Україну викрили у поставках танків Південному Судану
Україна займалася поставками до Південного Судану озброєнь і військової техніки, які використовувалися у протистоянні між Народно-визвольною армією Судану і Визвольною армією Південного Судану. За оцінкою міжнародної правозахисної організації Amnesty International, саме поставки української, а також китайської та суданської військової техніки, зброї та боєприпасів, спровокували загострення конфлікту у 2010-2011 роках в штаті Ель-Вахда.
За даними організації, Україна поставила до Південного Судану основні бойові танки Т-72, які використовувалися Народно-визвольною армією Судану, зокрема, для обстрілу мирних жителів. Amnesty International вдалося документально підтвердити присутність у місті Майом в штаті Ель-Вахда п’яти основних бойових танків, включаючи три Т-72М1, поставлених до країни Україною у 2009 році транзитом через Кенію і Уганду. Загальний обсяг поставки української техніки Amnesty International не уточнює.
За даними Стокгольмського інституту дослідження проблем світу (SIPRI), у 2007-2009 роках Україна поставила до Південного Судану 11 реактивних систем залпового вогню БМ-21 «Град», а також 77 основних бойових танків Т-72М1. Згідно регістру ООН стосовно постачання звичайних озброєнь у 2007-2010 роках, Україна поставила Кенії, Уганді, Чаду та Конго більше 58 000 одиниць автоматів, важких і легких кулеметів та пістолетів.
Крім того, згідно регістру, у цей же період в зазначені країни були поставлені штурмовики Су-25, бронетранспортери БТР-3 різних версій, реактивні системи залпового вогню «Град», транспортно-бойові вертольоти Мі-24, танки Т-55 і Т- 72, бойові машини піхоти БМП-1 і самохідні артилерійські установки 2С3 «Акація». Зокрема, у 2010 році Судан отримав 30 Т-55, Кенія — по 12 установок 2С1 «Гвоздика» і 2С3 «Акація», 36 гаубиць Д-30, чотири «Града» і 29 мінометів калібру 82 міліметри.
Представник Визвольної армії Південного Судану розповіли Amnesty International про отримання «значної кількості» нових автоматів типу Калашникова, боєприпасів, легких і важких кулеметів, а також безвідкатних гармат Б-10 (вони перебували на озброєнні СРСР з 1954-го по 1980 рік) та гранатометів. Частина перерахованого озброєння прибула з Китаю. Зокрема, мова йде про нові кулеметах Type 56-1 (китайська копія ручного кулемета Дегтярьова). Боєприпаси поставлялися з Судану.
Громадянська війна у Південному Судані триває і понині. Крім того, у липні 2011 року розпочався конфлікт із Суданом, незабаром після того, як Південний Судан оголосив про свою незалежність. Приводом для конфлікту став розподіл нафтових родовищ в суданському районі Хегліг, окупованому військами Південного Судану. У квітні поточного року він переріс у збройне протистояння. Крім того, Судан і Південний Судан звинувачують один одного у підтримці повстанських угруповань на своїх територіях.
