Де спливе ПЧ «Запоріжжя»?

В останні дні травня український дизель-електричний підводний човен «Запоріжжя» — єдина у складі ВМС України — закінчує повний цикл випробувань і нарешті повинен стати повноцінною бойовою одиницею українського флоту.

Як пам’ятаємо, трохи раніше, наприкінці квітня цього року, «Запоріжжя», вперше після багаторічного ремонту, вийшов у море і пройшов ходові випробування, під час яких була перевірена працездатність силової установки у різних режимах та іншого обладнання. Це повідомлення викликало ажіотаж: ще б пак, ПЧ «Запоріжжя» в останнє десятиліття став темою для нескінченних жартів і веселощів, сама згадка про нього викликало як мінімум посмішку. Прикута до причалу, ця субмарина була найвагомішим аргументом в арсеналі злісних критиків «української військової потужності».

Після випробувань човен пришвартувалася до причальної стінки 13-го судноремонтного заводу Чорноморського флоту Російської Федерації. Як заявив тимчасово виконуючий обов’язки командувача Військово-морських сил Збройних сил України віце-адмірал Юрій Ільїн, після обстеження стану корпусу підводного човна, фахівці-судноремонтники підтвердили, що його можна експлуатувати ще мінімум 10 років. «Вихід у море підводного човна «Запоріжжя» — це дійсно знакова подія не тільки для Збройних сил, а й для України як морської держави. Це свідчення того, що підводна складова у наших Військово-морських силах є і вона активно розвивається», — підкреслив він. Віце-адмірал зазначив, що у проведення ремонтних робіт на підводному човні «Запоріжжя» у попередні роки було вкладено близько 60 млн. гривень. «Вихід ДЕПЧ «Запоріжжя» у море показав, що ці державні кошти були витрачені не дарма», — підкреслив Ю.Ільін.

Високо оцінило цей вихід в море і керівництво Міноборони. Глава оборонного відомства Дмитро Саламатін, вітаючи екіпаж підводного човна «Запоріжжя» з успішним виконанням поставлених завдань і поверненням до Севастополя, зазначив: «Ця подія дуже важлива для Збройних сил України. Вона символізує відродження вітчизняних підводних сил і перехід нашої армії на новий рівень бойових можливостей ». На його переконання, наявність підводних сил у складі ВМС будь-якої країни — це ознака повноцінності її військового флоту.

З одного боку, важко не погодитися з міністром оборони Саламатіним та віце-адміралом Ільїним: нехай у вигляді єдиного підводного човна, але все ж згадана «підводна складова» у складі українських ВМС є, і мова тут йде про військово-морський престиж держави. З іншого — варто замислитися: а чим саме пишатися?

Як відомо, підводні човни проекту 641 (Foxtrot за класифікацією НАТО), до якого належить і «Запоріжжя», у радянський час були визнані дуже вдалими. Розроблялася вони, як відомо, в якості океанського підводного човна великої водотоннажності, представляючи собою подальший розвиток проекту 611 і призначений для далеких походів і несення патрульної служби на океанських позиціях. За результатами виконаних ЦКБ-18 робіт у жовтні 1954 року було прийнято спільне рішення ВМФ і МСП про розробку технічного даного проекту, у січні 1955 року технічний проект був розроблений, і через півроку затверджено Постановою РМ СРСР. Відмінними нововведеннями того часу цих двокорпусних ПЧ були відкидна радіоантена «Іва», потужна гідроакустична станція (ГАС) «Геркулес» і новий торпедний автомат стрільби, що забезпечує глибину стрільби до 80 м. надводна водотоннажність підводного човна — 1952 т, підводна — 2475 т. Надводна швидкість — 16 вузлів, підводна — 15.Глибина занурення — 280 метрів. Озброєння — шість носових і чотири кормових торпедних апарати калібру 533 міліметри.

Всього було побудовано 75 підводних човнів цього проекту, що само по собі досить немало, у тому числі 17 пішли на експорт — у ВМС Польщі, Індії, Лівії та Куби, при цьому перший підводний човен Foxtrot був закладений у 1957 році, увійшовши до складу радянського флоту у 1958 році. І не дивно, що сьогодні на батьківщині ці субмарини, у Росії, наприклад, Б-440, який було спущено на воду на півроку пізніше «Запоріжжя», — можна зустріти хіба що у музеях. У сусідній Польщі, де ці підводні човни також значилися у складі ВМС, останній з них — ORP Dzik 293 — порізали на метал 7 листопада 2003 року. А ось у грудні 2010 року спеціалізовані ЗМІ облетіла звістка: останній човен проекту 641 радянської споруди виведена зі складу ВМС Індії, завершивши свою 36-річну службу. Цей човен, що отримав у 1974 році назву Vagli, був названий «найстарший підводний човен Індії». Раніше, у 2010 році, ВМС Індії списали інший підводний човен проекту 641 — Vela, що служив на флоті з 1973 року.

Факт у тому, що при всіх достоїнствах підводних човнів цього проекту, до моменту закінчення будівництва останнього підводного човна у 1983 році, проект 641 морально і технічно застарів. Тому те, що деякі з них дотягли у складі ВМС до 2003 року, як у Польщі, і навіть до 2010 року, як в Індії, само по собі дивно. Однак найдивніше те, що у 2012 році субмарина цього проекту тільки готується почати відлік у бойовому складі ВМС України.

У ПЧ «Запоріжжя» склалася унікальна доля. Будучи спущеним на воду 29 травня 1970 року, через півроку він увійшов до складу Північного флоту як Б-435. На рахунку у цього підводного човна — 14 далеких походів. За рік до розвалу СРСР і проголошення Україною незалежності, підводний човен Б-435 був переведений на Чорне море, де увійшов до складу Чорноморського флоту і був зарахований до складу 14-ї дивізії підводних човнів ЧФ. Після поділу Чорноморського флоту, підводний човен дістався Україні і отримав назву «Запоріжжя».

У ВМС України довго не знали, що робити з єдиним підводним човном, і тривалий час зберігалася парадоксальна ситуація: в штабі ВМС на небоєготову субмарину був цілий «підводний» структурний підрозділ, і у той же час постійно звучали заклики у зв’язку з відсутністю коштів на ремонт, тож слід було від нього позбутися. У кінцевому підсумку Україна нарешті придбала у Греції акумуляторні батареї для свого підводного човна, проте виникли проблеми з їхньою установкою. Після довгих «ігор», у лютому 2003 року, підводний човен, що стояв на приколі к Балаклаві, урочисто спустили на воду після зовнішнього ремонту корпусу. У ВМС планували завершити ремонтні роботи у тому ж році, і після закінчення ходових випробувань залучити його до заходів з бойової підготовки, однак фінансування робіт припинилося, і справа вщухла.

Оскільки витки епопеї з «Запоріжжям» безпосередньо залежали від ставлення «поточного» міністра оборони до цього питання, субмарина постійно перебувала у стані невизначеності — тільки при одному міністрі ситуація зрушувалася з мертвої точки, як при наступному вона знову завмирала. У 2006 році глава військового відомства країни Анатолій Гриценко заявив, що підводний човен не має перспектив у складі ВМС України і його слід продати, пустивши виручені гроші на розвиток збройних сил. Однак навесні 2009 року Міноборони знову оголосило про намір повернути у бойовий лад єдиний підводний човен, у планах знову з’явилася завантаження акумуляторних батарей і проведення швартовних випробувань. Жорстку позицію по «Запоріжжю» зайняв у 2010 році міністр-виходець з ВМС Михайло Єжель, який заявив, що цей підводний човен буде відновлено і введено у дію. «Сьогодні у світі тільки 40 країн мають свій підводний флот. І я впевнений, що Україна має право на те, щоб мати власний підводний флот», — підкреслив він. У кінцевому підсумку, 20 березня 2012 ДЕПЧ «Запоріжжя» вперше за довгий час покинула територію ремонтного заводу, а потім і самостійно вийшов у море.

Таким чином, головна проблема була вирішена: після довгих років невизначеності ПЧ «Запоріжжя» практично отримав нове життя. Залишається вирішити другу проблему: знайти їй місце у ВМС України, зрозумівши, які саме завдання вона може і повинна вирішувати.

Тут варто відзначити, що Україна з її військово-політичною вагою в регіоні, а особливо в умовах позаблоковості, підводний флот об’єктивно необхідний. Зокрема, згідно з експертними оцінками, для забезпечення своєї обороноздатності Україна у складі ВМС, за умови неприєднання до військово-політичних союзів, повинна мати 3-4 фрегати, 10-15 корветів, 5-6 підводних човнів, плюс, звичайно, судна забезпечення різного призначення. І самостійно Україна, в принципі, не може будувати лише підводні човни. Так що наявність «Запоріжжя» у складі ВМС України не вирішує проблему підводного флоту, і вже тим більше, якщо згадати про її відповідність сучасним вимогам. Крім цього, як ми згадували вище, ці ПЧ спроектовані для далеких походів і несення патрульної служби на океанських позиціях, а значить, українській субмарині важко придумати завдання в умовах дуже невеликого Чорного моря.

Саме тому випробування ПЧ «Запоріжжя» зустріли неоднозначну реакцію не тільки в експертному середовищі, а й в українському політикумі. Наприклад, народний депутат від фракції Партії регіонів, секретар Комітету ВР з питань національної безпеки і оборони Юрій Самойленко вважає, що ремонт підводного човна «Запоріжжя» — це не те капіталовкладення, яке потрібно сьогодні для нашої армії. «Свого часу поставили завдання відремонтувати цей човен, і всім світом збирали на ремонт, потім на акумуляторні батареї, які дуже дорогі. Сьогодні цей антикваріат борознитиме Чорне море. Моє особисте ставлення, не як професійного військового, — це не те капіталовкладення, яке потрібно сьогодні для нашої армії», — зазначив він.

Аналогічну думку висловив і екс-міністр оборони Анатолій Гриценко. За його словами, аби утримувати лише один човен, потрібно підготувати два екіпажі особового складу, берегову інфраструктуру, систему логістики, розробки, виробництва, закупівлі спеціальної техніки і озброєння, рятувальну службу з транспортними засобами (морськими і повітряними), окремий факультет підготовки офіцерів-підводників в Севастопольській академії ВМС, навчальні підрозділи для підготовки матросів і мічманів. «Якщо хтось порахував за критерієм« ефективність-вартість», то висновок очевидний: вплив цього підводного човна на боєздатність — нульовий, а от кошти, на його введення до бойового складу і змісту, краще направити на дійсно пріоритетні напрямки: сучасні засоби розвідки, систему зв’язку і управління військами, сили спеціальних операцій, сили інформаційної протидії, потужні високоточні боєприпаси … », — сказав Гриценко.

Хоча як мінімум одна реальна задача для «Запоріжжя» є, і її озвучив міністр оборони України Дмитро Саламатін, який заявив, що успішне проведення ходових випробувань стало свідченням відродження українських підводних сил. «У свою чергу це дозволить ефективно і на високому рівні проводити навчання і тренування протичовнових сил ВМС України», — пояснив глава військового відомства. Тобто, по суті «Запоріжжя» відремонтували для того, аби «пустити в росход». Хоча часу і коштів на відновлення цієї «мішені», пішло, як ми знаємо, вже чимало…

Дмитро Тимчук