Ціна провалів у світовій космонавтиці

Освоєння космосу – річ достатньо дорога. На роботи у цьому напрямку витрачаються астрономічні кошти. Проникнення в космос вивело людство на новий рівень планетарної свідомості. Всі чудово усвідомлюють, що космос — це унікальна дослідницька лабораторія, де можливе створення матеріалів з винятковими властивостями. Без перебільшення можна стверджувати, що космос — це поле розповсюдження людства (постлюдства).

Всі країни зацікавлені в освоєнні космосу з вигодою для своєї держави. Але витрати не завжди окупаються: велика кількість помилок і прорахунків не дозволяють досягти запланованих результатів. Ніхто не застрахований від катастроф, але втраченому людському життю неможливо дати вартісну оцінку.

З часу польоту першої людини у космос сформувалися основні напрямки, в яких працюють вчені, конструктори, спеціалісти різних напрямків, і навіть юристи.

Людство набуло не тільки знання про Всесвіт, але й отримало результат своїх робіт. Завдяки фотографіям, зробленим за допомогою супутників, розширилися пізнання про Землю, проводиться постійний моніторинг навколишнього середовища, у тому числі й вплив на неї промислових підприємств. Супутники дозволили сформувати телекомунікаційний зв’язок (телебачення, Інтернет, телефонний зв’язок), доступний у кожному куточку планети. Космічні технології використовуються літаками, автомобілями, морськими суднами і туристами.

Початок 21 століття можна вважати датою народження космічного туризму. Планується, що незабаром настане такий час, коли щорічно 7 тисяч космічних туристів зможуть побувати в космосі (орієнтовна вартість польоту однієї людини складе 200 тис. доларів) А шлях у космос відкриють вже сконструйовані кораблі багаторазового використання. Навіть проект космічного ліфта не є зараз фантастичною вигадкою. Також як і плани террафомінгу планет (перебудова поверхні), що включає створення атмосфери, озонового шару, ґрунту, водних об’єктів.

У скільки ж обходяться космічні провали? І які країни вступили у боротьбу за освоєння космосу?

Японія зі свого космодрому на острові Танегасіма запустила вже п’ять супутників-шпигунів. Уряд країни декларує світовій спільноті, що супутники збирають інформацію оборонного і дипломатичного характеру. На космічних апаратах встановлене високоточне устаткування, що дозволяє отримувати чіткі зображення з орбіти. Середній час функціонування супутника становить близько п’яти років.

Невдала спроба виведення на орбіту двох супутників у 2003 році, які планувалося використовувати для спостереження за Північною Кореєю, коштувала японському бюджету $ 78 млн. Ще один з японських супутників, запущених у 2003 році, через поломку електрообладнання перестав функціонувати у 2007 році.

За допомогою японських ракет Н2А на земну орбіту виводяться не тільки супутники країни висхідного сонця, але й апарати інших держав (наприклад, південно-корейські), що, як вважають японські фахівці, підвищить конкурентоспроможність їхньої техніки і дозволить знизити витрати освоєння космосу за рахунок комерційних проектів. Недоліком космічних технологій Токіо є значна дорожнеча запуску ракет, яка складає близько $ 120 млн. за один запуск, що перевищує на 30% вартість запуску ракет іншими космічними державами.

У 2011 році Південна Корея здійснила запуск ракети-носія, який виявився невдалим. Після старту носій зійшов з розрахункової орбіти і згорів у земній атмосфері. Збитки склали $ 85 млн. Фахівці вважають, що причиною збою стали помилки у розрахунках маси ракети-носія, що спричинило за собою відсутність достатньої потужності для виходу на навколоземну орбіту.

З метою зниження витрат на освоєння космосу Південна Корея уклала низку міжнародних угод про співробітництво з іншими зацікавленими державами світу: Японією та Україною.

На початку освоєння космосу такі події, як зміна траєкторії польоту супутника, були достатньо звичною подією. У 70-ті роки американці здійснили спробу розмісити на орбіті Землі астрономічну обсерваторію, оснащену найсучаснішим телескопом і супутником-зондом. Але носій розпався у щільних шарах земної атмосфери. Тоді вартість проекту була величезною — $ 98 млн.

У 1999 році через математичні помилки, допущені фахівцями компанії Lockheed Martin та NASA, супутник, який був направлений у бік Марса, змінив свою траєкторію і полетів до Сонця. А причиною стало те, що співробітники двох організацій здійснювали розрахунки у різних системах числення. Витрати на цей невдалий проект склали $ 125 млн.

У 2011 році при спробі NASA запустити супутник, в завдання якого входило спостереження за кліматом на Землі, у ракети-носія не пройшло відділення ступенів при проходженні щільних шарів атмосфери. Ракета разом із супутником впала у районі Тихого океану. На цей запуск було витрачено $ 124 млн.

Трагічною сторінкою для всього людства була загибель сімох американських астронавтів у 1986 році. На 73 секунді після запуску вибухнула ракета-носій. Вважають, що причиною стали несправність обладнання і низька температура. І хоча на запуск було витрачено близько $ 5 млрд., нічим не можна виміряти вартість втрачених людських життів.

У 2003 році американські астронавти поверталися на Землю після проведення дослідницьких робіт. Загальний жах у людей, які спостерігали за спуском шатла Columbia, викликав корабель, що розпався на частини і згорів разом із дослідниками. Як наслідок, при з’ясуванні причини трагедії, було встановлено, що обшивка космічного човна була трохи пошкоджена під час старту, що і призвело до катастрофи. Втрати від цього запуску склали більше $ 13 млрд.

Варто зазначити, що за підрахунками фахівців NASA, кожний запуск американського човника обходився американській скарбниці мінімум у $ 450 млн.

Російський космічний комплекс також має безліч проблем при освоєнні космічного простору.

У 1967 році, через відмову парашутної системи «Союзу-1» при поверненні на Землю, загинув радянський космонавт В. Комаров. Причиною стали політичні амбіції керівництва країни, яке вимагало космічне дійство, присвячене 1-му травня. Політ був не відпрацьований, випробування техніки показували наявність безлічі проблем і недоліків. Можна сказати, що трагедія була неминучою.

У липні 1971 року загинув екіпаж з трьох радянських космонавтів. Сталася розгерметизація спускового апарату на висоті 150 км. Дослідники могли б вижити, якби вони були одягнені у скафандри. Але знову, за наказом вищого керівництва країни, замість двох космонавтів у політ були відправлені троє. Три скафандри не проходили по вазі і габаритам, тож від них відмовилися, що не дало космонавтам навіть шансів на виживання.

У 1971 році при відпрацюванні стикування космічного корабля «Союз-10» з орбітальною станцією «Салют-1», космонавтам не вдалося перейти у станцію у зв’язку з неполадками в стикувальному механізмі. Корабель з екіпажем повернувся на Землю, не виконавши завдання.

Невдачею завершився запуск радянської ракети-носія з місяцеходом на борту у 1970 році. Уламки космічного апарату затонули у Тихому океані. Збитки склали $ 500 млн.

У 2011 році Росією була зроблена спроба відправити у бік супутника Марса дослідницький апарат «Фобос-Ґрунт». Основним завданням зонда була доставка ґрунту з Фобоса на Землю. Вчені припустили, що фізико-хімічний склад ґрунту дозволить дізнатися краще про походження супутників планет сонячної системи і взаємодії малих космічних тіл із сонячним вітром. Через неполадки під час виходу ракети-носія на орбіту Землі, стався збій траєкторії космічного апарату. Фахівцям не вдалося виправити ситуацію і через два місяці «Фобос-Ґрунт» впав на поверхню Землі. Вартість невдалого проекту склала $ 170 млн.

У серпні 2011 року була зроблена спроба виведення на навколоземну орбіту російського висоенергетичного супутника «Експрес-АМ4». Основним завданням супутника було забезпечення стійкого цифрового телерадіомовлення, передачі даних, телефонії, Інтернету, відеоконференцзв’язку. Через неполадки у розгінному блоці ракети-носія «Протон», супутник, незважаючи на зусилля фахівців, не вийшов на розрахункову орбіту. Причиною стала недбалість, допущена співробітниками космічної галузі при втраті контролю з боку Роскосмосу. Збитки склали $ 300 млн. Подібна ситуація була і у 2009 році. Почастішали невдачі і з виведенням супутників зв’язку на орбіту. Це спричинило зниження рівня орбітально-частотного ресурсу російського комплексу зв’язку.

Проникнення у таємниці космосу є потужним стимулом для прискорення науково-технічного прогресу, зміцнення міжнародного співробітництва у галузі освоєння космосу на благо людства. Поступово дослідження міняють «земну» орієнтацію на вирішення більш глобальних проблем: енерговиробництво, забезпечення сировинними ресурсами, покращення екології і відновлення природного середовища. Ці завдання дозволяють прогнозувати розвиток космічної техніки і технологій на майбутнє. На сьогоднішній день слід вжити заходів по виключенню людського фактору і створенню умов для спільної роботи при реалізації проектів з дослідження космічного простору. Тільки при цих умовах людство зможе стати цивілізованою і розвиненою расою у рамках Сонячної системи.

admin

Leave a Reply

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

[an error occurred while processing the directive]