Реєстрація Увійти
Вхід на сайт

Спершу потрібно тренуватися на дровах, а вже потім — на мінах, або Як українські сапери опановують сучасну техніку

25 січня 2017
Переглядів: 942
Коментарів: 0
Версія для друку
Спершу потрібно тренуватися на дровах, а вже потім — на мінах, або Як українські сапери опановують сучасну техніку

Іще жоден воєнний конфлікт останнього століття не обходився без застосування саперів. Облаштування мінних загороджень, розмінування різного типу, утримання коридорів мінної безпеки, інженерна розвідка, виконання завдань зі знищення вибухом визначених об’єктів тощо — це все їхні завдання. Сапери неймовірно ризикують, і їх недарма вважають представниками військ переднього краю. Примітно, що ця місія майже однаково небезпечна як на «нулях», так і на цілком мирному терені. Тому особливо важливим для саперів є постійне підтримання професійного вишколу та оволодіння новими зразками обладнання й сучасними техніками інженерно-саперного мистецтва

Зрозуміло, що найбільше клопоту наші сапери мають на лінії зіткнення сторін, але й поза нею — як у «сірій» зоні, так і на давно визволених землях — є певні території, де поняття «мінна небезпека» доволі предметне. Наприклад, нещодавно під час інженерної розвідки представники Центру розмінування Головного управління оперативного забезпечення ЗС України неподалік від Майорська (уздовж каналу «Сіверський Донець — Донбас») виявили три саморобні вибухові пристрої, закладені під водогоном. Бувалі сапери одразу визначили, що запобігли теракту. А на території дитячого табору поблизу населених пунктів Степне й Березове вони знайшли схованку з більш як двомастами артилерійськими боєприпасами.

І для того щоб виявляти такі неприємні сюрпризи, військові потребують сучасної техніки, адже окупанти не лише послуговуються зброєю — надбанням радянської доби, а й користуються новинками щедрого «донора» — РФ, що, крім зразків озброєння своєї військової промисловості, надсилає на Донбас своїх же спеців з інженерної справи.

Броньована машина розмінування БМР-2

Призначена для розмінування доріг, прокладання проходів у мінних полях.

Характеристики:

маса — 36 т;

екіпаж — 5 осіб;

середній питомий тиск на ґрунт —

0,81 кгс/см2;

довжина — 9,65 м;

ширина — 3,85 м.

Озброєння: кулемет НСВ, калібр 12,7 мм; розбірна кран-стріла з ручним приводом РУЛ-1,5;

мінний трал КМТ-7.

Вантажопідйомність — 3 т.


Нині українські сапери активно вчаться працювати в бойових умовах із новою технікою, яка надходить від наших західних партнерів. Особливу увагу вони приділяють способам виявлення протипіхотних мін, бо до війни здебільшого мали справу зі снарядами. Та й сучасні снаряди зі старим саперним спорядженням виявити непросто: вони помітно глибше зариваються в землю, а нинішні виробники мін намагаються якомога менше використовувати метал. Тому як для військових, так і для їхніх колег із ДСНС надзвичайно актуальним є надходження 2016-го від ЄС і Данської групи з розмінування дуже чутливих металошукачів, здатних навіть на великій глибині розпізнавати боєприпаси невеликих калібрів.

Спершу потрібно тренуватися на дровах, а вже потім — на мінах, або Як українські сапери опановують сучасну техніку

Лідером у наданні допомоги нашим саперам є Канада. Військові інструктори цієї країни торік у Центрі розмінування, що в Кам’янці-Подільському, провели шість курсів зі знешкодження саморобних вибухових пристроїв. Загальним здобутком такого тренінгу стали майже півтори сотні відповідних спеціалістів. Акцент було зроблено на операторській майстерності, зокрема, у роботі зі зразками сучасної техніки та засобів захисту, які надала Канада й інші західні країни, а також на підготовці власного інструкторського корпусу.

«НА» поцікавилася, як українські військові вправляються на передовій із канадським роботом-сапером TALON, захисними костюмами EOD9 і телескопічними маніпуляторами.

Спочатку наші сапери під керівництвом інструкторів із Канади шість тижнів вивчали матчастину й методику роботи із цими пристроями, а вже потім узялися за практичне використання знань та обладнання.

Враженнями від заокеанської техніки поділився командир групи розмінування майор Дмитро В.

— Канадський робот є більше розвідником, тому що не призначений для підривання. Він незамінний у тих ситуаціях, коли саперові загрожує велика небезпека у виконанні завдання зі з’ясування обстановки. Оператор із безпечної відстані керує ним зі спеціального ноутбука й бачить усе, що потрапляє в поле зору чотирьох відеокамер нашого помічника. Внутрішня антена дає змогу керувати ним на відстані до 300 метрів, а під’єднання кабелю взагалі знімає такі обмеження, — розповідає офіцер. — У бойових умовах робот долає сходи, канави, нерівності. Важливо, що весь комплект компактний і може поміститися в багажнику більшості легковиків.

— Коли найчастіше його застосовуєте?

— Коли знаходимо невпізнаний предмет і є підозра, що всередині в ньому вибухівка. Ми відправляємо нашого дослідника зі спеціальною гідрогарматою. Наблизившись до цілі, він завдає по ній гідроудару. Подальша тактика дій залежить від реакції предмета на нього. Також у нашій праці є інша «монополія», де робота цілком можна вважати незамінним. Існують такі штатні боєприпаси, які навіть саперові заборонено піднімати. Наприклад, це касетні міни: краще, щоб цим завданням опікувалися залізні руки. Спеціальний маніпулятор їх піднімає, а робот переміщує до місця знищення. Відверто кажучи, це відбувається далеко не щодня, тому оператори регулярно тренуються з канадським дарунком.

Монополію на загибель передають роботам

Мені пощастило побачити, як починається робочий день виїзної групи саперів. Тієї днини вона відпрацьовувала підготовку до застосування захисного костюма. Зимові умови дещо ускладнили це завдання, оскільки обладунки потрібно надягати поверх теплих речей. Навіть улітку «костюмерами» сапера є один-два колеги. Тому штатну групу становлять троє-п’ятеро фахівців.

Нормативів, зауважують мої співрозмовники, у цій справі немає, бо, як мовиться, сапер нікуди не поспішає. У кожному такому гурті є командир та інструктор. Вони контролюють процес екіпірування. Костюм EOD9 легко підігнати під будь-який зріст, комплекцію, але за умови, що постійно в тім практикувалися. На запитання, де його хлопці реально використовують, отримую відповідь: здебільшого для перенесення боєприпасів.

— Костюм має два ліхтарі на шоломі, засоби зв’язку, на рукаві — пульт керування системою кондиціонування всередині обладунків. Для сапера вони достатньо комфортні, — коментує процес представник Центру розмінування капітан Ігор К. — Спершу ми посилаємо в розвідку робота, а вже за ним до місця підходить і візуально оглядає знахідку на предмет подальших дій сапер.

— Чи є в цього костюма слабке місце?

— Руки. Вони тут не захищені. Адже сапер має добре відчувати маніпуляції, які виконує пальцями. Тому в разі вибуху значною є ймовірність, що він позбудеться кінцівок, але залишиться живим. Щоб не забувати специфічне відчуття та навички, сапери постійно тренуються одягати костюм. І не тільки. Приміром, довго ходять у ньому довкола чи навіть щось роблять по господарству. От зараз мій колега збирає дрова, хоч би як те видавалося комічним, але тут ціна вправності надто велика. Так само й із робототехнікою. Оператор регулярно ганяє свого помічника по всіх робочих програмах. Для цього потрібна щонайменше година часу. До речі, щоб стати впевненим користувачем, операторові потрібен місяць навчання та невпинний тренінг.

Від поставленого завдання залежить також екіпірування, інструментарій, спорядження саперів. Приміром, якщо вони мають виїхати на знищення боєприпасів, то наперед розраховують бойовий багаж: зайві речі під руками теж не потрібні. Останнім часом сапери найбільше працюють у царині виявлення та знешкодження вибухонебезпечних предметів — штатних боєприпасів, які не вибухнули під час обстрілів. Раніше, коли бойові дії були значно інтенсивнішими, вони виконували завдання із супроводу колон, прокладали проходи в мінних полях.

Нині відбувається процес розведення сторін, конфігурація «сірої» зони змінюється, відкриваючи доступ цивільним до певних територій. Виникає небезпека потрапляння людей у місця зі значною мінною загрозою. На підконтрольних територіях військові сапери співпрацюють із підрозділами ДСНС, особливо під час відновлення зруйнованих електромереж, водогонів, газопроводів, доріг. І такої спільної роботи у військових більшатиме. Її більшатиме й для їхніх високотехнологічних помічників.

Автор: Геннадій КАРПЮК

Думка редакції "Військової панорами" може не співпадати з точкою зору автора публікації.

  
Шановний відвідувач, Ви увішли на сайт як незареєстрований користувач. Ми радимо Вам зареєструватися чи увійти на сайт під своїм ім`ям.

Інформаційне повідомлення

Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі в даній статті.