Екіпірування солдата: важче або мобільніше?
На сьогоднішній день в країнах НАТО (особливо США та Великобританії) відзначається нова тенденція: більше 60% всіх військових закупівель направляється на індивідуальний захист військовослужбовців — особливо розвідників, піхотинців, інженерів, тобто всіх тих, хто безпосередньо бере участь у бойових діях. У даному випадку показовим є саме досвід країн НАТО, в яких розробці екіпіровки завжди приділялося важливе значення. У Росії ж історично ще з часів царської армії питанню екіпіровки військовослужбовців приділялося другорядне значення. Саме тому знамениті наплічні рюкзаки-сидори можна було спостерігати армії Росії упродовж майже сотні років.
У цілому ж, створення перспективних комплектів бойової екіпіровки в історії збройних сил Росії — це одна з найбільш затягнутих і хворобливих тем. Роботи над такою екіпіровкою почалися ще за часів СРСР. Спроби створення єдиної універсальної екіпіровки для солдатів професіоналів у сучасній Росії не припинялися, починаючи з 1993 року. За цей час підприємства підготували безліч готових комплектів, деякі з них військові навіть закуповували цілими партіями, але на рядових солдатах їх, як і раніше, важко побачити. У всіх на слуху комплекти сучасної бойової екіпіровки «Барміца», «Перм’ячка», «Ратник», але обсяги їхніх поставок до армії викликають сміх, а у військових є до них свої претензії.
При цьому вже зараз можна стверджувати, що російський Генштаб зробив вибір на користь мобільності бійців. За держпрограмою озброєнь армія повинна була отримати до 2013 року 45 тис. бронежилетів, 45 тис. шоломів і п’ять тисяч протиосколкових комплектів. Але в Мінобороні дали задній хід і викреслили з програми всі шоломи і комплекти, залишивши лише 3 000 бронежилетів. В Мінобороні підкреслили, що командування російських збройних сил не влаштовує вага сучасних російських бронежилетів. Поки в Мінобороні сперечаються з виробниками амуніції і засобів індивідуального захисту про технічні характеристики продукції, російські солдати носять каски, які, по суті, були розроблені ще до Великої Вітчизняної війни. У той же час сучасні композитні шоломи 6Б27 і 6Б7-1М можна зустріти лише у кожного двадцятого бійця.
Комплект екіпіровки «Перм’ячка»
У той час як в Росії все ніяк не можуть визначитися з єдиним комплектом екіпіровки солдата, вартість зброї та екіпіровки сучасного американського піхотинця досягла 17 442 доларів. Це практично удесятеро більше, ніж за часів Другої світової та В’єтнамської війни (в перерахунку за нинішніми цінами 1981 і 1941 років відповідно). При цьому сучасний солдат армії США постійно носить на собі не менше 34 кг. вантажу — з урахуванням бронежилета, зброї, захисних щитків і т.д. Всі його попередники були навантажені значно менше. Приміром, під час Другої світової війни один американський піхотинець носив на собі близько 16,2 кг., під час В’єтнамської війни — 15,9 кг.
При цьому зростання вартості і ваги екіпіровки позитивно позначився на безпеці бійців. Під час Другої світової війни на кожні 100 000 американських солдатів припадало 2086 загиблих. Під час військових кампаній в Афганістані та Іраку це число скоротилося до 310 осіб. Крім цього, у 1941-1945 роках на кожні 2,4 поранених був 1 убитий. Під час В’єтнамської війни 1961-1973 рік — 1 убитий припадав на 3,1 поранених. Сьогодні, починаючи з 2001 року — 1 вбитий припадає на 8,3 поранених.
На даний час в армії США тривають роботи зі зменшення ваги викладки, а також роботи, спрямовані на зручність її носіння. Сьогодні над цим питанням працює велика кількість комерційних фірм, які постійно демонструють щось нове. Приміром, нова медична аптечка, яка носить назву Tactical Guardian Blowout Kit. У цій аптечці все необхідне складається у невелику плоску вакуумну упаковку, яка досить зручно розміщується під пластиною бронежилета, не заважаючи бійцеві. Ця аптечка була визнана досить вдалою.
Цього року сухопутні війська США отримали також новий варіант індивідуального комплекту першої медичної допомоги IFAK, який є більш ергономічним у порівнянні з попередніми версіями. Він не так сильно заважає солдату, як попередні зразки, при цьому він важчий, його вага складає 940 гр. До його складу входять такі речі, які раніше носив з собою лише санітари. При цьому, більшу вагу сьогодні несе і санітар, почасти в його екіпіровку входить те, що раніше можна було зустріти тільки у лікаря.
В американській армії сьогодні відзначена нова тенденція, яка вже отримала назву «санітар lite». Мова у першу чергу йде про програму Combat Lifesaver, в рамках якої кількість санітарів у військах збільшили втричі. Частина солдатів проходить спеціальний курс тривалістю 40 годин за програмою Combat Lifesaver (Порятунок життя в бою). Курс передбачає вивчення найбільш поширених способів надання медичної допомоги пораненим солдатам, які отримують поранення, що найчастіше зустрічаються. Солдати, які закінчили даний курс, отримують спеціальну аптечку, призначену для надання першої медичної допомоги, вага цієї аптечки у кілька разів перевищує вагу комплекту IFAK.
Завдяки цим нововведенням американцям вдалося врятувати вже не одну сотню життів. При цьому наявність всіх цих медичних комплектів веде до того, що солдатам доводиться нести все більшу вагу, а їхня рухливість на полі бою знижується. Військові скаржаться на це, тому що маневреність і швидкість на полі бою — це питання життя і смерті, а в умовах бою це ще і питання поразки або перемоги. В наші дні бойові втрати, у порівнянні з попередніми війнами, скоротилися втричі, але солдату з обтяженою екіпіровкою стало важче переслідувати противника, хоча в століття застосування високоточної зброї бігати за противником доводиться все менше.
Тим часом умови ведення боїв з використання піхоти за останні двадцять років істотно змінилися. Найбільші зміни відбулися у спорядженні, яке носиться. До 1980-х років безпосередньо перед боєм солдат міг скинути зайву вагу, залишивши на собі лише зброю, каску і боєприпаси, а також польову форму, флягу і аптечку на ремені. Загальна вага бойової викладки становила 13-14 кг. При цьому солдат міг достатньо вільно пересуватися, солдати швидко розуміли, що швидкість і маневреність в бою часто здатні врятувати життя. На даний час вага мінімального навантаження збільшилося до 27 кг. При цьому, що ще гірше, екіпірування стало обмежувати рухи бійця. Звідси і така популярність у аптечки, яку легко можна прибрати під керамічну пластину бронежилета.
За останні десятиліття все це призвело до істотних змін у системі бойової підготовки солдатів. В Іраку американські військові переконалися, що їм дуже незручно пересуватися з такою вагою. Бронежилет досить сильно обмежує рух, а на те, щоб до нього звикнути, йде час. Командири стали скаржитися на те, що бійці погано натреновані, що призвело до цілої серії змін у базовій підготовці солдатів.
Великі зміни в індивідуальній підготовці були пов’язані з тим, що бійців стали готувати до того, що їм доведеться носити на собі достатньо важку екіпіровку протягом тривалого часу. Особливо важливо це було для солдатів з частин забезпечення (особливо тих, хто діяв у складі конвоїв), коли ті перебували поза розташування військових частин, оскільки на території частини бойове спорядження і бронежилет зазвичай не носять. Для підготовки солдатів були створені нові вправи. Піхотинці отримали кілька місяців додаткової підготовки, а також багато можливостей для того, аби звикнути до екіпіровці вагою понад 14 кг. У новій системі підготовки істотну увагу приділено вправам, які нагадують пілатес і йогу. Методика підготовки військовослужбовців на Заході відрізняються своєю новизною, хоча вже досить давно ці методи забезпечують людині ту гнучкість, яка йому так необхідна на полі бою.
Наприкінці 1980-х — початку 1990-х років минулого століття солдату додали додаткове «життєво важливе» спорядження. При цьому найбільші проблеми виникли з бронежилетом. Хоча нова броня і добре захищала солдата, вона була більш громіздкою і важкою, через що солдати швидше втомлювалися, а їхня рухливість зменшувалася. Зазвичай на полі бою це призводило до ситуацій, коли більш рухливий і менш втомлений піхотинець легше уникав поранень.
Сьогодні найлегша вага або так звана бойова викладка, з якою солдат йде у бій, становить 28,6 кг. «Викладка на марші», з якою піхотні частини переміщуються для занять позицій, на яких можна буде позбавитися частини спорядження, становить 46 кг. Повне ж бойове навантаження дорівнює 60 кг. Воно використовується на «марші у критичній ситуації», коли солдатам доводиться переміщуватися на місцевості, непридатної для використання транспортних засобів. Як і раніше, почасти військові ігнорують багато повчань та правил і просто скидають з себе зайву екіпіровку для того, щоб легше було пересуватися.
В Афганістані американці зіткнулися ще з однією проблемою, яка пов’язана з гірською місцевістю цієї країни. Часто солдатам доводиться діяти на висотах до 5000 метрів. Фахівці встановили, що в Афганістані солдат, який навіть перебуває у відмінній фізичній формі, втрачає за годину півлітра рідини, під час здійснення маршу при палаючому сонці на великій висоті і нормальній температурі навколишнього повітря. Це породжує необхідність брати з собою більше рідини.
Хоча війська і скаржаться на нові бронежилети, в бою вони цінуються дуже високо. Нові покоління бронежилетів здатні захистити бійця від автоматної кулі, що в історії воєн відбувається вперше. Цьому передували майже вікові роботи над створенням бронежилетів та їхнім вдосконаленням. При цьому одними тренуваннями повернути військам минулу мобільність не вдасться. У сучасного солдата більше шансів залишитися живим у ході бою, але рівно стільки ж можливостей отримати в бою поранення або каліцтво, як це було у минулих війнах XX століття. Солдатам не вистачає в бою рухливості. Саме тому питання: мобільнішим чи важчим повинне бути екіпірування військовослужбовців, хвилюватиме уми військових і виробників амуніції впродовж багатьох років.
