Реєстрація Увійти
Вхід на сайт
Вибір редакції

Україна: Можливий сценарій відкритого і повномасштабного наступу РФ

7 березня 2017
Переглядів: 3 350
Коментарів: 0
Версія для друку
Україна: Можливий сценарій відкритого і повномасштабного наступу РФ

Судячи з усього, план Росії по встановленню контролю над Україною через примус України до виконання російських умов закладених в Мінські угоди терпить крах.

Таким чином кремль виявився в патовій ситуації, Україна вислизає з рук, тому що не вдається реінтегрувати в її склад троянські утворення «ДНР» і «ЛНР», за таких умов т.зв. «ДНР» і «ЛНР» перетворюються на чемодан без ручки, від якого немає ніякої користі, контролювати Україну з їх допомогою можна, а витрачати гроші на їх утримання доведеться і надалі.

Очевидно, що така ситуація не влаштовує Росію, тому Володимир Путін буде шукати вирішення цієї проблеми. Однією з найбільш ймовірних варіантів дій РФ на нашу думку є загострення ситуації на Донбасі і застосування військової сили.

Можливий сценарій відкритого і повномасштабного наступу РФ (у великому масштабі)

Україна: Можливий сценарій відкритого і повномасштабного наступу РФ

Як показують результати опитування, проведеного фондом «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» спільно з соціологічною службою Центру Разумкова, українське суспільство не готове до компромісів з Росією заради заморозки конфлікту на Донбасі.

Найнеприємнішими виявилися пропозиції провести місцеві вибори на умовах, які вимагають бойовики на Донбасі (71% вважають такий компроміс неприйнятним і тільки 10% - прийнятним), а також повна амністія всім бойовикам (68% вважають це неприйнятним і 12% згодні на такий компроміс).

Не знаходить громадської підтримки ідея про особливі політичні і економічні відносини з тимчасово підконтрольними Росією територіями: 60% - проти, а 13% - за.

Переважно неприйнятними виглядають і такі варіанти домовленостей, як формування місцевої поліції, судів і прокуратури в ОРДЛО виключно з місцевих представників (59% і 13%), внесення змін до Конституції щодо надання російській мові статусу державної мови (56% і 24%), надання і закріплення в Конституції особливого статусу окремих територій Донецької і Луганської областей (55% і 24%), а також прийняття закону про нейтральний і позаблоковий статус України (45% називають неприйнятним компромісом, але 30% були б з цим згодні).

Дослідження проводилося з 16 по 20 грудня 2016 року у всіх регіонах України за винятком Криму і окупованих територій Донецької і Луганської областей. Соціологами було опитано 2018 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Опитування здійснено в рамках проекту МАТРА Посольства Королівства Нідерландів.

Аналогічної думки дотримується і значна частина політичних сил в країні.

Крім того, набирає обертів і кампанія патріотично налаштованої частини українського суспільства щодо блокування контрабанди, яка йде в ОРДЛО і назад, що призведе до того, що станеться крах залишків промисловості, яка ще там функціонувала і приносила дохід проросійському маріонетковому режиму і місцевим жителям, які працювали на цих підприємствах. Це означає, те, що виростуть витрати Росії на утримання населення, яке проживає на цій території і маріонеткових режимів «ДНР» і «ЛНР».

Очевидно, що така ситуація не влаштовує Росію, тому Володимир Путін буде шукати вирішення цієї проблеми. Однією з найбільш ймовірних варіантів дій РФ на нашу думку є загострення ситуації на Донбасі і застосування військової сили.

В такому випадку основними завданнями Росії будуть:

Нанесення українській армії важкого ураження, порівнянного з тим, яке було в Іловайську в 2014 році;

Деморалізація українського уряду, суспільства, основних політичних сил і примус їх до виконання російських умов, закладених в Мінських угодах;

Крім того, додатковим бонусом «розгрому бандерівців» стане підвищення рейтингу чинної влади в Росії і відволікання уваги населення Російської федерації від наслідків падіння рівня життя, через економічну кризу.

Спробуємо тезисно розглянути такий сценарій.

Очевидно, що Росія при плануванні військової операції проти України намагатиметься уникнути втягування в повномасштабну війну, найбільш ймовірним завданням, яке може бути поставлене кремлем перед ЗС РФ, буде оточення і розгром угруповання сил АТО і в цілому відтискування ЗСУ на 100-150 км від нинішньої лінії дотику, після чого бойові дії будуть зупинені і розпочнуться переговори «Мінськ-3», де і буде озвучений російський ультиматум Україні.

Очевидно, що значне зростання військового потенціалу ЗСУ не дозволить Росії провести її потай силами «ополчення «ДНР» і «ЛНР»» і відпускників як в 2014 році. Росії доведеться задіяти угруповання, яке повинне налічувати до 80-100 тисяч особового складу, крім того, необхідно масштабне застосування військової авіації і масоване нанесення ракетних ударів.

З цього випливає, що Росії треба буде обґрунтувати своє відкрите і масштабне застосування сили.

На нашу думку, швидше за все, буде повторений грузинський сценарій 2008 року, коли масштабного вторгнення російської армії в цю країну передувало різке загострення ситуації в зонах конфліктів, масовані обстріли, теракти, диверсії, спрямовані на те, щоб спровокувати відповідь і почати «операцію з примусу до миру». Можливий так само варіант, коли в не залежності від реакції України, просто буде розіграна провокація в стилі Гляйвіцької провокації, розіграної нацистською Німеччиною 1 вересня 1939 року для обґрунтування вторгнення в Польщу тобто «напад нацистсько-бандерівської України на Росію».

Як уже зазначалося, події можуть почати розвиватися з різкого загострення ситуації в зоні АТО, наростання числа обстрілів, диверсії, крім того, для введення в оману командування ЗСУ щодо намірів і напрямків наступу, РФ може зробити проведення відволікаючих наступальних операцій силами гібридних корпусів «ДНР» і «ЛНР», як варіант спроба наступу на м. Бахмут (Артемівськ).

Одночасно для сковування резервів і введення в оману командування ЗСУ щодо намірів і напрямків наступу, Росія так само як в 2014 році може сконцентрувати війська на кордоні з Херсонською, Сумською та Харківською областями і імітувати підготовку до наступу на Херсон, Київ і Харків, як варіант так само можливе відпрацювання морської десантної операції силами чорноморського флоту на українське узбережжя в Азовському морі.

На нашу думку, перед початком наступу ЗС РФ завдадуть масовані ракетні удари по території України (КР «Калібр» з ракетних кораблів і ДПЧ ЧФ, крилаті і аеробалістичні ракети ракетних бригад збройних ОТРК «Іскандер» і ТРК «Точка-У», КРВБ Х-101, Х 555, Х-55 зі стратегічних ракетоносців Ту-95МС і Ту-160). Об'єктами для ракетних ударів стануть пункти управління, позиції ЗРК, РЛС, авіація на аеродромах в східній і центральній частині країни.

Слідом за ракетними ударами піде масштабна повітряна наступальна операція ВКС РФ, по завоюванню панування в повітрі (остаточне придушення ППО, аеродромів та авіації України) та ізоляції зони АТО від іншої частини України, як в повітрі, так і на землі, для заборони перекидання резервів ЗСУ з інших частин країни, з цією метою будуть знищені всі автомобільні і залізничні мости через річку Дніпро і великі залізничні вузли (докладніше на карті).

Після виконання цього завдання, основні зусилля ВКС РФ будуть сконцентровані на підтримці наступу сухопутних військ РФ і нанесення авіаударів по об'єктах і місцях розгортання / дислокації ЗСУ в зоні АТО.

Що стосується сухопутних військ РФ, то на нашу думку, найбільш ймовірно початок масштабного наступу з району м. Валуйки і м. Міллерово, де Росія розгортає великі військові бази, які можуть бути посилені іншими частинами ЗВО і ПВО.

Російський удар з району м. Валуйки і м. Міллерово дозволить ЗС РФ розгромити тили і перерізати комунікації сил АТО і протягом доби вийти на рубіж Щастя-Новайдар-Сєвєродонецьк-Лиман-Слов'янськ-Ізюм.

Успішному і швидкому наступу РФ сприятиме розвинута мережа автомобільних доріг, відсутність підготовленої в інженерному відношенні оборони ЗСУ і відсутність значних сил ЗСУ, що прикривають ділянку кордону України з РФ між Валуйками і Міллерово.

Ще одним напрямком удару РФ може стати район Докучаєвськ-Оленівка, успішному і швидкому наступу РФ сприятиме місцевість (відсутність великих населених пунктів і висока прохідність для військової техніки), прорив оборони на цій ділянці фронту дозволить ЗС РФ розсікти угруповання сил АТО на дві частини і оточити їх, розгорнувши після прориву наступ на південь, в напрямку узбережжя Азовського моря і на північ для з'єднання з угрупованням наступаючих з Валуйок.

Для розвитку успіху, одночасно з проривом лінії фронту можлива висадка в тил сил АТО РДГ спецназу і частин ВДВ.

ЗС РФ в змозі успішно здійснити таку операцію, якщо ініціатива буде віддана їм. Тому, на нашу думку, Україна ні в якому разі не повинна віддавати ініціативу ворогові.

Необхідно заздалегідь здійснити мобілізацію, привести війська у вищі ступені бойової готовності, а так само заздалегідь здійснити перекидання та розгортання частин ЗСУ на лівобережній частині країни.

Необхідне посилення гарнізону м. Харків і формування потужного угруповання військ в районі м. Чугуїв, воно в разі вторгнення російських військ з Валуйок, повинне буде нанести їм удар у фланг і тили. Крім того, необхідно посилення гарнізонів населених пунктів нанизаних на автомобільні дороги (за якими буде наступати противник) на ділянці між Валуйками і Міллерово. Це не дозволить ЗС РФ здійснити кидок і вийти протягом доби в тил силам АТО.

Крім того, необхідно посилення ділянки фронту в районі Докучаєвськ-Оленівка для недопущення її прориву противником.

Крім того, як ми раніше відзначали, не треба чекати наступу Росії, в разі появи ознак підготовки масштабного наступу ЗС РФ на Донбасі для максимально ефективного застосування авіації ВПС України, штурмову і бомбардувальну авіації треба задіяти для превентивного удару по противнику на окупованій території ОРДЛО, разом з ТРК «Точка-У», РСЗВ «Смерч», не віддаючи ініціативу противнику.

Плюси такого рішення очевидні, якщо ініціативу віддати росіянам, то значна частина авіації буде знищена в перші години війни, ударами крилатих і аеробалістичних ракет (КРВБ Х-101, Х-555, КР-и і аеробалістичних ракети ОТРК «Іскандер-М», КР «Калібр») і не завдасть противнику серйозної шкоди.

А так в превентивному раптовому ударі навіть з урахуванням втрат від прориву ППО РФ над окупованим Донбасом, Су-24М, Су-25 спільно з ТРК «Точка-У», РСЗВ «Смер»ч завдадуть нищівного удару по противнику, якщо відпрацюють по складах ПММ, складах РАВ, місцях дислокації техніки, залізничним станціям і залізничним вузлам і мостам (руйнування залізничного сполучення порушить постачання окупантів з РФ).

При самому вдалому результаті такої операції, противнику буде завдано такої шкоди, що буде зірвано початок його наступу.

Таким чином, російський агресор позбудеться ініціативи і ефекту раптовості, ще до початку свого наступу, його частини розгорнуті на окупованій території Донбасу зазнають втрат від авіа, ракетних і артилерійських ударів ЗСУ, а коли вони все таки підуть у наступ, їх зустріне потужна і відмобілізоване угруповання ЗСУ що знаходиться в ступені боєготовності «ПОВНА».

Як ми раніше зазначали, в повномасштабній війні Україна має всі можливості завдати неприйнятного збитку Росії, після чого вона буде змушений припинити бойові дії.

Повномасштабна війна з Україною, особливо якщо, як ми пропонуємо, ініціатива буде за Україною, обернеться для Росії тисячами убитих і покалічених військовослужбовців ЗС РФ, які безперервним потоком підуть до міст РФ з України, багатомільярдними витратами на ведення війни, посиленням санкцій, обвалом економіки. Крім того, ще більше зростуть витрати РФ на утримання та відновлення окупованих території, адже їх інфраструктура в ході боїв, які активізувалися знову, буде зруйнована ще сильніше, збільшувати витрати на окупацію так само буде захоплення нових територій. Причому наслідки від повномасштабних боїв можуть бути і катастрофічними, при руйнуванні в ході бойових дій таких об'єктів як Сховище радіоактивних відходів на території Донецького казенного заводу хімічних виробів, сховищ бензолу на території Авдіївського коксохімічного заводу, сховищ хлору на території Верхнєкальміуської фільтрувальної станції та Донецькій фільтрувальній станції, каналу «Сіверський Донець-Донбас», який забезпечує питною водою весь Донбас. Ураження в ході повномасштабних бойових дій цих об'єктів, розташованих усередині і поблизу густонаселеній агломерації Донецька, може призвести до масштабної екологічної та гуманітарної катастрофи і необхідності відселення міста-мільйонника і населених пунктів-супутників (Ясинувата, Макіївка іт.д.), витрати на ці заходи зрозуміло ляжуть на державу-окупанта - Російську федерацію. Що ж стосується каналу «Сіверський Донець-Донбас», то основна інфраструктура (гребля Червонооскільського водосховища, яке регулює надходження води в Сіверський Донець відповідно до вимог каналу, гребля на річці Сіверський Донець, водоводи, що підвищують насоси) знаходиться на підконтрольній Україні території, проте якщо бойові дії для ЗСУ будуть складатися негативно і доведеться відступати, канал не повинен дістатися ворогові.

Таким чином, перед ЗСУ будуть стояти наступні завдання: 1. Не прогавити початок підготовки повномасштабного наступу ЗС РФ, не допустити переходу ініціативи до супротивника і не дати швидко розгромити себе; 2. Максимально затягнути за часом бойові дії, максимально розширити їх масштаб, нанести максимально можливі втрати агресору в живій силі і техніці; 3. Нанести максимальної шкоди інфраструктурі окупованої території, щоб збільшити витрати агресора на окупацію цих території і утримання їх проросійськими колабораціоністами.


Думка редакції "Військової панорами" може не співпадати з точкою зору автора публікації.

  
Шановний відвідувач, Ви увішли на сайт як незареєстрований користувач. Ми радимо Вам зареєструватися чи увійти на сайт під своїм ім`ям.

Інформаційне повідомлення

Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі в даній статті.