Реєстрація Увійти
Вхід на сайт

«Тополь» більше не сміється, або Реальний стан справ у військово-промисловому комплексі РФ

22 грудня 2016
Переглядів: 6 603
Коментарів: 0
Версія для друку
«Тополь» більше не сміється, або Реальний стан справ у військово-промисловому комплексі РФ

Сьогодні Кремль старанно намагається нав'язати всьому світу думку про надможливості російського військово-промислового комплексу. Для цього активно використовуються як показушні збройові форуми типу «Армія», МАКС і т.п., так і переможні війни проти фашизму та іншого світового тероризму, які, при правильному їх пропагандистському супроводі, повинні надати нищівного ефекту на цільову аудиторію. Насправді ж, відкинувши емоції і провівши аналіз усього вищевказаного, а також з огляду на стан російської економіки, насправді виходить зовсім не те, що планувалося кремлівськими любителями багатоходовочок.

Грошей немає, але ви тримайтеся

Ще рік тому риторика Кремля щодо переозброєння армії і ситуації в ВПК була досить оптимістичною. Російський прем'єр Дмитро Медведєв запевняв, що на держоборонзамовлення (ДОЗ) в 2016-2018 рр. з федерального бюджету, незважаючи на фінансові труднощі, будуть виділятися «дуже пристойні гроші». Але нафту за ціною нижчою за $ 50 за барель, а також наступні за анексією Криму та військовою агресією на Донбасі санкції Заходу, призвели до того, що дефіцит російського бюджету подолав позначку 3% і продовжує зростати, а резервні фонди виснажуються, скоригували плани російського уряду.

«Тополь» більше не сміється, або Реальний стан справ у військово-промисловому комплексі РФ

Сьогодні ж Кремль намагається показати, що фінансування збройових проектів здійснюється в тому ж обсязі, що і раніше, а російські чиновники щосили заявляють про те, що «Іскандери перемогли санкції». Але тут є невеликий нюанс: через високу інфляцію це фінансування тільки номінально є колишнім. Більше того, на початок року в пресі пройшли публікації з посиланнями на рахункову палату, що за програмою переозброєння є 4,5 трлн руб. дебіторської заборгованості. Тобто, проекти свого часу серйозно авансували, але на виході сьогодні готових виробів немає, і на деяких напрямках навряд чи вже будуть.

Така ситуація - це не сюрприз сьогоднішнього дня. Свого часу її передбачав колишній міністр фінансів РФ Кудрін, який говорив, що чинну програму переозброєння приймати не можна, оскільки як тільки запустяться всі потужності ВПК і треба буде переходити до масового виробництва, ціна на нафту впаде і гроші закінчаться. Незважаючи на це, через сильне лоббі військових вона була прийнята. Але, як показав час, все в цілому вийшло так, як він говорив.

При цьому найцікавіше тут те, що зараз цю програму переозброєння ЗС РФ, яка набрала обертів і не має необхідного фінансування, не можуть згорнути, оскільки будуть ще більші втрати. Наприклад, частина з вищезазначених авансованих 4,5 трлн руб. була виділена на виробництво АПЧ «Борей» і якщо сьогодні все згорнути або відкласти, то ці зразки ніколи не будуть закінчені або на їх подальшу добудову треба буде витратити ще більші суми.

«Тополь» більше не сміється, або Реальний стан справ у військово-промисловому комплексі РФ

Тоді О. Кудрін, який не погодився з лінією «силовиків», змушений був подати у відставку. Але відправити у відставку бюджетні проблеми так легко не вийшло. І вже навесні Мінфін РФ вустами нового глави О. Сілуанова попередив, що для дотримання бюджетних показників доведеться пожертвувати «оборонкою». Але, не дивлячись на вже наявний гіркий досвід і ситуацію в економіці країни, яка стрімко погіршується, силовики і надалі наполягали на своєму. Зокрема, під час урядової наради в вересні 2016 року між главами фінансового і оборонного відомств виникла суперечка через розбіжності щодо обсягів фінансування державної програми озброєння на період 2018-2025 рр. Так, О. Сілуанов говорив про 12 трлн руб., С. Шойгу - про суму близько 22 трлн руб.

Аргумент фінансистів був більш ніж вагомий: в існуючих економічних реаліях бюджет не витримає такого великого навантаження, а різке зростання оборонних витрат негативно позначиться на реалізації інших програм, в тому числі соціальних.

У цьому контексті обов'язково слід зазначити, що навіть якщо в суперечці переможуть військові (що ніяк не можна виключати), то це зовсім не означає, що всі ці гроші підуть на російські підприємства. Бюджетні гроші - це в першу чергу ласий шматок для злодіїв і корупціонерів, якими сьогодні просякнутий весь російський ВПК. Збиток, який завдає державі корупція в оборонці, як і раніше обчислюється десятками мільярдів рублів, що за словами самих же російських експертів стає вже стратегічною загрозою для безпеки країни. Пам'ятається, В. Путін ще на початку свого нинішнього президентського терміну заявив, що корупція в сфері національної безпеки - це, по суті, державна зрада і закликав рішуче її припиняти, неухильно дотримуючись принципу невідворотності покарання. Але, незважаючи на це, корупція в російському ВПК продовжує успішно розвиватися. І бюджетні кошти, які виділяються на оборонку, продовжують йти якщо не прямо в офшори, то на будівництво торгових центрів, незаконне погашення кредитів, фіктивні рахунки фірм-одноденок для переведення в готівку і т.п.

На тлі всього цього досить складною залишається ситуація на самих російських оборонних підприємствах. Так, загальна сума простроченої заборгованості (більше одного місяця) по виплаті заробітної плати їх працівникам досягає сотень мільйонів рублів. Також, звичайною справою на них є скорочений робочий день і неоплачувані відпустки без грошового утримання. Причому стосується це як невеликих, так і розрекламованих на весь світ лідерів російського ВПК, серед яких: AT «НПК «Уралвагонзавод», AT «ОСК», ВАТ «КАМАЗ», ВАТ «Тульський науково-дослідний технологічний інститут» та ін.

Крім того, однією з найбільших проблем представників російської оборонки є значна кредитне навантаження (в тому числі за кредитами, раніше взятими в неуповноважених банках) і використання кредитних коштів для фінансування програм державного оборонного замовлення. При цьому, неможливість погашення таких кредитів з окремих рахунків в нових умовах фінансування ДОЗ ставить багато підприємств під загрозу неплатоспроможності. Це є найбільш значущою проблемою для головних виконавців ДОЗ, які підписали державні контракти на 5-10 років.

«Тополь» більше не сміється, або Реальний стан справ у військово-промисловому комплексі РФ

Підтвердженням вищеописаного є створення в 2015 році в Міністерстві промисловості і торгівлі РФ за дорученням заступника голови уряду РФ Д. Рогозіна оперативного штабу з моніторингу фінансово-економічного стану організацій оборонно-промислового комплексу. А недавно той же Д. Рогозін «обрадував» оборонників, які чекають від держави замовлень, тим, що закликав їх нарощувати випуск цивільної продукції і не сподіватися на зростання держоборонзамовлення.

Те, що зростання ДОЗ не буде, а навпаки витрати по ньому будуть скорочені, підтвердив на виставці «Армія 2016» заступник міністра оборони РФ Ю. Борисов. Тобто, за великим рахунком збуваються сказані раніше слова В. Путіна про те, що не за горами той день, коли оборонникам доведеться налагоджувати випуск конкурентної і високотехнологічної цивільної продукції. Іншими словами, підприємствам ВПК як би натякнули, що порятунок потопаючих - справа рук самих потопаючих.

На «імпортній» голці

Не меншою проблемою російського ВПК є технологічна складова його діяльності. Так, на сьогодні в РФ як і раніше існують недостатні виробничі потужності і відсутність новітніх технологій для виробництва ОВТ. На більшості підприємств ВПК модернізація обладнання з моменту розпаду СРСР ще не проводилася. І хоча на сьогодні в РФ вийшла величезна кількість постанов, прийнято закон про промислову політику, створений Фонд розвитку промисловості, - на ділі все це не дає ніякого результату.

Наприклад, сьогодні підприємства отримали можливість брати кредити терміном на сім років під п'ять відсотків річних і під заставу обладнання. Але, як виявилося, отримати пільговий кредит не так просто - за ним стоїть величезна черга. Ще одна складність пов'язана з субсидуванням процентної ставки. Згідно з постановою уряду РФ, на 2015-2017 рр. на ці цілі у федеральному бюджеті закладено двадцять мільярдів рублів. Підприємства почали брати кредити і вкладати величезні кошти в розвиток виробництва, розраховуючи, що буде субсидувати процентна ставка, але в Мінпромторзі РФ заявили, що грошей для цього немає. І багато підприємств ВПК опинилися біля розбитого корита.

«Тополь» більше не сміється, або Реальний стан справ у військово-промисловому комплексі РФ

Крім того, досить болючою для російського ВПК залишається кадрова проблема. Так, в 90-х рр., відбувся відтік найбільш цінних співробітників в секторі ВПК, а заміни їм не знайшлося. Сьогодні ж робота в оборонці не є привабливою для випускників технічних вузів. Зазначені недоліки призвели до того, що підприємства отримали серйозні проблеми з розробкою і виробництвом сучасного озброєння. Більше того, починаючи з 2011 року МО РФ різко зменшило кількість оборонних замовлень. Це було обумовлено, зокрема, суперечностями між МО РФ і підприємствами ВПК через цінову політику і погану якість продукції.

Після призначення на посаду в 2012 році С. Шойгу, протиріччя між МО і ВПК РФ в цілому, припинилися. Однак, незважаючи на це, на жодному з російських оборонних підприємств не була проведена серйозна модернізація. Швидше за все, С. Шойгу отримав від керівництва країни завдання припинити конфлікт, який завдає шкоди іміджу держави. Тому, структурні проблеми оборонної промисловості вирішені не були, а МО РФ надалі змушене закуповувати у підприємств ВПК продукцію за встановленими ними цінами і при цьому досить часто з численними недоліками.

Крім того, темпи переозброєння російської армії сьогодні супроводжуються множинними проблемами не тільки через відсутність фінансування і старої виробничої бази, а й через західні санкції, які перешкоджають імпорту в РФ важливих комплектуючих, вузлів і агрегатів, без яких російська оборонка зв'язана по руках. Адже вся ідея переозброєння російської армії була заснована саме на допомогу Заходу, на закупівлю великої кількості комплектуючих і новітніх технологій. І в Кремлі розраховували, що конфронтація із Заходом почнеться десь після 2020 року і що до цього часу вдасться переозброїтись. Але вийшло так, що РФ відрізали доступ до західних технологій ще в 2014 році, тобто в самий розпал переозброєння.

Для виходу з ситуації, що склалася, в російській оборонці було впроваджено т.зв. імпортозаміщення, яке повинно було за рахунок можливостей російських підприємств заповнити прогалини, викликані західними санкціями, а також розривом ВТС з Україною.

«Тополь» більше не сміється, або Реальний стан справ у військово-промисловому комплексі РФ

Сьогодні російська пропаганда щосили сурмить про успіхи цього імпортозаміщення, але насправді, всі розсудливі російські зброярі та експерти розуміють, що здійснити його неможливо. В реальності, за ширмою імпортозаміщення ховаються безуспішні спроби хоч якось домовитися з Заходом, і особливо з європейцями, про відновлення колишніх поставок. Спочатку також були надії, що вийде домовитися з китайцями, але тут все рівно були б проблеми. Адже якщо спочатку через французів закуповувалися американські комплектуючі, то тепер, щоб поставити на їх місце китайські, необхідно проводити різні НДДКР з тим, щоб підтвердити, що вони можуть замінити і американські, і європейські. А це і гроші великі, і не зрозуміло, чи замінять вони західні або ні, і в той же час ставить в залежність від Китаю. Тому сьогодні в ВПК РФ поки використовують старі запаси, а коли вони закінчаться, сподіваються, що що-небудь станеться: або санкції скасують, або ще що-небудь трапиться.

А на виході...

Відображенням того, що сьогодні реально відбувається в російській оборонці, є програма переозброєння ЗС РФ, багато проектів якої або проходять з великим запізненням, або знаходяться на межі зриву, або припиняються до кращих часів.

«Тополь» більше не сміється, або Реальний стан справ у військово-промисловому комплексі РФ

Наприклад, з відставанням відбувається будівництво нових модульних платформ (наприклад, для розрекламованого танка «Армата»). Про це свідчать проблеми з їх виготовленням, а також занадто висока вартість, що вилилася в заяви про відновлення замовлень на БМП-3 і модернізації танків Т-72 до версії Т-72Б3.

Що стосується ще одного гучного проекту - винищувача п'ятого покоління Т-50 (ПАК ФА), - то його сьогодні також супроводжують ряд проблем, основними з яких є двигун, а також нові ракети «повітря-земля», «повітря-повітря» і керовані бомби. Причинами вищевказаних проблем є фінансові, а також те, що частина озброєння знаходиться в процесі модернізації і поки не пройшла всіх необхідних випробувань.

Досить проблемним місцем ЗС РФ є переозброєння військово-морського флоту. Так, своєчасне введення в експлуатацію фрегатів проекту 22350 знаходиться під великим питанням не тільки через фінансові проблеми, а й через необхідність закупівлі за кордоном окремих вузлів і комплектуючих. Зокрема, на сьогодні через розрив ВТС з Україною, РФ отримала лише два ВМД для фрегатів цього типу, що означає, що введення в експлуатацію кораблів, що знаходяться на стадії виробництва, може бути перенесено на невизначений термін.

Схожа ситуація і з патрульними катерами проекту 03160 «Раптор» і 02510 «БK-16», побудованих за зразком шведських катерів Stridsbåt. Дані катери, в основному знаходяться на етапі проектування або будівництва та в зв'язку з фінансовими проблемами і необхідністю імпортозаміщення, роботи над ними можуть бути істотно продовжені або взагалі припинені.

На сьогодні РФ має також проблеми з будівництвом корветів проекту 20385 і, швидше за все, замість них буде реалізовувати проект 20386 (обидва проекти є модифікаціями проекту 20380). Причиною цього є як фінансові проблеми, так і технологічні, викликані західними санкціями. Зокрема, для проекту 20385 планувалися двигуни німецької компанії MTU, однак через санкції контракт був розірваний. На сьогодні двигуном був оснащений тільки «Гремящий», але в майбутньому може виникнути проблема з тим, що російська сторона не зможе його самостійно обслуговувати.

Варто також зазначити, що не обійшли стороною проблеми і основний інструмент залякування Кремлем Заходу - ядерний арсенал РФ. У результаті недофінансування в 90-х рр. Стратегічних ядерних сил РФ, була скорочена кількість підводних човнів з МБР, а також стратегічних бомбардувальників. Також було скасовано роботу над новим поколінням ядерної зброї і його носіями, розпочату ще за радянський період. А сьогодні до цих проблем додалися ще чисто технічні і логістичні, зокрема, пов'язані з питаннями постачання запасних частин і обслуговування ракет.

«Тополь» більше не сміється, або Реальний стан справ у військово-промисловому комплексі РФ

У цілому, виходячи з вищеописаного, стає очевидним, що незважаючи на старання Кремля за допомогою різних військових виставкових показух переконати всіх в потужності російського ВПК, його можливості сьогодні досить скромні. Виживання в умовах економічних санкцій Заходу і різкого зниження цін на енергоносії (доходи від продажу яких є головною запорукою отримання підприємствами ВПК замовлень), перекриття підприємствам доступу до новітніх технологій, якими володіють компанії країн Заходу, призупинення спільних з ними військово-технічних програм, триваюча корупція в МО і ВПК, відсутність висококваліфікованих кадрів і застарілість виробничих потужностей - ось вони реалії сьогоднішнього дня російської оборонки. Реалії, які, істотно впливають на переозброєння російської армії, а також на виконання зобов'язань по експортним контрактам.

Автор: Олег Вінер, для Defense Express

Думка редакції "Військової панорами" може не співпадати з точкою зору автора публікації.

  
Шановний відвідувач, Ви увішли на сайт як незареєстрований користувач. Ми радимо Вам зареєструватися чи увійти на сайт під своїм ім`ям.

Інформаційне повідомлення

Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі в даній статті.