Реєстрація Увійти
Вхід на сайт
Вибір редакції

Криза НАТО

24 лютого 2017
Переглядів: 377
Коментарів: 0
Версія для друку
© AFP 2017, Thierry Charlier

Заяви віце-президента США Майка Пенса (Mike Pence) і міністра оборони Джеймса Меттіса (James Mattis) в ході Мюнхенської конференції з безпеки стривожили європейських партнерів США по НАТО. Американці хочуть, щоб європейські члени НАТО підвищили свої військові витрати. У той час як США, які найменше потребують збереження НАТО, витрачають на військові потреби 3,3% ВВП, оборонні витрати всіх інших членів НАТО - нижчі, і це турбує нову американську адміністрацію. Такі члени НАТО, як Великобританія, Франція і Туреччина, виділяють на військові потреби близько 2% ВВП, а такі країни, як Німеччина, Нідерланди і Іспанія, - приблизно 1,2%.

Вашингтон, мабуть, рішуче налаштований змінити цю ситуацію. Він наполягає на тому, щоб європейські члени НАТО підвищили свої військові витрати, а також взяли на себе більше відповідальності в рішенні міжнародних проблем. Це, поза всяким сумнівом, всерйоз турбує європейських членів НАТО, перш за все Німеччину.

Чим викликано їх занепокоєння?

Перебуваючи під куполом безпеки, який раніше забезпечували США, європейські члени НАТО обмежували військові витрати і були зосереджені на економічному розвитку. Вони вважали за краще, щоб в якості лідера в рішенні міжнародних проблем виступали США, і в міру можливості намагалися триматися на відстані. Частковим винятком тут можна назвати Францію. Крім періоду президентства Саркозі, Франція, як правило, заперечувала проти лідерства США в політичній сфері і в галузі безпеки, і конкурувала з Вашингтоном. Проте, спроба Парижа створити нову структуру безпеки під егідою Європейського Союзу (ЄС) в якості альтернативи архітектурі безпеки під керівництвом США в Європі, особливо в період після холодної війни, не увінчалася успіхом. В результаті цієї невдачі США залишилися найважливішим гравцем у системі безпеки в Європі.

Але з обранням Дональда Трампа президентом США, європейці зіткнулися з серйозною дилемою.

Нове американське керівництво - рівень довіри європейців до якого ще не визначений, - тисне на них в питанні нарощування озброєнь.

Вони не знають, проти кого буде спрямована ця зброя, оскільки все ще не мають уявлення про те, яку політику Трамп буде переслідувати по відношенню до Росії, яку вони в більшості випадків розглядають в якості головної загрози. Якщо Америка буде орієнтована на співпрацю з Росією, то хто буде метою натовської кампанії по озброєнню?

Що вони будуть робити з відношенням Трампа до НАТО, яку американський президент назвав «застарілим» альянсом?

Якщо навіть у відповідь на всі ці невизначеності з приводу Трампа і НАТО вони спробують знову шукати шляхи розробки якоїсь колективної структури оборони під егідою ЄС, їм буде непросто налагодити таку співпрацю в сфері безпеки, коли поранений Брексітом ЄС знаходиться в такому складному становищі. В умовах розмов про те, що після Брексіта інші члени ЄС теж відокремляться від союзу, що Греція вийде з єврозони, а також неспокійного очікування результатів противників ЄС на виборах у Франції і Німеччині, Брюсселю буде вкрай непросто відповісти на невизначеності всередині НАТО побудовою структури безпеки під егідою ЄС.

У цих умовах європейські країни, такі як Німеччина, неминуче виконають вимоги, що надходять з США, підвищивши свої військові витрати і взявши на себе більш активну роль у врегулюванні міжнародних криз. А то, наскільки вони при цьому зможуть довіряти адміністрації Трампа, покаже час.

Частина членів НАТО, які перебувають в тривожному очікуванні, - це країни Прибалтики та Східної Європи, які бачать для себе пряму загрозу з боку Росії. Ці країни, які не відчувають себе в безпеці після втручання Росії в Україні, в Грузії і Молдавії, не можуть бути впевненими в політиці адміністрації Трампа щодо Росії.

А Туреччина - ще один член НАТО, який чекав, що альянс проявить солідарність в справі боротьби з міжнародним тероризмом – на даний момент вкрай розчарована альянсом.

Туреччина, яка потребує підтримки своїх союзників по НАТО, перебуваючи під натиском з боку таких груп, як Робоча партія Курдистану (РПК) / Партія «Демократичний союз» (PYD), ІД і терористична організація FETÖ Фетхуллаха Ґюлена (Fethullah Gülen), не тільки не отримує цієї підтримки, але ще і стає свідком того, як деякі члени НАТО прямо або побічно підтримують цей поступ.

Вирішальним фактором у формуванні подальшої політики Туреччини щодо НАТО стане питання про те, чи збереже нова американська адміністрація, яка бажає взаємодіяти з Анкарою в боротьбі проти ІД, свою позицію щодо FETÖ і РПК / PYD.




Автор: Кемаль Інат (Kemal İnat)

Думка редакції "Військової панорами" може не співпадати з точкою зору автора публікації.

  
Шановний відвідувач, Ви увішли на сайт як незареєстрований користувач. Ми радимо Вам зареєструватися чи увійти на сайт під своїм ім`ям.

Інформаційне повідомлення

Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі в даній статті.