Каддафі продовжує війну зі своїми вбивцями і з того світу…

Понад 7 місяців пройшло з того дня, як був убитий лівійський лідер Муаммар Каддафі. Кривава розправа над полковником, який став як кістка поперек горла для американських і європейських лідерів, розділила світ навпіл. Одні із захватом і майже з тваринною нестямою кричали від важкопояснимої радості і ейфорії, інші розуміли, що до знищення Каддафі потрібно ставитися як до справжнього злочину, який, як би там не було, необхідно розслідувати. Розслідувати вбивство лівійського лідера, що відбулося у його рідному місті Сирті, закликали Росія, організація Міжнародна амністія, а також Верховний комісаріат ООН з прав людини. Здавалося б, що нова лівійська влада повинна проявити серйозну активність, аби покарати винних, але як би не так … До цього часу не було зроблено жодних зрозумілих спроб почати реальне розслідування, яке ґрунтувалося б на букві кримінального права. Мало того, днями з американського Держдепартаменту вийшла інформація про те, що у Перехідної Національної Ради сьогодні є справи і важливіші, ніж проведення розслідування резонансного вбивства. Такі слова пролунали з вуст заступника американського Держсекретаря Майкла Поснера. Крім того, пан Поснер заявив, що за 42 роки правління Муаммара Каддафі, всі демократичні інститути Лівії були зруйновані, а це означає, що новій владі північноафриканської держави належить закатати рукави і почати процес формування нової процвітаючої країни.

До речі, вельми примітно, що саме представник американського зовнішньополітичного відомства виступає з виправданнями ПНС з приводу того, чому і через 7 з гаком місяців з моменту смерті полковника Каддафі розслідування по цій справі не зрушилося ні на крок. Це вкотре доводить, кому таке розслідування сьогодні буде вигідне найменше.

У зв’язку з цим на поверхню спливає таке питання: чи отримували ті люди, які розправилися з Каддафі перед об’єктивами відеокамер, наказ не брати полковника живим або вбивство лівійського лідера можна назвати випадковістю або навіть халатністю? З плином часу переглядаючи кадри перед моментом вбивства і відразу ж після нього, не полишає відчуття, що ця кривава бійня заохочувалася, що називається, зверху. Люди, які тягали закривавленого Каддафі за волосся по міських вулицях, явно розуміли, що з Каддафі можна робити фактично все, що завгодно. Жодних настанов «Взяти живим і судити по демократичним законам», очевидно, не існувало, і тому оскаженілий натовп перетворювала людську кров у світове шоу. Але якщо так, то у вбивстві Каддафі є не тільки виконавці, а й явні замовники. Хто ж ці люди, з чиєї, скажімо так, мовчазної згоди полоненого Каддафі вбили на очах сотень присутніх навколо людей?

З цього приводу існує достатньо стійка думка, згідно з якою цією так званою франко-американською коаліцією керували саме Саркозі і Обама. Швидкоплинність полону та наступного за ним вбивства дає поживу для роздумів про те, що серед лівійських повстанців-терористів існував своєрідний принцип — з Каддафі не церемонитися і зробити все, щоб він «не доїхав» до госпіталю.

Очевидно, що така ситуація була на руку і Саркозі, і Обамі. Гучна історія про спонсорування з боку сім’ї Каддафі Ніколя Саркозі на президентських виборах, тому явне підтвердження. І хоча сам екс-президент Франції і заявляє, що всі ці документи про виділення багатомільйонної допомоги для його перемоги на виборах — фальшивка, але світ все більше схильний вірити саме наданими документами, а не словами Саркозі про свою чесність і непорочність. При цьому його поразка в президентських виборах 2012 дає можливість подумати і про те, що без грошей диктатора, як сам же Саркозі називав Каддафі, вигравати у мсьє Ніколя не виходить. У цьому зв’язку можна додати, що якби захоплений 20 жовтня 2011 у полон Каддафі залишився живим, то історія про «переможні мільйони» для Саркозі вже давно стали б не предметом дискусії, а на всі 100% достовірною інформацією. При цьому не потрібно забувати, що про спонсорування Саркозі на виборах говорив і син полковника Каддафі Сейф аль Іслам.

Як видно, саме прагнення тодішнього французького лідера усунути свого спонсора, щоб той не видав світу страшної таємниці про підґрунтя його перемоги на виборах президента — це і є одна з причин початку великої лівійської бійні, яка сьогодні встигла перерости у повномасштабну громадянську війну. Але не будемо забувати і про те, що сьогодні у Франції ведеться розслідування за фактом достовірності матеріалів, які були опубліковані у ЗМІ і проливали світло на фінансову допомогу з боку Муаммара Каддафі. І якщо таке розслідування доведе справжність документів і, відповідно, правдивість слів Сейфа аль Іслама, то вже сам Саркозі може опинитися за ґратами.

Іншими словами, справа про вбивство полковника Каддафі відкрито спускається на гальмах у Лівії, але зате людину, яка могла тією чи іншою мірою виступати замовником цієї розправи, цілком ймовірно чекає лава підсудних, якщо французи вирішать піти на реальне судове розслідування, а не на приховування інформації. У цьому випадку можна буде вважати справедливим термін для Саркозі у зв’язку з тим, якою монетою він відплатив Муаммару Каддафі.

Однак, якщо справа стосується тільки бажання Саркозі замести сліди з лівійської спонсорською допомогою, то чому ж тоді операцію активно підтримали американці. Адже не далі як у 2009 році, Муаммар Каддафі на Генеральній Асамблеї закликав зробити Обаму довічним президентом США, тому що той є сином Африки. Багато хто побачив у словах Каддафі лукавство і натяки на недавні внутрішньоамериканські розслідування, у ході яких стали все частіше на поверхню спливати чутки про те, що Обама народився зовсім не в Гонолулу (Гаваї, США), а у Кенії. Оточення Обами спростовує цю інформацію. Ще б пак — адже якщо все так, як натякнув свого часу Каддафі, то виходить, що Обама зовсім не міг ставати президентом Сполучених Штатів. Адже і в’їдливі журналісти продовжують і сьогодні (явно не без інтересу з боку республіканців) шукати «кенійський» слід у президентстві Обами. Можна собі уявити, що буде, якщо, як і у Франції, перед виборами президента вже у США, з’явиться компромат зазначеного роду на Барака Обаму. У цьому зв’язку він теж може не просто програти вибори, але й опинитися на лаві підсудних.

Не будемо забувати, що сьогодні суд йде і над ще однією людиною, яка віддала наказ бомбити лівійські міста — Сильвіо Берлусконі. Переслідується Берлусконі не тільки по справі про сексуальну близькість із неповнолітньою плутаною Карімою Аль-Махруг (Рубі), а й у зв’язку з розтратою грошей з державної скарбниці на організацію сексуальних ігрищ на своїй віллі. Італійці також побачили у повії Карім арабське походження, що може бути своєрідним лівійським слідом. Якщо тут є хоч якийсь зв’язок, то ситуація набуває воістину містичний відтінок: виходить, що тих державних лідерів, які брали участь у поваленні і вбивстві Каддафі незабаром може очікувати лава підсудних і реальний тюремний термін. Ось вже воістину, Каддафі продовжує війну зі своїми вбивцями і з того світу…