Реєстрація Увійти
Вхід на сайт

Огляд військово-технічних проектів України з закордонними партнерами

16 лютого 2017
Переглядів: 2 079
Коментарів: 0
Версія для друку
Огляд військово-технічних проектів України з закордонними партнерами

Інформаційно-консалтингова компанія Defense Express здійснила аналіз поточних проектів, які реалізуються в рамках військової та військово-технічної співпраці з закордонними партнерами для посилення обороноздатності Збройних сил України.

Головний висновок полягає в тому, що, з огляду на три роки бойових дій на сході України та потреби переозброєння війська, реальна активність у реалізації спільних проектів є низькою, співпраця відбувається в обмежених секторах, а умов для забезпечення помітних проривів для переозброєння з використанням високих технологій не створено.

Аналіз проектів за період 2014-2016 рр., дозволяє стверджувати, що:

1. З 2014 р. з боку політичних та дипломатичних кіл України лунали звернення до європейських країн та США надати необхідну підтримку. Ці заклики були підтримані низкою колишніх впливових урядовців та експертів у Європі та США. У політичному сенсі ця активність головним чином відобразилися у тому, що на саміті НАТО у вересні 2014 р. члени альянсу погодилися, що Збройним силам України слід надати більшу підтримку. Були засновані трастові фонди, які мали покращити ситуацію у таких ділянках як тилове забезпечення, управління, зв'язок, кібербезпека. Що ж до прямих поставок техніки та озброєнь, то ця діяльність реалізувалась на рівні окремих країн. При чому більш активну роль у цьому відігравали Сполучені Штати, аніж європейські країни.

За період 2014-16 рр. у збройовому секторі допомога Україні була обмеженою і в основному звелася до постачання нелетальної техніки та послуг. Відбувалось постачання техніки та обладнання, які умовно можна віднести до категорії «бери та захищайся». Це системи індивідуального захисту, незначна кількість автомобільної техніки, радари контрбатарейної боротьби, прилади нічного бачення, системи зв’язку, безпілотні системи, медичне устаткування.

Огляд військово-технічних проектів України з закордонними партнерами

2. Разом з цим, за період 2014-16 рр. практичне підґрунтя для розширення військово-технічної співпраці з європейськими та американськими компаніями створено не було. Всі заходи традиційно обмежуються контрактами на отримання зразків у рамках безкоштовної допомоги, або орієнтовані на закупівлю тих чи інших виробів.
Діяльність української сторони щодо закупівлі технологічно складної техніки та засобів ураження (головно - боєприпасів) для України не мала жодних преференцій. Навпаки, були і є приклади відмови від виконання контрактів, які стосувалися закупівлі озброєння та військової техніки у європейських країнах.

3. З 2015 р. сформувалася стала тенденція щодо обмеження при постачанні до України елементної бази електроніки, вузлів та агрегатів для виготовлення військової техніки. Ці обмеження не дозволяють забезпечити достатній конкурентний рівень новим зразкам техніки та озброєння, що розробляються та виготовляються в Україні. Показово, що таких підходів окремі європейські країни та Ізраїль дзеркально дотримуються і щодо Росії, проти якої оголошено санкції. На відміну від України.

4. Проекти зі створення нових спільних підприємств із закордонними партнерами, які б виготовляли оборонну продукцію, в Україні не реалізовані. За три роки таких прикладів знайти не вдалося. Продекларовані раніш ініціативи – на кшталт створення підприємства з польським виробником бронежилетів «Любава», а також низка інших проектів наштовхнулися на організаційні, фінансові та бюрократичні перешкоди з українського боку.

Огляд військово-технічних проектів України з закордонними партнерами

5. Окремі оборонні міжнародні проекти, які реалізуються в інтересах Збройних сил України, уже тривалий час мають невизначені перспективи. Йдеться про створення корвету в інтересах ВМС України та модернізацію гелікоптерів Мі-24 спільно з Францією. Поточний стан цих проектів використовується закордонними партнерами як приклад складності, або повної неможливості реалізувати оборонні проекти з українською стороною за існуючих в Україні бюрократичних процедур та непрозорих чи суб’єктивних рішень. За відсутності чіткої та зрозумілої позиції українських посадовців щодо тих чи інших спірних питань, це використовується іноземними партнерами для ігнорування тих чи інших пропозицій та ініціатив України за іншими напрямами. У свою чергу, в українського суспільства та експертного середовища виникає підозра щодо низького професійного рівня тих чи інших посадових осіб, або щодо їхнього небажання вирішувати завдання державного значення.

6. Слід також врахувати й перспективні ризики військово-технічної співпраці зі США, а також Німеччиною, Францією, Італією, Ізраїлем тощо. Є приклади, що ці країни накладають обмеження на експорт спільно виробленої продукції, або продукції з компонентами, вузлами та агрегатами, виробленими у цих країнах. В основному з політичних або економічних міркувань аби мінімізувати ризики конкуренції на тих чи інших ринках. З такими випадками Україна вже також зіштовхувалася.

7. Важливе значення для зміцнення оборонно-промислового і , як наслідок, військового потенціалу України може мати розширення співпраці з Китаєм. Українські оборонні підприємства - як приватні, так і державні - реалізують низку високотехнологічних проектів для армії КНР (кораблебудування, гідроакустика, двигуно- та літакобудування, авіаційні радари). Проте немає жодного спільного проекту в інтересах ЗС України, окрім спроб домовитись про придбання боєприпасів чи артилерійського озброєння морського призначення.

Огляд військово-технічних проектів України з закордонними партнерами

8. Також не в повній мірі використаний потенціал роботи з Польщею, яка є важливим по духу союзником України у протидії російській стратегії домінування. Позиція Польщі є набагато лояльнішою до України на відміну від низки країн Східної Європи. Брак успішних проектів з Польщею може породити розчарування у продуктивності співпраці з Україною у цій сфері. Ентузіазм тих, хто був лобістами таких спільних проектів, поволі випаровується. Про це вже говорять представники окремих польських компаній. Натомість польська сторона останнім часом зробила ставку на залучення молоді та українських розробників до реалізації військово-технічних проектів у Польщі, з огляду на власні фінансові можливості і потребу розробляти та реалізувати нові рішення в інтересах обороноздатності Польщі.

Слідом за Польщею також варто переглянути форми та методи роботи з Туреччиною, яка нині проводить активну політику щодо розширення військово-технічної співпраці та ринків збуту власної оборонної продукції.

9. Формування продуктивного підґрунтя для взаємодії зі США, з європейськими країнами та іншими потенційними партнерами України у оборонній галузі, усунення політичних, організаційних, бюрократичних та інших перешкод може дати позитивні результати у вигляді проектів, які можна застосувати в інтересах посилення спроможностей Збройних Сил України, хіба що у довгостроковій перспективі.

Тож упродовж трьох-п'яти найближчих років зміцнення обороноздатності та підвищення спроможностей війська буде головним чином ґрунтуватись на власних можливостях держави. При цьому є ризик «провалу» у вирішенні завдань якісного переозброєння війська, і у цьому сенсі найбільш складними будуть 2017 та 2018 рр. Адже ключові вітчизняні оборонні проекти – при наявності достатніх фінансових можливостей - вийдуть у масове серійне виробництво у кращому разі, починаючи з 2018-20 рр. До цього часу оперативні потреби війська будуть задовольнятися за рахунок відновлення, ремонту та модернізації окремих зразків. Проте запаси старої техніки практично вичерпано, як і запаси ключових частин для їхнього ремонту. А потреби ЗС України, з огляду на більшу чисельність особового складу та необхідність формування резервів, суттєво зросли.

Огляд військово-технічних проектів України з закордонними партнерами

10. У 2017 р. Україна збільшила витрати на оборону. За нашими оцінками, витрати України на оборону та на переозброєння війська мають стати головним інвестиційним планом держави. Ці гроші мають дати помітний результат. Але фінансові ресурси не є достатніми для швидкого переозброєння.

Довідково: ДОЗ в обсязі 6 млрд. грн та 3 млрд. грн. держгарантій лише частково задовольняють потреби війська щодо його оснащення новими та модернізованими зразками. Як приклад – лише для переоснащення однієї бригади сучасними системами зв’язку потрібно 1 млрд. грн. При тому, що нині у нас понад 20 механізованих, аеромобільних та танкових бригад.

При обмежених фінансових ресурсах на перший план виходить їхнє раціональне використання за чітко визначеними пріоритетами, з неухильним вико прозорий формат взаємин державних та приватних оборонних підприємств, закордонних компаній, які будуть долучатися до завдань переозброєння українського війська, органів державного управління, експертного середовища та суспільства. Фактично йдеться про дотримання правил чотирьох «П»: пріоритети, послідовність, прозорість та публічність.

Плани переозброєння мають бути відкритими і підтриманими суспільством. Втаємниченість загрожує безпеці, якщо насправді заяви про посилення обороноздатності не підкріплені реальними можливостями. Саме тому інформаційно-консалтингова компанія Defense Express виступає за професійний, регулярний і активний діалог щодо військової, військово-технічної та оборонно-промислової співпраці. Роль журналістів та експертного середовища знову стає надзвичайно важливою. Оскільки потрібно формувати інформаційне поле, яке примусить владні структури активніше працювати над виправленням помилок минулого. І убезпечить від нових.


Думка редакції "Військової панорами" може не співпадати з точкою зору автора публікації.

  
Шановний відвідувач, Ви увішли на сайт як незареєстрований користувач. Ми радимо Вам зареєструватися чи увійти на сайт під своїм ім`ям.

Інформаційне повідомлення

Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі в даній статті.