Реєстрація Увійти
Вхід на сайт

Якщо Росія нападе на Україну

28 грудня 2016
Переглядів: 7 528
Коментарів: 0
Версія для друку
Українські солдати готуються до зустрічі з Петром Порошенко на військовій базі поруч з Житомиром. © AP Photo, Efrem Lukatsky

Уявіть, що Росія починає велике вторгнення в Україну. Як відреагує Трамп?

Примітка редакції: У номері The National Interest за січень-лютий опублікована серія статей про найважливіші проблеми національної безпеки, з якими зіткнеться адміністрація Трампа.

Практично кожна нова адміністрація незабаром після приходу до влади піддається випробуванням. Вторгнення в затоку Свиней в квітні 1961 року стало випробуванням для Джона Кеннеді. Рівно 40 років потому зіткнення американського військово-морського літака EP-3 з китайським винищувачем J-8 і його аварійна посадка на острові Хайнань стали випробуванням для Джорджа Буша. Тому цілком ймовірно, що хтось десь через кілька місяців після приходу Трампа в Білий дім спробує перевірити його характер і мужність. З усіх можливих варіантів, які можуть змусити нового президента робити вибір між неприємними альтернативами, масштабне вторгнення Росії в Україну може виявитися найскладнішим. Російське вторгнення, в ході якого регулярні війська відкрито підтримають повстанців, які прагнуть розширити свій контроль на всю східну частину країни, може стати результатом реальної чи уявної антиросійської провокації правих сил в Києві. Союзники Америки по НАТО будуть вражені до глибини душі і зажадають від Вашингтона взяти на себе роль лідера в протидії тому, що вони вважатимуть явною російською агресією.

Дональд Трамп явно націлився на чергове «перезавантаження» з Росією, сподіваючись на те, що його зусилля увінчаються набагато більшим успіхом, ніж досягнення його колишньої суперниці по президентських перегонах Хілларі Клінтон. Під час передвиборної кампанії і після неї Трамп усіма силами прагне показати, що він не має наміру сваритися з Росією в цілому і з Володимиром Путіним зокрема. Він жодного разу не критикував Путіна за вторгнення і анексію Криму. Він також нічого не говорив з приводу російського нападу на Україну. Він подає сигнали про те, що може почати співпрацю з Путіним з метою врегулювання існуючих між Америкою і Росією розбіжностей по Сирії. Крім того, на відміну від Барака Обами, він жодного разу не виступив за відсторонення від влади Башара аль-Асада і його режиму, жодного разу не висловив стурбованість з приводу будівництва нових російських авіабаз в Сирії, або нової російсько-сирійської угоди, що дозволяє Москві зберегти свою військово-морську базу в Тартусі навічно (подібно американській базі в Гуантанамо). З цієї причини Путін може зробити висновок, що з дружньо налаштованим президентом в Білому домі він може посилити свій контроль на сході України і тим самим залякати уряд у Києві.

Таким чином, адміністрація Трампа зіткнеться з серйозною дилемою. В одного боку, Україна не є натовською союзницею і справжнім партнером Америки в будь-якому сенсі цього слова. Буде перебільшенням сказати, що виживання України як цілісної і незалежної держави відноситься до життєво важливих інтересів США. А оскільки будь-який рішуча і серйозна відповідь Америки на дії Москви поставить хрест на перспективах укладення угоди з Путіним по Сирії, та й, власне, з будь-якого іншого питання, у Америки виникне дуже сильне спонукання відійти в сторону і не втручатися в протистояння, що виникло на пострадянському просторі. Прихильники такої позиції можуть вказати на рішення Дуайта Ейзенхауера, який вирішив не реагувати, коли радянська влада в 1956 році придушила повстання в Угорщині, або на аналогічне рішення Ліндона Джонсона в 1968 році, коли війська Варшавського пакту вторглися в Чехословаччину.

З іншого боку, сьогодні до складу Північноатлантичного альянсу входять багато країн Центральної та Східної Європи, включаючи Угорщину і Чехію (яка виникла в результаті поділу Чехословаччини), і вони будуть надзвичайно налякані російським вторгненням. Союзники США по НАТО зажадають термінових і рішучих американських дій, найімовірніше, у вигляді повітряного мосту з метою поставки оборонної, а потім і наступальної зброї для потреб багатостраждальної української армії. У конгресі активно зазвучать голоси демократів і республіканців, що вимагають почати масштабні поставки зброї для Києва і направити туди великі сили інструкторів з числа американських і європейських військовослужбовців або підрядників. На додаток до цього, засобу масової інформації почнуть нові шалені атаки на Трампа як всередині країни, так і в усьому світі; а якщо він буде коливатися, не наважуючись на практичні дії, і обмежиться заявами із засудженням Москви, його звинуватять в слабкості і пасивності, як і Барака Обаму, який мляво вимагав провести «червоні лінії» з причини застосування Асадом хімічної зброї проти власного народу.

У Дональда Трампа є одна незаперечна риса характеру. Він реагує дуже різко, якщо бачить, що інші можуть порахувати його слабким. Тому йому доведеться обирати між своїм бажанням співпрацювати з Путіним і рішучістю виглядати сильним. Який би вибір він не зробив, це буде неприємне рішення. Безсумнівно, це позбавить його сну вночі, коли він зазвичай робить записи в Твіттері.

Автор: Дов Закхейм (Dov S. Zakheim)

Думка редакції "Військової панорами" може не співпадати з точкою зору автора публікації.

  
Шановний відвідувач, Ви увішли на сайт як незареєстрований користувач. Ми радимо Вам зареєструватися чи увійти на сайт під своїм ім`ям.

Інформаційне повідомлення

Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі в даній статті.