Реєстрація Увійти
Вхід на сайт

Російський космос: уявне за дійсне

29 грудня 2016
Переглядів: 1 130
Коментарів: 0
Версія для друку
Російський космос: уявне за дійсне

Події останніх місяців, та й минулого року в цілому, вкотре продемонстрували, що за бравурними заявами російських політиків і чиновників, ховається лише бажання «блиснути лускою на сонці», не більше того. Яскравим прикладом цього є ситуація в ракетно-космічній галузі РФ, де ще недавно популярне гасло - «Росія велика космічна держава», в недалекому майбутньому може перестати носити якийсь сакральний сенс.

Для початку варто згадати про нову Федеральну космічну програму (ФКП) на 2016-2025 рр. 17 березня 2016 року після численних доопрацювань вона, врешті-решт, була прийнята урядом Російської Федерації. В результаті, ряд програм потрапили під скорочення. Перший пілотований політ на Місяць відстрочений на п'ять років - на 2030-2035 рр. Пропонується забути про розробку повертаємого першого ступеня, розлучитися з надією на швидке вирішення завдання боротьби з астероїдами, і залишити в спокої найближчим часом плани створення надважкого носія.

Російський космос: уявне за дійсне

Словом, на початку року були змальовані, вельми непоказні перспективи для «могутньої космічної держави». Події ж кінця 2016-го, ще більше звернули на себе увагу і продемонстрували складність поточної ситуації в ракетно-космічній галузі РФ.

Так, 29 листопада заступник голови держкорпорації «Роскосмос» Олександр Іванов, виступаючи на конференції «Космонавтика в XXI столітті», заявив, що Росія перестала бути світовим лідером за кількістю пусків космічних ракетоносіїв: «З 2016 року вперше кількість пусків буде менше, ніж у китайців і американців. З простої причини - ми в інтересах Федеральної космічної програми, в інтересах створення орбітальних угруповань припинили запуск. Припинення пусків, крім того, пов'язане з відсутністю замовлень по пуску супутників зв'язку ні від ФДУП «Космічний зв'язок», ні від ВАТ «Газпром космічні системи».

Наступна подія 15 грудня 2016 року під час брифінгу командувач РВСП РФ генерал-полковник Сергій Каракаєв заявив, про завершення спільної програми ліквідації міжконтинентальних балістичних ракет РС-20Б («Воєвода») методом пуску з попутним виведенням космічних апаратів в космос в рамках програми «Дніпро». При цьому він нічого не сказав про те, як в такому випадку будуть виконуватися зобов'язання, покладені в рамках Договору про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь СРСР - США (СНО-1), згідно з яким Росії, як правонаступниці Союзу, необхідно ліквідувати понад сто ракетоносіїв РС-20.

Російський космос: уявне за дійсне

Далі, 18 грудня 2016 р. стало відомо, що Російська корпорація «Енергія» почала переговори з конструкторським бюро «Південне» (Дніпро, Україна) про організацію запуску ангольського телекомунікаційного супутника Angosat-1 за допомогою українського ракетоносія «Зеніт» в рамках програми «Морський старт» (Sea Launch). Як виявилося, без неї «Роскосмос» не може виконати вже укладений контракт з африканською державою Ангола. Україні запропонували продати Росії, як мінімум, 12 космічних ракет «Зеніт», які планується використовувати для виведення на орбіту супутників. І це на тлі того, що представники РФ ще зовсім недавно заявляли, що впораються в проекті «Морський старт» без України за рахунок використання однієї з модифікацій ракети «Ангара».

Ну і останнє, 23 грудня 2016 р. був перенесений на перший квартал 2017 р. запуск російської ракети-носія «Протон-М» з американським космічним апаратом зв'язку Echostar-21. Це було уже п'яте перенесення. Востаннє його перенесли з 22 грудня на 28 грудня. Важко сказати, з чим однозначно це пов'язано. Або керівництво Росії в притаманній їй манері бойкотує запуск, маючи на увазі те, що виведений на орбіту апарат є американським (в році, що минає, відбулося, щонайменше, три успішних запуски РН «Протон-М» в інтересах Франції, ЄКА і Люксембургу), або це вже системні проблеми з ракетоносієм. Як відомо, з грудня 2010-го по 2015 рр. з РН «Протон-М» відбулося кілька серйозних аварій, які спричинили втрату кількох російських супутників, а також одного іноземного супутника російського виробництва...

Розберімося в деяких деталях...

Прийнята урядом РФ Федеральна космічна програма (ФКП) на 2016-2025 рр. в більшості своїй лише декларативний документ про наміри, націлений, переважно, на устремління російської влади показати своєму народові, що щось робиться в галузі, що, «безумовно дозволяє сказати, що Росія була є і буде передовою космічною державою».

Російський космос: уявне за дійсне

Однак, під постійно повторюваною аффермацією, ховається зовсім інша реальність...

Росія з 2003 р. займала перше місце за кількістю космічних запусків, але починаючи з 2014 р. ситуація почала змінюватися. Число запусків стало неухильно знижуватися. У 2014 р. було здійснено 26 пусків, в 2015 р. - 17, а в 2016 р. - де-факто 16 (сімнадцятий завершився аварією). У підсумку, колишнє лідерство було втрачено. Причин цього більш ніж достатньо. Починаючи від проблем з імпортозаміщенням, і закінчуючи надійністю носіїв, що запускаються. Але це, насправді, не саме головне...

Першість забезпечувалася, в першу чергу, ціною, пропонованих послуг, не більше того. Адже запуск розроблених більше 50 років тому ще за радянських часів ракетоносіїв «Союз» і «Протон», обходився дешевше пуску європейської Ariane-5 або американської Delta-4. Гонка за прибутком з метою підтримки галузі звелася до того, що Росія перебрала на себе роль «космічного візника», забувши про те, що лідерство за критерієм кількості пусків, це взагалі не показник. Адже, на запуск супутників за допомогою ракет припадає лише 2% усього світового ринку космічних послуг, при цьому Росія в ньому займає лише 0,7-1%.

Проте, РН «Союз» і «Протон» треба віддати належне, вони досить довго і досить успішно виконували поставлені на них завдання. Але їх час вже пішов, та й їх виробники вже не ті, що були колись за часів Союзу. Все це, безумовно, в тій чи іншій мірі позначається на успішності пусків.

Що ж стосується «нових ракетоносіїв», то Росія поки нічого дійсно нового запропонувати не може. Так, сильно розрекламований РН «Ангара», на думку багатьох російських експертів, є «тупиковою гілкою розвитку, яка остаточно і безповоротно веде російський космос в сторону від загальносвітового шляху розвитку засобів виведення».

Чому? Та тому, що існує занадто багато неприпустимих проблем, більш ніж двадцятирічного проекту. А саме:

- занадто велика вага ракетоносія в порівняння з «Союзом» та «Протоном» при меншій тонна-силі;

- Використання застарілих вітчизняних, а також імпортних комплектуючих;

- Застарілість реалізованих рішень;

- Слабкість першого ступеня «Ангари-5» і, як наслідок, - нереальність збільшення ваги корисного навантаження.

Іншими словами - марна трата часу. Навіщо це Росії, - незрозуміло. А хоча ні, - для демонстрації могутності, не більше того. Однак, в даному випадку цей проект може зіграти злий жарт. На думку експертів, звівши в ранг основного державного завдання в космосі на десять наступних років саме проект розвитку «Ангари», неминуче викличе різке зниження рейтингу Росії на світовому ринку космічних послуг. Але керівництво РФ думає інакше. 12 березня 2015 р. науково-технічна рада Роскосмоса одноголосно рекомендувала включити цей проект до Федеральної космічної програми до 2025 року. У наявності традиційне бажання комусь щось довести. Тільки от навіщо...

Далі. На зменшення числа випускаємих ракетоносіїв і в цілому на ракетно-космічну продукцію впливає та обставина, що для їх виготовлення необхідна, в тому числі, наявність розвиненої мікроелектронної промисловості, чого в Росії просто немає. За експертними оцінками, до початку агресії проти України і прийняття міжнародним співтовариством санкцій щодо РФ, частка іноземних комплектуючих в російських супутниках цивільного призначення становила 70-90%.

Коли ж доступ до західних технологій закрився, а торгівля з Україною в цьому напрямку була припинена, реалізація багатьох проектів в галузі, як по військовим, так і по цивільним проектам, опинилася під загрозою зриву. Імпортозаміщення теж не стало таким вдалим, як це було розрекламоване чиновниками. Доказом тому, демарш в лютому 2016 р. Міноборони РФ, яке було змушене замовити у промисловості додатково чотири супутники зв'язку «Меридіан», адже заплановані на заміну цим супутникам перспективні апарати «Сфера-В» виявилися занадто важкими для існуючих РН «Протон-М» і «Ангара-А5». Все через примітивність російської мікроелектроніки, вироби на основі яких, стали на відсотків 20 важчими аналогічних американських. Здавалося б, маленька деталь, але в підсумку Міноборони було змушене запросити додатково ще 14 млрд рублів і повернутися до не зовсім нових супутників зв'язку «Меридіан».

Насправді, реальне імпортозаміщення неможливе без рішення трьох важливих проблем «залежності» російської космічної галузі.

- Створення власного софта, на основі якого має розроблятися програмне забезпечення інтегральних мікросхем (процесорів, оперативної пам'яті, запам'ятовуючих пристроїв і т.д.). Це завдання не вирішене і на даний момент всі програми для космічних апаратів пишуться на американському програмному забезпеченні, що, як відомо, для росіян це неприйнятно;

- Виробництво якісних кремнієвих пластин для процесорів, на основі яких створюються електрорадіовироби. Відповідних технологій в РФ немає;

- Виробництво власних фотоприйомних пристроїв. Незважаючи на те, що в країні з'явилася відповідне виробництво, проте ніхто не займається проблемою КМОП-технологій (комплементарна структура метал-оксид-напівпровідник) в фотоприйомних матрицях. До того ж, більшість виробничих потужностей, зайнятих в цій сфері, перебувають на території інших держав, але не в РФ.

З метою вирішення ряду проблем з'явилося безліч ДКР (дослідно-конструкторських розробок), за якими розробляється та чи інша елементна база. Однак, проблема в тому, що дуже добре відомо, як реалізуються ДКР в РФ. Це, по-перше. А по-друге, існують дуже великі сумніви, що нова елементна база з'явиться в найближчі кілька років і буде відповідати необхідним вимогам.

На тлі такої ситуації виглядає дуже дивною відмова РФ від програми «Дніпро». Швидше за все, Москва просто спробує перейменувати проект «Дніпро» на «Байкал» (як повідомляють деякі ЗМІ) і здійснювати пуски самостійно, адже на сьогодні залишилося 128 ракет, які необхідно ліквідувати або використовувати в рамках даної програми. Питання лише в тому, чи прийме російське керівництво на себе відповідальність за продовження ресурсів даних ракет, які не випускалися в РФ і термін експлуатації яких закінчується в 2016-2017 рр., а також за можливі невдалі запуски в майбутньому.

Дніпро

Післямова

Віце-прем'єр Дмитро Рогозін, виступаючи в травні 2016 року на колегії Мінпромторгу, заявив, що Росія відстає від США в космосі «в дев'ять разів». Пізніше голова наглядової ради держкорпорації «Роскосмос» на своїй сторінці в Facebook повідомив, що преса перекрутила зміст його слів - йшлося про відставання в продуктивності праці в космічній галузі. Насправді, керівництво РФ у притаманній їй манері продовжує викручуватися, проте навіщо. Відставання Росії від США очевидне, досить порівняти бюджети Роскосмоса і NASA, оцінити результати, компанії SpaceX, яка 21 грудня провела успішний запуск і повернення на Землю ракети Falcon 9, подивитися на реалізацію проектів марсохода Curiosity, автоматичної американської станції New Horizons, «Вояджер» і т.д.

Завершити хотілося б на оптимістичній ноті. Звичайно, російська ракетно-космічна галузь нікуди не дінеться, і буде мало-помалу розвиватися у властивій показній манері. Кремль продовжить експлуатувати термін «космічна держава» і буде намагатися щось довести всьому світу. Однак, чим далі, тим важче буде встигати за розвитком сучасних технологій, користуватися роллю «космічного візника», ну і домовлятися з Богом про успішність запускаємих «суперсучасних» ракетоносіїв.


Думка редакції "Військової панорами" може не співпадати з точкою зору автора публікації.

  
Шановний відвідувач, Ви увішли на сайт як незареєстрований користувач. Ми радимо Вам зареєструватися чи увійти на сайт під своїм ім`ям.

Інформаційне повідомлення

Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі в даній статті.