організаційно підкоряються російському військовому командуванню. Однак їхні бойові можливості сумнівні. Зокрема, російські активісти, які підтримують бойовиків, відзначають, що «корпуси» відчувають нестачу найнеобхіднішого обладнання. А саме, снайперських патронів, радіостанцій, кабелів, танкових шоломофонів, різних зарядних пристроїв і батарей.

Крім того, під час січневих боїв у районі Авдіївки ватажок терористів Слов'янська Ігор Гіркін (Стрєлков), посилаючись на свої джерела, повідомив про масовий вихід із «корпусів» так званих «п’ятнадцятитисячників», тобто людей, які уклали контракти виключно для того, щоб отримувати зарплату в розмірі 15 тисяч рублів. Сам Гіркін дуже низько оцінює підготовку бойовиків: «Боєздатність – низька, мобільність – ніяка, бойовий дух – паршивий і навіть укомплектованість – сильно відрізняється від штатної... Повноцінно наступати «корпуси» не здатні. Якщо хтось без прямої підтримки з'єднань ЗС РФ пожене їх у масштабний наступ – вони будуть не просто розбиті, а розгромлені».

Таким чином, великі військові операції, хоча б подібні до тих, які розгорталися взимку 2015 року на Дебальцевському плацдармі, найближчим часом навряд чи можливі. Швидше за все, слід очікувати локальних загострень, схожих на ті, які відбувалися в грудні 2016 року на Світлодарській дузі і в січні 2017 року районі Авдіївки. На фронті триватиме позиційна війна, в ході якої сторони будуть захоплювати об'єкти в «сірій зоні». Змінити ситуацію може хіба що бажання однієї зі сторін переписати Мінські угоди для того, щоб домогтися вигідніших умов для їх реалізації.

Однак, швидше за все, ситуація котиться до поступового заморожування конфлікту й перетворення «ДНР» і «ЛНР» на нове невизнане Придністров'я. Про це свідчить визнання Росією документів, виданих на території «республік», а також нещодавнє рішення РНБО України про запровадження транспортної блокади «ДНР» і «ЛНР» до виконання Мінських угод. А оскільки Мінські угоди ніколи не виконувалися, транспортна блокада означає поступове відокремлення України від окупованої частини Донбасу.

Автор: Денис Попович

Думка редакції "Військової панорами" може не співпадати з точкою зору автора публікації.

  
Шановний відвідувач, Ви увішли на сайт як незареєстрований користувач. Ми радимо Вам зареєструватися чи увійти на сайт під своїм ім`ям.

Інформаційне повідомлення

Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі в даній статті.