Реєстрація Увійти
Вхід на сайт

Наступне покоління американських «стратегів»

10 листопада 2011
Переглядів: 1 721
Коментарів: 0
Версія для друку
Наступне покоління американських «стратегів»


Добре відомий той факт, що останній на даний момент американський стратегічний бомбардувальник «Northrop Grumman B-2» обійшовся Пентагону у «божевільну копієчку»: більш, ніж 2 млрд. доларів за штуку. Як результат – замість запланованих 130 машин було виготовлено всього 20 серійних літаків та один експериментальний. Пізніше міністр оборони США Р. Гейтс визнав економічний бік «B-2» серйозною помилкою та порівняв втрату такого літака із втратою лінкора століття тому.

Проте новий бомбардувальник Америці конче необхідний, оскільки, як вже говорилося, «B-2» – лише двадцять, «B-1» має серйозні обмеження щодо використання озброєнь, а «B-52» навіть фізично застарів. Коли «B-2» тільки-но здійснив свій перший політ, Пентагон планував, що протягом наступних 15-20 років буде створений новий бомбардувальник. Було навіть придумано назву програми – «LRSS» (longrangest rike system – ударна система великої дальності). Але надалі справа не пішла. Обмежилися лише приблизним розглядом перспектив стратегічної авіації. Потім назву змінили на «бомбардувальник 2018» – «2018 Bomber». А після наступного перепланування «2018 Bomber» став називатися «NGB» (Next Generation Bomber – бомбардувальник наступного покоління).

Список вимог до нового бомбардувальника, так само як і сама необхідність останнього, з’явилася далеко не відразу. Ще б пак, адже вже у 1999 році в «Дорожній карті бомбардувальної авіації» (Bomber Roadmap) в USAF прямим текстом писали, що новий бомбардувальник їм не знадобиться до кінця 30-х років XXI століття (разом з цим придумали і назву цьому літаку – «2037 Bomber»). А до того часу у строю залишаться «B-2» та «B-52» (найновішому з них тоді буде вже за 60 років). Здавалося б, питання тимчасово вирішене. Але вже у 2006-м в «Quadrennial Defense Review» (чотирирічна доповідь про оборону) з’явилося кілька рядків щодо необхідності нового літака. І вже не до 2037-го, а до 2018-го року. До цього часу вік «B-2» буде наближатися до трьох десятків, що разом з цим за весь час поліпшується система ППО може призвести до великих втрат «лінкорів». Про бойові перспективи «B-52» у таких умовах і говорити вже не варто. До того ж кількість «фортець» буде скорочуватися.

Наступне покоління американських «стратегів»


Приблизно одночасно з випуском «Quadrennial Defense Review» ВПС США визначилися із виглядом необхідного літака. «2018 Bomber» повинен був бути середнім бомбардувальником і мати малу радіолокаційну та інфрачервону помітність. Заради цього конструкторам було дозволено пожертвувати швидкістю. Тому остання, відповідно до технічного завдання, не повинна перевищувати швидкість звуку. За рахунок зниження максимальної швидкості Пентагон сподівається знизити вартість науково-дослідних робіт по темі та експлуатації готових літаків. Дальність польоту при цьому повинна бути не меншою, ніж 9500 кілометрів, а також літак повинен мати можливість тривалого «висіння» у заданому районі. Само собою, бомбардувальник просто зобов’язаний мати систему дозаправки у польоті. Максимальна корисне навантаження літака повинно бути приблизно 10-12 тонн, з можливістю застосування звичайних ядерних ракет та бомб. Додаткові вимоги до «бомберу-2018», виконання яких було би бажаним, хоча й не обов’язковим, стосувалися двигунів (ВПС хотіли літак з уже наявними двигунами: знову спроба заощадити) та безпілотними. USAF хотіли мати бомбардувальник з можливістю дистанційного керування з тривалістю такого польоту понад 50 годин. Початковий план із закупівель «2018 Bomber» передбачав поставку 120 машин для стройової служби та 55 для навчання й резерву. Проте навіть одна сотня бомбардувальників не виглядала реально здійсненним обсягом.

На конкурс за програмою «Бомбардувальник 2018» свої проекти представили три фірми: «Lockheed Martin», «Boeing» та «Northrop Grumman». Остання наприкінці 2008 року й була проголошена переможцем тендера. Невідомо, що встигли зробити на фірмі «Нортроп-Грумман» – незабаром після новини про їхню перемогу у конкурсі нові повідомлення про долю бомбардувальника стали надходити все доволі рідко. А у квітні 2009-го Р. Гейтс і зовсім сказав таке, що про «2018 Bomber» або «NGB» можна було б забути на певний час. Міністр оборони США заявив, що програма зі створення перспективного бомбардувальника заморожується на невизначений термін. Причини – фінансова сторона справи, а також суперечки у вищих ешелонах Пентагону щодо перспектив різних класів озброєння. У цій заяві Гейтс пригадав сумну біографію «B-2» із його фінансовими розбіжностями й наголосив, що повторювати подібний досвід точно не варто і потрібно підходити до справи набагато серйозніше. А для цього треба скорегувати вимоги до літака, на що знадобиться певний час. Що цікаво, деякі військові чиновники США сприйняли цю новину із радістю, приміром, віце-голова Комітету начальників штабів генерал Дж. Картрайт взагалі не бачить сенсу у створенні нового літака, а начальник відділу з оцінки витрат Пентагону К. Фокс вважає бомбардувальники «застарілою й занадто дорогою зброєю». У той же час, щоб у військах продовжувало залишатися «застаріле і дороге», було вирішено ще раз продовжити термін служби вже наявних типів.

Наступне покоління американських «стратегів»


Однак противники бомбардувальників раділи недовго – вже 6 січня 2011 Р. Гейтс заявив про намір Пентагону продовжити роботи по темі «NGB». За теперішніми планами головним завданням «бомбардувальника наступного покоління» – прорив ворожої перспективної ППО і ураження цілей на великій глибині, у тому числі й «розчищення місцевості» для інших літаків. Разом з цим Гейтс пообіцяв проштовхнути у військовий бюджет на 2012 рік рядок для «NGB», а щоб цифра в ній була у прийнятних межах, новий літак повинен бути створений на основі вже існуючих технологій. І Пентагон, підкреслив міністр, буде за цим ретельно стежити. Можливо, підряднику дозволять використовувати нові елементи та технології, але великі нововведення доведеться залишити для «2037 Bomber». Так, наприклад, у якості двигунів для бомбардувальника 18 року розглядаються «Pratt & Whittney F119», «F135» або навіть «PW9000». Незабаром після оголошення про відновлення «NGB» при Пентагоні була створена спеціальна комісія із нагляду за здійсненням програми. Ясна річ, заплановані 45-50 млрд. доларів – не жарт навіть для Штатів, і вони повинні піти на створення літака, а не на премії та бонуси для керівних працівників.

Вимоги до «NGB» від 2011 року у цілому залишилися такі ж самі. Однак тепер USAF хочуть бомбардувальник, інтегрований у створювану перспективну систему управління всіма наявними озброєннями. Таким чином, «NGB» повинен виконувати не тільки завдання по ураженню цілей, але й здійснювати розвідку та цілевказівку. Зрозуміло, що у міру своїх можливостей. Зросли вимоги й до дальності польоту – тепер радіус дії «NGB» без дозаправки повинен бути не меншим за 3500 кілометрів. Ряд експертів вважає, що при такій дальності можлива поява варіанту літака, призначеного для базування на авіаносцях. В усякому разі, такої дальності повинно вистачати для польоту з майже будь-якої точки земної суші до найближчої акваторії. Скажемо відверто, така версія на тлі технічного завдання виглядає достатньо сумнівною, тому що навряд чи середній бомбардувальник зможе злетіти, а тим більше сісти на порівняно коротку палубу авіаносця.

Якщо фінансування проекту все-таки почнеться у наступному році, то перший політ «NGB» здійснить не раніше 2015-2016 року. Якби програму не заморожували, то це подія могла б трапитися на 4-5 років раніше. Хоча, можливо, перший політ відбудеться ще пізніше – швидко створити недорогу машину завдання дуже й дуже непросте. Що цікаво, Пентагон має намір публікувати фінансову інформацію про проект, а засекречувати тільки технічну. Існує версія, що це не стільки спроба заощадити, скільки своєрідний PR-хід. Не можна виключати, що контракт на розробку та будівництво нової машини буде мати фіксовану ціну замість звичної, що формується та доповнюватися відносно проведення робіт. Якщо ціна договору буде дійсно жорстко закріплена, то фірма-підрядник ризикує потрапити у дуже незручне становище. У всякому разі, якщо вона не буде ретельно стежити за кожним центом.

Наступне покоління американських «стратегів»


На тлі скорочення витрат, Пентагон не має наміру купувати «NGB» більш, ніж за 450-500 млн. доларів за штуку, все менш реальною виглядає й можливість створення безпілотної версії бомбардувальника. Безпілотник, звичайно, має низку переваг: більш дешева доставка вільнопадаючих ядерних бомб; великі перспективи малопомітності й, як наслідок, кращі можливості з прориву ППО; автоматичне пілотування у заданому районі з подальшим включенням управління із землі й виконанням завдання. Але літак з дистанційним управлінням володіє й недоліками, у першу чергу це проблеми, які пов’язані із зв’язком. Радіосигнал можна просто заглушити, а якщо є відповідна можливість, «зламати» канал й перехопити керування безпілотником. За певною фантастичністю другого варіанту, перший виглядає більш-менш реальним. Виходом могла б стати автономна система, здатна самостійно керувати літаком, отримуючи з землі тільки «поради». Проте, до створення штучного інтелекту поки що далеко. Швидше за все, такого розумного автопілота не буде навіть на «2037 Bomber». Але, крім технічних проблем у перспективного безпілотника на базі «NGB», є і тактично-політичні. Головний ворог Америки, як вона декларує, – міжнародний тероризм, а він не має власної держави й «орендує» чужі території. Жодна держава не дозволить застосовувати на його землях ядерну зброю. До того ж, більшість з антитерористичних заходів чудово вирішуються за допомогою звичайної зброї, в тому числі й за допомогою БПЛА. Навряд чи Америка потребує ще одному безпілотник, нехай навіть і такий, що зможе нести ядерну зброю.

Так що безпілотного «NGB» американські ВПС можуть так і не дочекатися. У той же час, не можна повністю виключати появу подібної машини. На початку листопада командувач ВПС США Н. Шварц зробив ще один штрих до портрету «NGB»: нова машина спочатку буде «оптимізована» для застосування неядерних видів зброї. Атомними бомбами та ракетами його оснастять дещо пізніше. На думку керівництва USAF, такий крок дозволить заощадити певні кошти. Щоправда, конкретна сума заощадження так названа й не була.

Таким чином, якщо можливість застосування ядерної зброї буде добавлена незабаром за допомогою модульної схеми, не можна виключати аналогічний підхід й до наявності пілотів. Хоча, якщо чесно, це тільки припущення, а що саме надумають хлопці з «Нортроп-Грумман», поки що незрозуміло.

Наступне покоління американських «стратегів»


Крім безпосередньо літака – засоби доставки, ВПС Штатів потребують й нові ракети. Основна американська крилата ракета «повітря-земля» «AGM-86 ALCM» цього року «відзначає» тридцяту річницю від свого прийняття на озброєння, а найновіша її модифікація (Block II) була створена майже десять років тому. Слід зайнятися вже новою ракетою. Але поки що стосовно цього немає жодної інформації. Поки навіть не планується починати роботу над заміною для «Алькам». Треба відзначити, що спочатку планувалося почати заміну «AGM-86» ще у другій половині 90-х років, але тоді термін служби ракет подовжили до 2020 року. У командуванні американських ВПС зараз розглядають можливість подовжити термін ще на 10 років, але це буде зайвим – до 2030 року ракета встигне застаріти остаточно й безповоротно: хто, наприклад, може виключити можливість появи на той час «ПЗРК», які здатні збивати крилаті ракети? Так що Пентагон має в терміновому порядку розпочати роботу над новою ракетою. За різними оцінками, на створення заміни «ALCM» знадобиться витратити не більше, ніж 1,5 млрд. доларів, за умови використання вже існуючих ядерних бойових частин. Ракета з новою БЧ, звісно, обійдеться дорожче, хоча і у такому випадку ціна НДДКР буде набагато меншою, ніж планується витратити на @NGB».

Як би там не було, програма «Next Generation Bomber» Сполученим Штатам вельми потрібна. Навряд чи найближчими роками США припинить брати участь у різні збройних конфліктах, а ППО можливих «супротивників демократії» із плином часу буде тільки покращуватися. Таким чином, якщо USAF не матиме наміру втрачати велику кількість літаків, а Пентагон має намір воювати не тільки на невеликій глибині, але й на стратегічній, то без «NGB» аж ніяк не обійтися. Як мінімум, до створення «2037 Bomber».


Думка редакції "Військової панорами" може не співпадати з точкою зору автора публікації.

  
Шановний відвідувач, Ви увішли на сайт як незареєстрований користувач. Ми радимо Вам зареєструватися чи увійти на сайт під своїм ім`ям.

Інформаційне повідомлення

Відвідувачі, які знаходяться в групі Гості, не можуть залишати коментарі в даній статті.