Кораблі ВМФ Росії поспішають на допомогу режиму Башара Асада?

Російська держава, як видно, остаточно і безповоротно вирішила вийти з військово-інфантильного стану, в якому перебувала останні років двадцять, як мінімум. Крім вельми жорстких заяв Президента Медведєва про можливе перекидання комплексів «Іскандер» в Калінінградську область, влада вирішила продемонструвати вихід з ніжного віку тим, що віддали наказ про похід російських кораблів до берегів Сирії. Після цього в західних ЗМІ відразу ж з’явилися повідомлення про те, що Росія хоче перешкодити зміні режиму Асада і буде всіляко намагатися запобігти «демократизації» Сирії лівійськими методами з боку НАТО та конкретно США.

Говориться про похід трьох кораблів, одним з яких є розвідувальний корабель «Лиман», що виконував завдання ще в 1999 під час натовської операції в Югославії. Ніяких офіційних коментарів від російського командування флотом з цього приводу поки не надходило. Та й чи повинно було надходити, не будемо забувати, що у Росії на території Сирії залишається чи ні єдиний у всьому далекому зарубіжжі форпост — Тартус, який є пунктом матеріально-технічного забезпечення ВМФ РФ. Тому будь-який похід до берегів Сирії Російська Федерація може представити як плановий похід до своєї зарубіжної базі.

Найбільша кількість інформаційних заміток з приводу російського походу до узбережжя Сирії з’явилося в ізраїльських газетах. Кореспонденти ізраїльських ЗМІ говорять: їм нібито стало відомо з деяких джерел в Дамаску, що російські кораблі не збираються кидати свої якорі в Сирійському порту. Вони можуть перебувати у відкритому морі, при цьому перекривши канал поставок зброї сирійським заколотникам. А канал цей поки існує і дуже активно функціонує. Саме по морю в міста Сирії перебувають тонни озброєнь для опозиційних сил з Туреччини і Лівану. Ізраїльтяни в цьому зв’язку стурбовані тим, що командування російськими військовими судами може заявити про всього лише виконанні завданя, пов’язані з протидією міжнародному піратству, і тому ніяких зовнішніх санкцій до Росії за це пред’явлено бути не може. Загалом, три російських кораблі — отака собака, який не гавкає, а й в будинок не пускає.

Якщо так, то можна говорити про дуже продуману операцію з боку Москви.

Нагадаємо, що навколо Сирії активно почали згущуватися хмари ще під час лівійської операції. А після того, як НАТО визнало кампанію в Лівії більш ніж успішною, погляди «демократизаторів» різко переключилися на Сирію і паралельно на Іран. Але з Іраном поки проблем більше, адже на його території американські спецслужби все ще не встигли підготувати родючий грунт у вигляді «обуреної опозиції», а ось в Сирії такі люди успішно і систематично фінансуються з американського бюджету. По накатаній: Комітет з прав людини в ООН «затаврував» застосування сили прихильниками Башара Асада проти «мирних» демонстрантів, які походжають вулицями сирійських міст з гранатометами на плечах. Росія цього разу від будь-яких засуджень відмовилася, але, як видно, пам’ятаючи про свою «утриманницьку» позицію при голосуванні по Лівії, вирішила показати, що цього разу вона розгулятися західним ідеологам паличної демократії не дасть.

Правда, слід зауважити, що далеко не всі бачать в сирійському поході російських кораблів щось таке, що здатне скільки-небудь налякати Захід. Колишній начальник Генштабу ВМФ Валентин Селіванов заявляє, що «Лиман» — це аж ніяк не той військовий корабель, який може наводити жах на американців і інших представників НАТО. А от якби Росія вирішила направити до берегів Сирії «Адмірала Кузнєцова» з його винищувачами СУ-33, штурмовиків Су-25УТГ і палубними протичовновими вертольотами Ка-27, та ще як «напарника» пустила в Середземномор’ї БПК «Адмірал Чабаненко», то завзяття в сирійському питанні у деяких гарячих голів на Заході явно б поменшало.

Але питання полягає, швидше не в тому, які саме кораблі посилає Росії на допомогу Башару Асаду (і чи йому на допомогу вона їх посилає), а в тому, чи зможе ВМФ РФ зробити натовське втручання у внутрішні справи Сирії однозначно неможливим. Адже у вже згаданому 1999-му «Лиман» просто виступав в ролі спостерігача того, як натовські літаки обсипали градом бомб сербські міста. Це було більш ніж принизливо і для Сербії, і для Росії. Якщо і цього разу Москва направляє в Середземне море кораблі, як кажуть, «щоб було», то це більше схоже на звичайний струс повітря іграшковим пістолетом, на який ні США, ні НАТО, ні той же Ізраїль не звернуть уваги.

Політолог Григорій Трофимчук висловлюється в тому дусі, що поява російських кораблів у районі сирійського Тартуса — це зовсім не демонстрація сили, а всього лише необхідність, пов’язана з можливою евакуацією з Сирії численних російських громадян у зв’язку з неминучою натовської операцією. Потрібно сказати, що за найскромнішими підрахунками росіян в Сирії проживає близько сотні тисяч людей. Крім бізнесменів, дипломатів і військових це велика кількість російських жінок, що вийшли заміж за сирійців за останні 10-15 років. Якщо слова Трофимчука підтвердяться, то сирійський похід — це справжнє втеча Росії з Сирії, прикрита якоюсь стратегічною вуаллю.

Поки натовська операція в Сирії не розпочата у зв’язку з відсутністю міжнародного мандата, проте чи зупиняли надовго такі нюанси натовські кораблі і літаки в їх спробах посіяти «демократичні зерна» на новому грунті.