Думка про нові російські танки «Армата»

Демонстрація двох десятків машин на базі «Армати» — танк і важка БМП є серйозною заявкою РФ (як правонаступника СРСР) на відновлення паритету в області танкобудування з країнами заходу. Як відомо, з масовою появою танків «Абрамс», «Леопард-2», а надалі і «Леклерк», позиція СРСР перейшла від лідера до наздоганяючого. Проекти перспективних танків кінця 80-х досягли працездатного рівня якраз до розпаду СРСР, та й не до танків тоді було, продавали все, що можна, перебуваючи на межі виживання.

Відразу зазначу, що зараз мова йде не про якийсь гігантський відрив, революцію та тому подібне. Мова про досягнення КВТУ закордонних танків (останні варіанти «Абрамса» і «Леопард-2») з планованою перевагою по ВТУ на 25-30%.

Щоправда, буде це не скоро, ті, хто знається на історії, погодяться з терміном в мінімум 8-10 років.

З недавньої історії відомий і той же БМП-3, який зажадав двох десятиліть доведення і серії більше 1000 одиниць, а спочатку був рекордсменом по ненадійності в історії післявоєнного танкобудування СРСР. Допомогли зарубіжні замовники. Без них би машина не відбулася. А розробка Т-34, Т-54, Т-64 і його модифікацій підтверджує дані терміни. Також відома історія переходу на новий тип ВУ БПС «Надія», що зайняла 8 років. А той же сердечник зі сплаву ВНЖ потрібної довжини і до недавнього часу не могли «витягнути», а він не так і великий порівняно із західними зразками. Та ж ситуація і зараз. Історія з тими ж БПС з новим ВУ триває з кінця 80-х, і так і не закінчилася.

Представлені 20 виробів, звичайно, на даному етапі не проходили ніяких випробувань, по суті, історія нагадує демонстрацію в передвоєнні роки передсерійних зразків, які зажадають тривалого доведення.

Чи зроблений у питанні ідеології крок у правильному (конкретно для РФ) напрямку. На мою думку — ні.

В історії Російської імперії, СРСР, а зараз і РФ були галузі, які ніколи не були, м’яко кажучи, лідируючими. Що за Петра першого, що за Сталіна, Єльцина і когось іншого, наприклад, з дорогами була біда.

З електронікою та ж історія, це особливо важливо для танка «Армата», враховуючи обрану для нього ідеологію, на яку не ризикнули навіть країни найбільш розвинені в галузі електронної промисловості. Та що й казати, якщо серійні тепловізійні камери в РФ, що встановлюються на танки, все ще родом з Франції.

До речі, ідеологія «Армати» не нова, розглядалася як варіант і в 70-ті, і 80-е при розробці нового танка.

Ось, наприклад, ілюстрація з видання ВНІІТМ 1984 року —

Танк з розміщенням екіпажу в корпусі (3) і з класичною компоновкою.

Очевидно, що перший варіант вимагає підвищення захисту бортів, що у варіанті, обраному УКБТМ неможливо (див — Розробки перспективного танка в США).

Зараз деякі покупні «Експертні контори» типу ЦАСТ публікують вкидання, мовляв, потрібно терміново закуповувати масово сирі «Армати», ідеологія яких себе ще ніяк не підтвердила, а існуючі танки (Т-72, Т-80 та ін.) утилізувати. Зрозуміло, що це типова заказуха УВЗ.

Там пишуть: «У той же час самі основні радянські танки покоління Т-64 / Т-72 / Т-80 остаточно дискредитували себе в ході громадянської війни в Україні своєю низькою живучістю і, як наслідок, високими втратами екіпажів».

Тільки от письменники не врахували, що розташований «плечем до плеча» екіпаж «Армати» ще більш зручна мета для противника, атакуючого в умовах локальних конфліктів в основному з бортів, ніж розосереджене розміщення екіпажу Т-72, Т-80 та ін.

Звичайно «Арматам» допоможе від застарілих ПТС КАЗ, але його можна і на Т-80 поставити.

Найголовніше, що вони не пишуть — це вартість «Армати» — 10 млн. у.о. (за інформацією ж-ла «Озброєння і економіка»).

Враховуючи розміщення екіпажу «Армати» «плечем до плеча», можливі резерви щодо посилення захисту борта обмежені. Габаритні обмеження дозволяють посилити захист тільки за рахунок зовнішнього простору, який також обмежений габаритами ковзанок і гусеницями. На фото видно посилення захисту бортів «Армата» ТБМП в області МТО та посилення захисту танка «Боксер» в області БО.

Причому в останньому за рахунок менших габаритів ковзанок такі можливості були великими. А в передній частині корпусу була можливість посилення захисту борта практично на рівні ВЛД танків минулого покоління.

З приводу КАЗ — ідея не нова, суть нового комплексу в тому, що на відміну від «Дрозд» і «Дрозд-2», у новій розробці присутня корекція точки підриву боєприпасів.

Таким чином, на «Арматі» у варіанті ТБМП буде прикритий корпус в межах кутів безпечного маневрування. На танку буде прикриття в зоні повороту башти.

Щоправда, за 25 років габарити ЗБ (захисний боєприпас) ніяк не змінилися в бік зниження. При достатньому фугасному впливі боєприпаси, є можливість зниження бронепробивної здібності не тільки ПТРК і РПГ, але й БПС.

По люкам

Крім того, захист від атакуючих зверху ПТС потребує введення додаткового контуру ЗБ і РЛС, що малореально. Вимоги (ТТТ) до нових зразків, які розроблялися в 80-ті, було забезпечення захисту зверху на рівні 250 мм від кумулятивних засобів. Природно, вимоги захисту від ПТРК (пробивають 800 … 1000 мм після ДЗ) для верхньої проекції і люків малореальні на основі наявних в РФ пристроїв ДЗ. Але захист від УЯ і кумулятивних вражаючих елементів нікуди не зник. Американці в 90-ті наприклад пропонували вирішення типу спеціальних «козирків» на башті, що прикривають екіпаж.

Моє припущення, що в люку водія, розташованому спереду від його оглядових приладів, є ДЗ. У командира люк, який ближче до башти ДЗ, немає.

Розміщення водія в «Арматі» має безліч переваг у питанні зручності та ергономіки. Схема з підручника ВНІІТМ зліва і патент УКБТМ на нові крісла екіпажу, забезпечує кращий захист при підриві мін і зручність.

Ідея не нова, ще в 90-ті в Ленінградському КБ такі ідеї реалізовували в рамках існуючої компоновки Т-80У. Не кажучи вже про перспективні танки.

Модернізований Т-80У, на даху люків екіпажу посилений захист із застосуванням ДЗ.

І з приводу «Армата» БМП — уже згадувалося про вельми витончене рішення із захистом випускних патрубків, яке разом з тим несе і недолік, пов’язаний з пилоутворенням. Звичайно, на Червоній площі, де пилу немає і буде попереднє «вологе прибирання», помітно не буде, хоча навіть на тій же ВПП в Алабіно, де здійснювали репетицію, через пилоутворення духовому оркестру явно довелося несолодко.

Але ось на нових фото помітно й те, що захист носового вузла досить неоднорідний і прикрита ДЗ тільки верхня частина «дзьоба».

Природно двигун і перегородка між відділенням управління та МТО зможуть забезпечити захист від більшості піхотних протитанкових засобів і застарілих БПС і ПТУР. Але ціна, яку довелося за це заплатити — значно виступаюча за габарити танка і знижуюча його прохідність носова частина.

А що буде при, наприклад, такому варіанті:

По-моєму рішення досить спірне, та й зробити носовий пристрій захисту відкидним для подолання перешкод, навряд чи вдасться. Хто не вірить у цей недолік — рекомендую подивитися на випробування танків (Т-72, Т-80У) в тій же Швеції, та й на повсякденну експлуатацію існуючої техніки.