Вісім років нової Грузії. Причини і наслідки «війни троянд»
Вісім років тому, 23 листопада 2004 року, в пік «війни троянд» у відставку подав екс-президент Едуард Шеварднадзе. Прихід до влади нового президента Михайла Саакашвілі був зумовлений зрослим рівнем невдоволення грузинів старою владою. Країну переслідувала глибока криза — повальна бідність і безробіття, корупція влади, а крім того — ще й військово-політичні невирішені конфлікти в Південній Осетії і Абхазії. Зміни для грузинського населення уособлював міністр юстиції М. Саакашвілі, який мав сильну підтримку Заходу. В результаті цієї підтримки в Грузії виник молодіжний рух «Досить!».
На початку листопада відбулися нові вибори до Парламенту. Головними суперниками були блок «За Нову Грузію» Шеварднадзе, «Демократи Бурджанадзе», очолювані Зурабом Жванією та Ніно Бурджанадзе, а також «Об’єднане народний рух» М. Саакашвілі. Офіційно перемогу святкував Шеварднадзе, але в перший же день роботи нового парламенту на вулицях грузинської столиці з’явилися тисячі людей з трояндами в руках на чолі з Саакашвілі. Вони увірвалися в будівлю парламенту, змусивши Шеварднадзе подати у відставку і анулювати результати виборів. А вже 4 січня 2004 року новим президентом Грузії став Мішико Саакашвілі.
З самого початку він узяв курс на викорінення хабарництва та залучення іноземного капіталу. І хоча були відзначені окремі позитивні зрушення, в цілому ситуація в країні залишалася досить нестабільною. Новий Президент пересварився з усіма колишніми союзниками. Частина з них після цього загинула за трагічних обставин, інша ж частина — перейшла в опозицію. Пам’ятні слова глави держави про закладення основ та подальший розвиток демократії, проте всі наступні події кидають велику тінь сумніву на ці висловлювання, досить згадати тільки застосування сльозогінного газу, кийків і водометів при розгонах мітингів опозиції.
Особливе місце в політиці нового уряду займає проблема міжнаціональних відносин. У 2004 році грузинський президент відсторонив від влади президента Аджарії Аслана Абашидзе. Але якщо це в основному етнічні грузини, то жителі Абхазії і Південної Осетії приєднуватися до Грузії не мали великого бажання, що й призводило до численних конфліктів. А закінчилося все досить сумно — війною в 2008 році.
Зовнішньополітичний курс грузинського лідера був спрямований на зближення з ЄС, НАТО і США. Для прискорення процесу він скасував візи для жителів західних країн і заявив про бажання увійти до альянсу і Євросоюзу.
Що стосується дипломатичних відносин з Росією, то і в цьому плані багато негативу. Хороші стосунки тривали всього лише півроку після обрання Саакашвілі. Поступово вони погіршувалися, аж до російсько-грузинської війни і повного розриву.
Президент Росії Д. Медведєв, виступаючи у Владикавказі, заявив, що головна причина цієї війни полягає в спробі російського уряду перешкодити розширенню Північноатлантичного альянсу на схід. За його словами, якби не військові дії, в НАТО увійшло б кілька країн, серед них і Грузія. А між тим, 17 листопада 2011 року європейський парламент прийняв резолюцію, за якою Абхазія і Південна Осетія оголошені окупованими Росією територіями. Цей документ також зобов’язав російський уряд вжити заходів до виведення своїх військ і поклав на РФ відповідальність за грубе порушення прав людини на цих територіях.
М. Саакашвілі впевнений, що подібний документ має величезне історичне значення, оскільки Європа вже не посміє визнати законність російської окупаційної влади, а крім того дана резолюція — це юридична основа для об’єднання Грузії.
У европарламентській резолюції приділена увага й питанню терористичних актів на грузинській території, відповідальність за які також покладена на спецслужби Росії.
Тому не дивно, що депутати Європарламенту позитивно сприйняли підписання російсько-грузинського угоди з приводу вступу Росії до СОТ, а також запропонували продовжити переговори і з інших питань.
Таким чином, резолюція містить велику кількість побажань РФ, виражених в досить жорсткій формі. Але це зовсім не означає, що Європарламент задоволений діями Грузії. Зокрема, європейські депутати, давши позитивну оцінку успіхів Грузії в програмі Східного партнерства Європейського Союзу та проведення демократичних перетворень, у той же час побажали більшого розвитку цієї самої демократії, а також політичного діалогу з опозицією. Також є побажання щодо підвищення рівня захисту біженців та країні.
Підводячи підсумок всього вищесказаного, можна стверджувати, що європейський тиск на Росію для виконання нею серпневої угоди продовжиться, хоча впевненості у тому, що російський уряд зробить хоч найменший рух у цьому напрямку, немає.
Поки офіційна Москва ніяк не відреагувала на резолюцію. Мовчить і Південна Осетія. І тільки Абхазія заявила, що цей документ упереджений і однобічний, а депутати не бажають визнати справжніх політичних реалій. Сухумі також заявив, що війська РФ знаходяться на територіях Південної Осетії та Абхазії відповідно до підписаних договорів.
За словами політологів, підписання резолюції дуже важливо, хоча і не змінить ситауцію в короткі терміни. Тому єдиним дієвою зброєю для грузинського уряду має стати дипломатія. Саме час подбати про економіку країни, відсунувши політику на дальній план.
Автор: Оксана Трончук
