Криза українського автопрому на прикладі КРАЗу: чи є світло в кінці тунелю

 Криза українського автопрому на прикладі КРАЗу: чи є світло в кінці тунелю

 КРАЗ військовий
«Хвиля» неодноразово піднімала питання про стан української промисловості, включаючи автопром. Днями у нас розгорілася цікава полеміка з прес-службою підприємства КРАЗ. Її проміжні підсумки лягли в основу цього матеріалу.

Цікаво іноді читати коментарі до своїх старих текстів. Ось і зараз, побачив відповідь на текст «Як очікування картинки заважає розвивати Україну». Думаєте від політика? А ось і ні. Відписалась шановна Діна Стеганцева — керівник прес-служби КРАЗа.

Щоб не обтяжувати читача дам відповідь тут без купюр (ну тільки абзаци розділю для зручності). Ось він:

«Ну ось, чергове вкидання в свідомість українців того, що все українське – просто «красиві жести», але по суті своїй — показуха і лайно. Що, мовляв, Україна і українці ні на що не здатні, а ось брати-білоруси просто супергерої, на яких потрібно рівнятися, на шкоду своєму, українському. це навіть не натяк. Цілеспрямовано, системно автор намагається нав’язати нам, українцям, думку про власну ущербність, нездатність що-небудь робити самостійно. Диву даєшся, як можна, живучи в Україні, користуючись її благами, так перекручувати факти, спотворювати дійсність, лобіюючи інтереси своєї малої батьківщини.

Все б нічого, можна було б і пропустити повз вуха чергову шпильку убік українського, не зачепи він мій завод КРАЗ. Дивує, з якою наполегливістю, в який раз, автор статті намагається переконати читачів, що КРАЗ ні на що не здатний, «… є проблеми — не справляється завод з масовим випуском», а ось МАЗ — якраз той, який підніме обороноздатність України, її економіку. І все з однією лише метою: підхопити другим голосом в загальному хорі лжепатріотів (з числа керівництва країни і чиновників) виправдовувальну пісню про те, що збирати МАЗи в Україні — ну просто питання життя або смерті для українців, що без цього нам ніяк. «А тим часом білоруський МАЗ відкриває виробництво військових вантажівок в Україні. МЗКТ створив броневичок для НГ. Мені як білорусу, природно, приємно. Це ринок збуту для техніки з моєї країни, — пише Ігор Тишкевич. Ви маєте рацію — Україна перетворюється на ринок збуту, на який так старанно намагаються штовхнути все, що у самих не користується попитом, набиваючи кишені грошима за лобі, «корисну аналітику» і дар переконання.

Так справляється КРАЗ — і з закордонними, і внутрішніми замовленнями. Може набагато більше зробити для армії, комунального та інших секторів економіки нашої країни, замовте — і тоді подивимося: хто правий. Для цього на КРАЗі є все: виробничі потужності, розраховані на збірку до 5000 автомобілів на рік, відпрацьована роками технологія виробництва від метизів до збірки вантажівок на головному конвеєрі, обкатки і здачі на склад готової продукції. Є і майже 4000 осіб кваліфікованого персоналу.

Та й РАЗ (на противагу МАЗу, які Ігор Тишкевич, очевидно зі знанням справи, характеризує: «Машини не самі-самі. Але за цінами нормальні. І ніби як їздять») — один із найпотужніших в своєму класі автомобіль, і їздить не «зразок», а в будь-яких дорожніх умовах і бездоріжжю, і коштує не більше МАЗа, а за окремими моделями — набагато дешевше. КРАЗ готовий і чекає замовлень. Біда в жадібності окремих людей, які в обхід політики підтримки українського виробника, проштовхують іноземне, в тому числі, в варіанті викрутки збірки з українською назвою «Богдан».

КРАЗ — один із небагатьох українських заводів в складний для країни час в найкоротші терміни почав випуск військової продукції — автомобілів різних моделей, які стали на захист не тільки рубежів, а й життів наших бійців. Новинок КРАЗом зроблено за останні два роки чимало (не стану перераховувати нові моделі, досить зайти на сайт компанії, де про всі є інформація) всі вони поставлені в серію. А випускаються невеликими обсягами не тому, що не виходимо, а тому що на склад не працюємо: будуть замовлення — зробимо, скільки потрібно. І випробування наші машини пройшли боєм, тисячами кілометрів доріг, а відгуки бійців — позитивні і вдячні. Це стосується і бронетехніки, яка теж не на коліні, а серійно випускається, її в світі продано близько 10 тис. одиниць, і в Україні — понад дві сотні. Про упередженість автора говорить і той факт, що докір тільки в бік КРАЗу, при цьому він скромно замовчує про «Дозори», «Барси» і інші дослідні зразки, які щойно з’явилися в Україні, які без повного циклу випробувань і виконання всієї процедури постановки на озброєння в терміновому порядку закуповують військові. Наприклад, ми близько двох років проходили повний цикл випробувань для постановки на озброєння КРАЗ-6322, і стільки ж — КРАЗ-5233. А ось подивімося, як скоро приймуть на озброєння МАЗи, зібрані під маркою «Богдан». Впевнена, що це буде навіть не рік.

З усього написаного автор має рацію в одному: «Війна на сході, як би це цинічно звучить, чудовий рекламний майданчик. На якому зараз їздять білоруські, американські і Бог знає чиї машини». « … З точки зору України, гроші, які під час кризи могли б працювати в країні, йдуть. Тобто гроші, які могли б йти в економіку України, йдуть за кордон». Ось про що кричати треба.

І ще. В черговий раз хочу запросити Ігоря Тишкевича на «КРАЗ», щоб він мав реальне уявлення, про що він пише і що ганьбить. Звичайно, розраховувати, що патріотичні нотки автора на підтримку закупівель білоруських МАЗів і МЗКТ для силових структур України зникнуть, не маю. Але може журналіст, який претендує на об’єктивність, цю саму об’єктивність і проявить надалі».

Кожен розуміє по своєму слово «ганьбити»

А ось на цьому я, як кажуть в Одесі, таки маю що сказати. По-перше я не вважаю, що допустимо «ганьбити» просто людину / компанію / структуру. Але жорстко писати про, з моєї точки зору, дурні рішення, вважаю необхідно. Для чого? Так якщо навіть, наприклад, людина на мене вирішить образитися і таки зробить справу, добре — я досяг свого. Що ж стосується емоцій і ставлення до моєї скромної особи — повірте — мені все одно. Стосовно політиків, бізнес структур і т. д. Підхід аналогічний.

А тому почну потроху відповідати. По-перше — знайдіть в тексті слова або виразу «все українське – просто «красиві жести», але по суті своїй — показуха і лайно». Там 3 приклади. Конкретні. При цьому йдеться про конкретні, на мій погляд, неефективні рішення. Якщо ви вважаєте, що вони ефективні — «факти в студію»!

Просто факти і публікації — доступна історія образ КРАЗ і образ на КРАЗ

Але оскільки зайшла розмова про КРАЗ — поговорімо про нього. Першу згадку заводу я допустився у тексті «Найманий працівник», «робітничий клас» і майбутнє України». Де говорив не про поганий КРАЗ а про проблему робочих кадрів. Адже завод — це не тільки кількість працюючих, але їхній вік, кваліфікація. Тоді я писав, що в Україні необхідно терміново відновлювати професійно-технічну освіту. Інакше останні кваліфіковані робітники відійдуть в інший світ і тоді «все». Тобто лобіював за великим рахунком і інтереси згаданого КРАЗ. Чому? Відповідь на офіційній сторінці підприємства.

Середній вік ваших працівників, шановна Діна — 45 років. Це дуже і дуже багато. Фактично маємо завод старих. Чи вважаєте, що це неправда, ну тоді варто собі поставити запитання: хто бреше — я або офіційний сайт підприємства (яким ви за родом своїх обов’язків повинні займатися). Ось посилання на статтю «АвтоКРАЗ» — соціально-відповідальна компанія. Так, до речі, щодо роботи з інформацією. У цій статті від січня 2016 року кількість працівників було зазначено «більше 3500». У вас у відповіді — майже 4000. Цифри близькі, але трохи відрізняються. Як то кажуть, дивлячись з якого боку подивитися.

Друге, щодо фактів. Якості і обсягів. Спочатку якість. Коли я говорив про проблеми КРАЗу з виконанням контрактів, в тому числі і військових, я не зі стелі це брав.

Березень 2015 року. Радник президента Юрій Бірюков звинувачує КРАЗ у зриві поставок на замовлення МО навіть при наявності 70% передоплати. «Нові договори? Так, може, старі виконаємо? І тут на сцену велично випливають «Спартани». Які недопоставлено. У яких питання щодо якості ходової. А тут ще на всіх машинах засвітилися «Check Engine». І тягнеться ця епопея вже два місяці», — заявив він.

Ось матеріал сайту «Інформаційний Спротив» з переліком нарікань по КРАЗ «Спартан». І ось цитата: «У результаті всього протягом місяця у одній з бронемашин відвалилося колесо, а до кінця січня 2015-го, повідомляли ЗМІ, вийшли з ладу 12 і 14 (!) переданих силам АТО бронемашин КРАЗ «Спартан»».

Так, я читав відкритого листа-відповідь від 16 червня 2015 року. І перл «Бронеавтомобиль Spartan побудований на шасі автомобіля Ford F-550 і успішно зарекомендував себе в якості надійного машини в багатьох операціях армії США та інших країн НАТО в країнах Близького Сходу і Африки». Проблема в тому, що Ford F-550 — цивільний (!!!) пікап. І крім як канадської розробки «Спартана»Ю інших промислових модифікацій на 2014 рік (тим більше в арміях США і країн НАТО) я не побачив. Може не так дивився — підкиньте посилання. Особливо розчулює посилання у відповідь на претензії по слабкій ходової. «См. вище». Це на фразу Ford F-550? Тобто, ім’я іншого концерну має гарантувати якість? Не можуть бути форди, особливо первозданные, поганими. Так, пікапи цивільні можливо. Але якщо на нього навісити купу металу і замість доріг пустити по пересіченій місцевості? Одним словом, цікава відповідь.

З позитиву даної відповіді «Завод взяв на себе всі відновлювальні роботи по цим машинам, хоча їх пошкодження озброєнням і не є гарантійним випадком». Якщо це так, і якщо це безкоштовно (проводяться адже паралелі з гарантійним сервісом), то висловлюю повагу заводу. Якщо ж це «контракт на відновлення», то вибачте, додатковий гешефт як СТО — привід заповажати маркетологів, які «вибили» додаткові гроші. Як було насправді, не знаю. Хочу вірити, що це було відновлення без доплат.

Йдемо далі. 29 червня 2015 року. Згаданий вище Ю. Бірюков робить нову заяву. «З 226 запланованих за графіками на 30 червня КРАЗів — поставлено 113. Таке відчуття, що вони спеціально поставляють тільки 50%. Рівненько, в точності». І знову звертає увагу на якість «З 59 нових машин, поставлених в травні, 17 вийшло з ладу протягом перших семи днів після поставки. «Ліві» генератори, вилітає коробка, вилітає передній міст, гальмівна система, система охолодження двигуна».

Потужність КРАЗу як вона є

Це так, вступні частини. Тепер про потужність КРАЗу. Знову офіційний сайт. На конвеєрі за минулий рік виготовлено 1 401 автомобіль. Є зростання виробництва. Це не може не радувати. Але поки, на мій погляд, говорити про потужність КРАЗу передчасно — 1401 машина навіть на 3500 робочих… Це означає, що тільки на середню зарплату, наприклад в 400 доларів («брудними», до виплати податків, яких більше 40%) завод змушений буде робити націнку в 11,99 тисяч доларів на кожному автомобілі! Тільки заробітна плата. Без інших витрат. Погодьтеся, не особливо вигідна схема для споживача. І це знижує можливості КРАЗа в конкурентній боротьбі. Це проблема.

Далі, 40% автомобілів пішло на експорт. Тут без жодної іронії — молодці. Питання в тому, де інші 60%. Внутрішній ринок зайнятий, на жаль, іншими виробниками. Чомусь в статистиці продажу вантажних авто за 2015 рік у ТОП-5 КРАЗа немає. Питання: чим займається управління продажів КРАЗ? Структура, яка як раз зобов’язана працювати на внутрішньому ринку (якщо вірити офіційному сайту КРАЗ). І тут можна порівняти з МАЗ: 294 білоруських авто продано за 2015 рік. КРАЗ … аж цілих 76 одиниць. Панове, ваше управління продажів чим займається?

З іншого боку є і позитивна динаміка. Військове замовлення підприємство виконало достроково — в листопаді 2015 р. Тут дійсно молодці. Є зростання обсягів — ще раз молодці.

Тепер повернімося до статті. Основна претензія до КРАЗа, висловлена в тексті — захоплення створенням нових моделей замість доведення / модернізації старих для поточного випуску. Можливо це образило і зачепило. Але таки є різниця між масовим випуском і «дослідними екземплярами». У першому випадку відносна низька собівартість за рахунок роботи конвеєра і налагодженого ланцюжка постачальників. У другому … можна зібрати унікальний зразок з унікальних зразків комплектуючих. І що далі? Зразок буде «золотим». В кількості і 1 і 2 і навіть 30-40 примірників. Поки не запрацює конвеєр. А тепер подивімося навіть на військову техніку на сайті підприємства. 20 (двадцять!) моделей і дослідних зразків. Далі арифметика. 60% від 1401 автомобіля — внутрішній ринок. Це 840 машин. Віднімаємо 76 зареєстрованих цивільних. Отримуємо 764 авто. Припустимо, що всі вони пішли військовим. Ділимо число 764 на 20 моделей = в середньому 38 машин на модифікацію. Якщо це масова конвеєрна збірка, то я можливо чогось не розумію в цьому житті.

Про пікіровку МАЗ-КРАЗ

1. Щодо «малої і батьківщини». Можливо ви звикли так писати. Але у мене є Батьківщина. Без будь-якої приставки «мала». І саме так як написано. У той же час мені близька Україна. Я щиро бажаю їй успіху. І в міру сил і можливостей намагаюся щось робити для цього. При цьому я розділяю поняття «політичної влади» і «країни». Вважаю неприпустимим, висловлюючись вашою термінологією, «ганьбити» країну або її людей / структури / організації. Але вважаю обов’язковим говорити про проблеми в діях, рішеннях, навіть реакції на зовнішні подразники і людей і структур. Принцип простий: поважай людину / країну — не опускатися до «оголених» звинувачень. Але критикуй рішення, дії і умовиводи.

2. За МАЗ. Ваша цитата «Ігор Тишкевич, очевидно зі знанням справи, характеризує:«Машини не самі-самі. Але за цінами нормальні. І ніби як їздять». Усміхнувся. Так, автомобілі, що поставляються в Україну не є «лідерами лінійки». Що природно. Україні потрібна дешева і працююча техніка. Тобто поставляється те, що потрібно покупцеві. З характеристиками (в тому числі і ціновими) які його задовольняють. Повторю, то моделі, що збираються на «Богдані» справді не най-най. Вони поступаються продукції МАЗ-MAN, вони поступаються і зразкам, зібраних для армії Азербайджану на заводі в Баку. Але вони відповідають завданням і коштують стільки, скільки за них готова заплатити Україні. За кількістю нарікань, з огляду на обсяги продажів… будуть розгромні матеріали як вищевказані по продукції КРАЗа — обов’язково продублюють у себе в стрічці. І природно, згадаю в текстах.

Тепер по суті і без найменших натяків на сарказм.

Мене порадувала інформація про виконання оборонного замовлення. Оскільки я живу в Україні і безпосередньо пов’язую свій успіх в цьому житті з успіхом країни. І КРАЗ — одне з підприємств, здатних виробляти продукцію з високою доданою вартістю. Заробляти і собі і Україні. Не тільки гроші: популярність, повагу, бажання працювати разом.

Заперечувати, що КРАЗ був в глибокій ямі на рубежі 2013/2014 року, думаю не будете. Зростання обсягів виробництва радує. Але поки що воно обумовлене не стільки конкурентними перевагами, скільки оборонним замовленням: статистика реалізації цивільного транспорту за 2015 рік назад тому приклад.

Ви написали, «В черговий раз хочу запросити Ігоря Тишкевича на« КРАЗ», щоб він мав реальне уявлення, про що він пише і що ганьбить». Можливо я не дивлюся приватні повідомлення або забув як користуватися електронною поштою та телефоном. А тому не побачив запрошення. По слову «ганьбить» — писав вище. Але не про це суть.

Я публічно висловлюю згоду приїхати на КРАЗ. І з величезним задоволенням опишу те, як підприємство виходить з кризи. Більше того, я вже переговорив з Юрієм Романенко (Хвиля). Він так само згоден приїхати за компанію, щоб переконатися в блискучих перспективах нашого автопрому.

Щоб було легше (в разі організації поїздки) опишу сферу інтересів. Мене абсолютно не цікавлять «нові розробки». Я не належу до категорії «дорослих хлопчиків», які побачивши нову броньовану іграшку, забудуть все на світі. Більше того, я не громадянин України. І всього лише перебуваю в процедурі отримання статусу біженця. Відповідно, щоб не створювати проблеми ні мені ні вам, думаю виправданим буде не показувати мені те, що може бути віднесено до секретної інформації. Це можна показати (якщо є необхідність) Юрію. Я ж готовий підписати розписку про нерозголошення комерційної та іншої інформації. І ставлячи питання, буду щоразу уточнювати, чи можу я використовувати відповідь в публікаціях.

А тепер про те, що мене цікавить і що, на мій погляд, є ключовим для розвитку КРАЗу.

Як підприємство вирішує питання відновлення колективу і підвищення якості людських ресурсів. Адже середній вік 45 років — дуже багато. І це проблема, яка не дозволяє ставити завдання розвитку навіть на 5-10 років вперед.

Знову кадри. Але цього разу як завод вирішує питання оплати праці та випуску продукції більш менш великими партіями. Адже навіть 3500 (не кажучи про ваші 4 тисячі) людей на 1401 автомобіль — багато. Тут вилка: чи не платити робітникам (і тоді втратити кваліфіковані кадри) або збільшувати ціну продукції (тоді втрачати в реалізації)

Розвиток логістики поставок. 70% своїх комплектуючих — це прекрасно. Але більше 3-х сотень постачальників — це вже великі ризики. Адже в умовах малосерійної збріки збій поставок від одного з партнерів зупиняє весь ланцюжок. Мене цікавить — що робить КРАЗ для оптимізації виробничого процесу і, наприклад, переходу від замовлень «по гвинтику і трохи» до замовлень зібраних вузлів великими партіями. Що оживляє і сам КРАЗ і суміжників.

Реформа служби маркетингу. 76 машин на рік на власному ринку — це провал. Тут не те що премії відділам, масові звільнення впору проводити. Ну або думати як поліпшити роботу з тими кадрами, які є. Внутрішній ринок країни може «переварити» навіть в умовах кризи як мінімум 200-250 автомобілів КРАЗ. А це ні багато ні мало 17% приросту реалізації цивільної техніки.

Боротьба за ринки. У військову сферу лізти не буду. Тут і мені і вам буде простіше, якщо я і далі буду використовувати тільки відкриті джерела. Але війна рано чи пізно закінчується. І поки що є держзамовлення. Що буде робити КРАЗ коли його не стане? Адже реформи в Україні рано чи пізно таки торкнуться і сфери участі держави в закупівлях. Вона поступово піде з ринку. Прийде конкуренція. З тими, хто випускає від 20 до 40 тис. автомобілів на головних заводах і ще стільки ж на різних філіях. До цього потрібно готуватися. Не тільки маркетологам, але і інженерам.

Знову про 70% українських комплектуючих. Це в цінах або в кількості? І який відсоток імпортних комплектуючих є «критичним»? Якщо на пальцях, то без упору під голову на сидіння прожити можна. А ось без двигуна або коробки передач авто якось їхати не хоче.

Ось 6 основних тем. Рішення за вами.

admin

Leave a Reply

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

[an error occurred while processing the directive]