Реєстрація Увійти
Вхід на сайт

Росія будувала найбільші (і найстрахітливіші) атомні підводні човни

10 лютого 2017
Переглядів: 479
Коментарів: 0
Версія для друку
© РІА Новини, Олексій Куденко

Найбільші в світі субмарини будувалися не на американських верфях, а на радянських суднобудівних заводах. Ці левіафани холодної війни могли знищити до 200 цілей бойовими зарядами, які були в шість разів потужніші за бомбу, що вибухнула над Хіросімою. Субмарини класу «Акула» стали одним із найбільш грізних видів зброї за всю історію.

«Акула», або човен проекту 941, як його називали під час розробки, повинен був стати основою радянських ядерних сил стримування на морі. Радянський Союз дізнався про будівництво в США цілого флоту підводних атомних ракетоносців типу «Огайо» завдовжки 172 метри і з 192 ядерними боєголовками. Радянське керівництво вирішило, що країні потрібний власний підводний човен в якості відповіді на навислу загрозу. Так народилася субмарина «Акула».

«Акула» призначалася для пуску ракет з невеликої відстані від Радянського Союзу, що дозволяло їй діяти на північ від Полярного кола, де її могли захистити радянська авіація і флот. Тому човен будували з посиленим корпусом, щоб пробивати міцний полярний лід. У нього був великий запас плавучості, щоб спливати серед льодів, а також пара захищених від льоду гребних гвинтів.

Ще одним результатом цієї розробки стала нова ракета Р-39 в ядерному спорядженні, яка мала достатню дальність, щоб завдавати ударів по США з арктичних бастіонів. Це була величезна триступенева балістична ракета 16 метрів в довжину, що важила 48 тон. Маючи дальність пуску 8 300 кілометрів, Р-39 могла вразити будь-яку ціль на континентальній частині США.

Гонка озброєнь часів холодної війни перш за все була змаганням, і підрахунок боєголовок мав в ній велике значення. У «Акул» було тільки 20 ракет, в той час як у «Огайо» 24, і тому кожна радянська ракета повинна була нести більше ядерних боєзарядів, ніж американський «Трайдент С-4». В одній ракеті Р-39 було 10 боєголовок потужністю 100 кілотонн, причому кожна мала індивідуальне наведення, завдяки чому одна ракета могла вразити 10 різних цілей, які перебували на невеликій відстані одна від одної. Це призвело до збільшення розмірів і ваги ракети, але в підсумку кожна «Акула» була озброєна 200 боєголовками - на вісім більше, ніж у «Огайо».

Довжина човна становила 173 метри, тобто, він був всього на метр довший американського ракетоносця. Ширина корпусу «Огайо» дорівнює 13 метрам, в той час як у «Акули» вона становить запаморочливі 23 метра. Це необхідно для розміщення ракет і забезпечення великого запасу плавучості. В результаті на світ з'явився човен водотоннажністю 48 тисяч тон, що в два рази більше підводної водотоннажності «Огайо».

Ракети Р-39 розміщувалися в два ряди по 10 пускових шахт у кожному. На відміну від інших підводних ракетоносців, шахти були розміщені попереду рубки, через що «Акула» мала такий незвичайний зовнішній вигляд. Ця гігантська субмарина могла розвивати надводну швидкість 22 вузли, а під водою 27 вузлів, яку забезпечували два ядерні реактори ОКБ-650. Вони створювали загальну потужність на валу майже 100 тисяч кінських сил.

Всього планувалося побудувати вісім «Акул», але вийшло створити тільки шість. Їх успадкував ВМФ Росії після закінчення холодної війни. Сьогодні в строю знаходиться тільки один такий човен «Дмитро Донський», а доля ще двох в підвішеному стані. «Дмитро Донський» використовується в рамках програми випробувань нової ракети 3M14 «Булава». «Булава» народжувалася довго і у великих муках, але схоже, що роботи з її створення завершені, а тому човен можуть скоро списати.

Про існування підводних човнів проекту 941 «Акула» мало хто знав. Вони так і не отримали б широкої популярності, якби не роман «Полювання за «Червоним жовтнем»». Ця книга вийшла в 1984 році, ставши дебютною роботою ентузіаста військової справи і страхового агента Тома Кленсі (Tom Clancy). Кленсі описав модифіковану субмарину проекту «Акула» під назвою «Червоний жовтень», де командир і екіпаж, які розчарувалися у радянській системі, спробували втекти в США.

«Червоний жовтень» був більше стандартної «Акули», маючи 26 ракетних установок замість 20. Він був також оснащений малошумним водометним рушієм, який теоретично дозволяв, як пише автор, непомітно підходити до східного узбережжя США і наносити нищівний «обезголовлюючий удар», яким знищувався Вашингтон. У романі «Червоний жовтень» той фігурує як зброя першого удару. Автор назвав човен технічним скарбом, на яку жадали накласти руку ВМС США.

З моменту виходу книги минуло 32 роки, і водомітні рушії використовуються сьогодні в підводних човнах усього світу. Вони встановлені на британській субмарині типу «Астьют» і на американському ударному підводному човні типу «Вірджинія». Такі рушії використовуються і на російських субмаринах «Борей», які були створені після холодної війни і багато в чому стали спадкоємцями «Акули». Це ще один приклад того, як художній вимисел стає реальністю.



Автор: Кайл Мізокамі (Kyle Mizokami)

Думка редакції "Військової панорами" може не співпадати з точкою зору автора публікації.

  
Шановний відвідувач, Ви увішли на сайт як незареєстрований користувач. Ми радимо Вам зареєструватися чи увійти на сайт під своїм ім`ям.

Інформаційне повідомлення

Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі в даній статті.