Українська «газова надія»: чи забуксує «Південний потік»?

 Українська «газова надія»: чи забуксує «Південний потік»?

У той час, як Україна вирішує питання реформування своєї нафтогазової галузі (що, як відомо, дозволяє форсувати створення тристороннього газотранспортного консорціуму і залучити ЄС до модернізації української ГТС), події, що відбуваються в Європі також грають на руку Києву, змушуючи Росію по іншому поглянути на формат реалізації своїх газотранспортних проектів, які обходять Україну — «Північного потоку» і «Південного потоку».

Українська «газова надія»: чи забуксує «Південний потік»?

Українська «газова надія»: чи забуксує «Південний потік»?

Зокрема, в середині березня Єврокомісія зобов’язала газопроводи NEL і OPAL, що з’єднують російський газопровід «Північний потік», який проходить в обхід України, з газовою інфраструктурою ЄС, резервувати до 50% їх потужності для доступу інших постачальників газу. За оцінками експертів, це означає, що через «Північний потік» Росія зможе прокачувати 27,5 млрд. куб. м. газу — половину потужності цього газопроводу (повна потужність — 55 млрд. кубометрів газу в рік). Перед цим компанія Gascade (управляє транспортними активами Wingas — СП «Газпрому» і німецької Wintershall) заявила, що газопровід NEL, який є продовженням труби «Північний потік» на території Німеччини, не зумів домогтися від Єврокомісії дозволу на виключення від доступу третіх осіб, при цьому повторна заявка подаватися не буде.

Таким чином, «Газпром», який обіцяє перенаправити більшу частину транзиту газу по українському напрямку в газопровід «Північний потік», не зможе реалізувати цей намір. Нагадаємо: одним з головних важелів тиску на Київ у важких і складних газових переговорах у Москви був той аргумент, що запуск проектів «Південний потік» і «Північний потік» дозволять доставляти російський газ до Європи в обхід української ГТС. В минулому році для цього «Газпромом» були зроблені стратегічні кроки: заповнення на початку вересня 2011 р. технологічним газом першої гілки «Північного потоку» стало дуже тривожним сигналом для України. А під самий кінець 2011 року Володимир Путін повідомив, що російський проект по прокладку газопроводу «Південний потік», покликаний також транспортувати російський газ до Європи в обхід України, отримав «путівку в життя» — Туреччина видала остаточний дозвіл на будівництво газопроводу «Південний потік» в турецькій виключній економічній зоні в Чорному морі. Також у Москві повідомили, що реалізація газопроводу «Південний потік» розпочнеться вже в кінці 2012 року.

Українська «газова надія»: чи забуксує «Південний потік»?

Стратегічне завдання Росії ясне: створити умови для відмови від газотранспортних послуг України. Варто пам’ятати, що, згідно з офіційними даними НАК «Нафтогаз Україна», в 2010 році через українську ГТС транзит російського газу до країн ЄС склав 95,4 млрд. куб м, в 2011 році — 101,1 млрд. куб м. Згідно з прогнозом компанії (ці дані можуть надалі коригуватися, оскільки на сьогодні не завершено узгодження НАК «Нафтогаз» фінансових планів підприємств на розпочатий рік), в 2012 році в ЄС надійде через Україною 93500000000 куб м газу. При цьому, як ми вказували вище, повна потужність «Північного потоку» становить 55 млрд. кубометрів газу в рік, проектна потужність «Південного потоку» — 63 млрд. кубометрів, що в сумі повністю перекриває «європейський транзит» через Україну.

Рішення Єврокомісії про резервування половини потужностей газопроводів NEL і OPAL, що з’єднують «Північний потік» з ГТС ЄС, для доступу інших постачальників газу зриває ці стратегічні плани «Газпрому». Що, ймовірно, може вплинути на наміри Росії і щодо реалізації «Південного потоку» — тим більше, якщо після реформування нафтогазової галузі України ЄС візьме більш активну участь у визначенні подальшої долі української ГТС. У той же час, до останнього моменту Росія досить активно просувається у вирішенні політичних проблем, пов’язаних з «Південним потоком».

Нагадаємо коротенько: згідно з офіційною інформацією російської сторони, по території Росії нова газопровідна система, призначена для постачання «Південного потоку» природним газом, пройде від компресорної станції «Починки» до берега Чорного моря. Її протяжність досягне приблизно 2,5 тис. км. Передбачається будівництво 10 КС. Прокладка газопроводів буде вестися у восьми регіонах Росії: Воронезької, Волгоградської, Ростовської, Нижегородської, Пензенської і Саратовській областях, Мордовії і Краснодарському краї. У 2010 році, після отримання всіх необхідних дозволів та погоджень, було розпочато відповідні проектно-вишукувальні роботи.

Морська ділянка «Південного потоку» пройде по дну Чорного моря від компресорної станції «Російська» на російському узбережжі до узбережжя Болгарії. Загальна протяжність чорноморської ділянки складе близько 900 кілометрів, максимальна глибина — більше двох кілометрів. Основним розглядається маршрут, що проходить через виняткові економічні зони Росії, Туреччини та Болгарії. «Газпром» своїми силами вже завершив розробку ТЕО морської ділянки «Південного потоку», на даний момент проводячи інженерні та рекогносцирувальні дослідження в Чорному морі. Партнером «Газпрому» з реалізації морської частини проекту виступає італійський концерн Eni SpA Незабаром до компаній повинна приєднатися французька EDF.

В даний момент розглядаються два можливих маршрути прокладки газопроводу в Європі. Північно-західний — в напрямку Словенії та Австрії через Болгарію, Сербію та Угорщину, а також південно-західний — в Грецію та Італію. Від основної траси європейського сухопутної ділянки «Південного потоку» будуть зроблені відводи в Хорватію і Македонію. Росія вже підписала міжурядові угоди з Болгарією, Сербією, Угорщиною, Грецією, Словенією, Австрією та Хорватією. Ці угоди передбачають підготовку техніко-економічних обґрунтувань будівництва «Південного потоку» на території кожної з країн — учасниць проекту, а також створення спільних підприємств «Газпрому» і місцевих енергетичних компаній, уповноважених для реалізації газопроводу.

Українська «газова надія»: чи забуксує «Південний потік»?

В даний час вже отримані результати національних ТЕО Сербії та Словенії. Перші поставки газу заплановані на кінець 2015 року.

Після отримання дозволу від Туреччини, на даний момент у Росії основною проблемою, що заважає початку реалізації «Південного потоку», є виведення проекту з-під дії норм Третього енергетичного пакета ЄС (був прийнятий в 2009 році в рамках демонополізації європейського енергетичного ринку), який з метою посилення конкуренції і лібералізації ринку енергоносіїв зобов’язує компанії розділяти діяльність з видобутку і транспортуванні газу, а також надавати доступ в магістралях третіх компаній. Неозброєним поглядом видно, що «Південний потік» як проект «Газпрому» ніяк не вписується в ці вимоги.

У той же час, до останнього часу складалося враження, що Росія знайде вихід з цієї ситуації — вимагаючи для «Південного потоку» від ЄС виняткового статусу, вона домоглася деяких успіхів. Наприклад, ключова європейська країна в проекті — Болгарія — оголосила цей газопровід об’єктом національного значення. Щодо інших країн ЄС «Газпром», щоб обійти вимоги Третього енергетичного пакета, вимагає від європейців надати проекту статус ТEN (Trans European Network). Проект, який має такий статус, визнається стратегічно важливим для Європи і до нього можуть не застосовуватися положення Третього енергопакету. На сьогодні такий статус мають газопроводи «Північний потік», NABUCCO і Ямал-Європа.

У Росії явно розраховували, що з ЄС можна буде швидко і ефективно вирішити всі питання, пов’язані з «Південним потоком», як це вдалося зробити з «Північним потоком». Проте в даному випадку Європа аж ніяк не поспішає задовольнити сподівання «Газпрому». Зокрема, наприкінці минулого року Єврокомісія перенесла на нинішній, 2012 рік вирішення питання про газопровід «Південний потік». Після того, як Європа взяла паузу для підготовки своїх позицій, в Росії заговорили про те, що за «Південний потік» Москві доведеться піти на поступки — погодитися на участь європейських концернів в управлінні газотранспортною системою України або скоординувати роботу трубопроводу з NABUCCO.

Не допоміг і прямий тиск Москви. Зокрема, бачачи «нерішучість» Єврокомісії, глава російського Міненерго Сергій Шматко дійшов аж до залякування європейців судом. «У нас раніше було укладено угоду про співпрацю з Європою, яке передбачає непогіршення економічних умов роботи для наших компаній. А Третій енергопакет був прийнятий пізніше. Ми зараз ведемо роботу з точки зору юридичних можливостей використання цієї угоди. І якщо таку можливість ми знайдемо, то будемо оскаржувати», — вказав він.

Українська «газова надія»: чи забуксує «Південний потік»?

Глава російського Міненерго Сергій Шматко

Загальна експертна думка зводиться до того, що Європу не лякають перспективи судових розглядів. У той же час, з тієї європейської позиції, яка вимальовується зараз, ясно, що ЄС для остаточного рішення щодо «Південного потоку» потрібна визначеність з кількох моментів.

По-перше, це проблема створення газотранспортного консорціуму з управління українською ГТС. Допуск сюди європейських компаній здатний серйозно вплинути на позицію Євросоюзу в газових переговорах з Росією і всю його тактику щодо розвитку власної енергетичної безпеки.

По-друге, це проблема диверсифікації поставок енергоносіїв в Європу. Події в Північній Африці, нинішня напруженість на Близькому Сході, експорт американської «сланцевої революції» в європейські країни кардинально змінює енергетичну картину, примушуючи переглядати існуючі схеми забезпечення європейців енергоносіями. До цього додається і невизначеність щодо європейських диверсифікаційних проектів — зокрема, NABUCCO, на тлі вирішення питання заповнення його каспійською газом. Хоча спочатку ясно, що позитивне рішення ЄС щодо «Південного потоку» не вписується в концепцію енергетичної безпеки Європи — зокрема, в плані диверсифікації поставок газу.

По-третє, незрозумілість перспектив реалізації російських проектів. На тлі складних відносин з Туркменістаном і Азербайджаном, «Газпром» розробляє амбітні газотранспортні плани за межами європейського напрямку, і паралельно планує освоювати нові родовища в таких регіонах, як, наприклад, півострів Ямал і акваторії арктичних морів. На даний момент ці амбіції підкріплені досить високими цінами на вуглеводні на світовому ринку. Але абсолютно незрозуміло, звідки Росія візьме кошти як на «Південний потік», так і на ці проекти, в разі падіння цін.

Нинішнє рішення Єврокомісії про резервування половини потужностей газопроводів NEL і OPAL, що з’єднують «Північний потік» з газотранспортною системою ЄС, можна вважати спробою почати нарешті виробляти позицію і щодо «Південного потоку», оскільки демонструє прагнення європейців дотримуватися принципів Третього енергопакету навіть там, де вони раніше робили винятку. І ця позиція поки йде явно на користь Україні, оскільки дозволяє їй розраховувати на подальший транзит російського газу в ЄС навіть при реалізації обох російських проектів.

У той же час, така позиція дозволяє сподіватися, що при грамотному розвитку діалогу по лінії Україна-ЄС та Україна-Росія, а також з питання створення тристороннього консорціуму, Москва взагалі перегляне свої плани щодо «Південного потоку». Чого, власне, і домагається Київ.

admin

Leave a Reply

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

[an error occurred while processing the directive]