Автомат сучасний і автомат майбутнього

Не так давно американська лабораторія SNL представила проект кулі, що має самонаведення. Розробники стверджують, що точність нового боєприпасу зросла більш ніж у сорок разів. Правда, найменування патрона, з яким порівнювалася керована куля, не називалося. Маркетинг та просування або реальні цифри? В кінці минулого року світ дізнався про проект CompBullet — пулі з отворами. За рахунок перепуску порохових газів з простору за кулею в проміжок між стінкою ствола і кулею, як стверджується, CompBullet має велику початкову швидкість, ніж кулі аналогічного калібру. Але й тут не все гладко: наприклад, велику швидкість можна пояснити і меншою вагою кулі, вийшов через вибірки деякої кількості металу. Тим не менш, при всіх своїх недоліках, обидва проекти перспективних боєприпасів поки що проходять випробування та доопрацювання.

Сьогодні …

На даний момент склалася така ситуація, при якій основна кількість нововведень в стрілецькій зброї стосуються боєприпасів і «обважування» — прицілів, прикладів, глушників і т.д. Власне зброя вже давно перейшла з періоду постійних винаходів нових технологій в стадію удосконалення наявних рішень. Взяти хоча б автомати Калашникова. Якщо порівнювати ранні конструкції, які Михайло Тимофійович представляв на конкурс у другій половині сорокових, то можна помітити постійні доопрацювання, а то і кардинальні перестроювання конструкції. Приміром, ствольна коробка самого першого прототипу АК 1946 розбиралася на дві частини майже за таким же принципом, як німецька гвинтівка StG-44 або більше пізня американська M-16. Ударно-спусковий механізм АК розміщувався в окремому вузлі, що знаходився в нижній частині ствольної коробки. На наступному прототипі Калашников зробив звичну всім верхню кришку коробки. Схожі зміни зазнала і механіка автомата. Зате після прийняття на озброєння автомата АК всі зміни стосувалися виключно технологічних моментів — заміна фрезерування на штампування і т.д. Наступні моделі автоматів Калашникова незначно відрізнялися від своїх попередників, і знову відмінності були в матеріалах і технологіях виготовлення. Винятком з цього правила, мабуть, є тільки лінійка автоматів і ручних кулеметів, прийнятих на озброєння на початку 70-х років. Зброя Калашникова з цифрами «74» в назві отримало новий мало-імпульсний патрон 5,45 х39 мм, що вимагало певних змін в конструкції. У той же час, змін в принципі дії знову не було. Не так давно був продемонстрований черговий нащадок легендарного АК. На цей раз розробка нового зразка полягала не тільки в додаванні технологічних і «косметичних» змін. У ударно-спусковий механізм була додана можливість вести вогонь з відсіченням по три постріли, по спустошенні магазина затвор став ставати на затримку, а ствольна коробка отримала нову конструкцію без бічних щілин і з новим кріпленням кришки. Здавалося б, не так вже й багато нововведень, але і вони, по завіреннях авторів, позначаться на якості стрільби.

Приблизно така ж ситуація склалася і в зарубіжних країнах. За п’ятдесят років своєї служби конструкція американської автоматичної гвинтівки M16 практично не змінювалася. Оновлювалися технології виробництва, і крім того, підвищувався у використанні — для цього американські зброярі постійно «чаклують» з конструкцією приклада і цівки. Також як приклад «спадкоємності» конструктивних рішень стрілецької зброї можна навести й інші закордонні автомати. FN SCAR, Heckler & Koch G36, Colt M4 або Beretta AR-70/90 побудовані за однією і тією ж схемою і майже не мають серйозних відмінностей в конструкції. Треба зауважити, існує версія гвинтівки SCAR під назвою FN HAMR, що відрізняється від базової моделі наявністю спеціального механізму терморегулювання. Справа в тому, що HAMR робилася як гвинтівка з можливістю використання як ручного кулемета. Ось і знадобилося ввести спеціальний механізм, який при досягненні патронником певної температури блокує частину затвора в задньому положенні, що підсилює вентиляцію ствольної коробки. В іншому бельгійсько-американська гвинтівка є типовим представником «роду» автоматів з газовідвідною механікою.

Не можна не визнати, що все вищесказане відноситься головним чином до серійної зброї. Воно й зрозуміло, адже налагодити виробництво абсолютно нового зразка, як мінімум, непросто. Ось і виходить, що повністю або майже повністю нові конструкції, наприклад АН-94, АЕК-971 або АК-107 (автомати із збалансованою механікою), якщо й проводяться, то виключно невеликими пробними партіями. Основною проблемою нових конструкцій є складність повного переходу на їх виробництво. Тим не менш, нові системи однозначно потрібні. Благотворно на подальшому розвитку автоматичної зброї може позначитися той факт, що в останні роки різко загострилася боротьба з тероризмом, з якою можуть впоратися лише добре підготовлені і оснащені спецпідрозділи. А професійний боєць сьогоднішнього дня немислимий без сучасної високоякісної зброї. Що ж до економічного боку такої справи, то таких бійців за визначенням небагато і, як наслідок, виробництво зброї для них не потребують кардинальної перебудови всіх збройових виробництв. У свою чергу, ці підприємства можуть продовжити випуск вже наявних типів стрілецької зброї по вже освоєному методу постійних невеликих поліпшень. Така зброя буде достатнім для регулярних армій, а з часом заводи можна буде поступово переводити на нові типи автоматів.

Ймовірно, саме таким чином можна буде «примирити» дві взаємовиключні концепції, що стосуються стрілецької зброї. За однією з них автомат є високоточним професійним інструментом для виконання бойових завдань, таким собі скальпелем для війни, а інша має на увазі автомат як відносно проста у виробництві та експлуатації, але ефективна зброя для масової армії. Треба зауважити, без знаходження компромісу між цими концепціями міністерству оборони умовної країни доведеться вибирати з дуже дорогого для масової армії і слабо пристосованого для спецпідрозділів зброї. Непростий вибір, адже він стосується не тільки грошей, але і життя бійців.

… І завтра

Основною тенденцією розвитку стрілецької зброї в останні роки став упор на так званий обвіс. Зараз йде бурхливий розвиток прицільних пристосувань, поліпшення конструкцій прикладів, коригування форми цівки, додавання підствольних гранатометів і т.д. Апофеозом цього напрямку розвитку зброї можна вважати програми OICW і AICW, створені в США і Австралії відповідно. Програма OICW (Objective Individual Combat Weapon — Індивідуальна зброя для різних завдань) передбачала створення автоматно-гранатометного комплексу, що відповідає сучасним і перспективним вимогам. Зокрема, замовник хотів отримати електронну систему прицілювання.

В результаті переможцем конкурсу було оголошено проект XM29 фірми Alliant Techsystem. Він мав у своєму складі прицільне пристрій з оптичним прицілом і балістичним обчислювачем, 5,56-мм автомат і 20-мм автоматичний гранатомет. Всі механізми розміщувалися в єдиному корпусі за модульною схемою, а велика «труба» комп’ютеризованого прицілу перебувала на верхній частині ствольної коробки гранатомета. У перспективі планувалося оснастити XM29 системою обміну даними з зброєю інших бійців. З чуток, передбачалося, що командир підрозділу в майбутньому зміг би навіть приймати відеосигнал з прицілів своїх підлеглих і мати більш повну інформацію про обстановку на полі бою. Однак до цього не дійшло. В середині двохтисячних нищівну силу 20-мм гранати порахували недостатнім, і OICW розділили на два проекти: модульний автомат OICW Increment 1 і автоматичний 25-мм гранатомет OICW Increment 2. Гранатомет з великим калібром вдалося довести до пуття, але позитивно на долю програми це не позначилося. В даний момент вона заморожена. Головна причина пов’язана з ціною зброї: автоматно-гранатометний комплекс серійного виробництва повинен був коштувати трохи менше десяти тисяч доларів, а передсерійні 25-мм гранати ручної збірки обходилися майже в тисячу «умовних одиниць». Мабуть, військові не побажали платити таку високу ціну за зброю дуже і дуже віддаленої перспективи.

В середині двохтисячних австралійська компанія DSTO почала випробування своєї версії зброї майбутнього. Програма AICW (Advanced Infantry Combat Weapon — Перспективна зброя піхоти), як і американська OICW, полягає у створенні автоматно-гранатометного комплексу. Однак австралійці, немов не бажаючи мати проблеми «по всіх фронтах», в якості основи для стрілецької частини комплексу взяли австрійську гвинтівку Steyr AUG, а точніше її ліцензійний австралійський варіант F88A2. На верхній стороні австрійського автомата після деяких доробок його конструкції був встановлений 40-мм гранатомет Metal Storm. Він цікавий тим, що в одній «трубі» розміщені магазин на три гранати, патронник і ствол. Стверджується, в перспективі для «Металевого шторму» будуть створені змінні стволи різних калібрів, що дозволить швидко змінювати конфігурацію зброї для використання з наявними боєприпасами. Управління вогнем гранатомета здійснюється за допомогою штатного спускового гачка автомата. Для цього замість рідного кнопкового запобіжника AUG встановили трипозиційний прапорець до положень «запобіжник», «автомат» і «гранатомет». Тут дуже до речі виявився ударно-спусковий механізм австрійської гвинтівки, в якому зміна режимів вогню регулюється силою натискання спускового гачка: невелике натиснення приводить до одиночного пострілу, а «втиснутий» в рукоятку гачок призводить до стрільби чергою. Нарешті, на планці Пікатінні на верхній стороні гранатомета встановлюється електронний прицільний комплекс. Його подробиці поки що є таємницею за сімома печатками, але за зовнішнім виглядом можна зробити відповідні висновки. Швидше за все, австралійці взяли за основу приціл коліматора і, можливо, додали до нього електронний балістичний обчислювач, здатний в автоматичному режимі змінювати положення прицільної мітки в залежності від типу боєприпасу. У цьому році планується почати військові випробування AICW в спецпідрозділах австрійських збройних сил. Чекаємо новин.

Тим не менш, автоматна частина OICW і AICW являє собою давно відомі агрегати з газовим двигуном і малоімпульсним унітарним патроном 5,56 х45 мм стандарту НАТО. Ще в 60-х роках минулого століття в збройових колах почалися роботи по відмові від сучасної конструкції патрона. Пропонувалося переходити на безгільзовий патрон. Передбачалося, що за рахунок відсутності металевої гільзи такі патрони будуть дешевше і легше, ніж аналогічні з гільзами. Єдиним зразком стрілецької зброї під безгільзовий патрон, яке дійшло хоча б до малої серії, стала німецька автоматична гвинтівка Heckler & Koch G11.

Спеціально для неї був створений новий патрон без гільзи. Питання ваги дійсно розв’язалася на користь безгільзового патрона 4,7 х33 мм (друга цифра позначала загальну його довжину) — в магазин тієї ж маси, що і стандартний натовський на 30 патронів, вдалося вмістити півсотні безгільзових патронів. А от з ціною розібратися так і не вдалося. Патрон 4,7 х33 мм ніколи не проводився в тих масштабах, в яких можна було б порівнювати з серійними боєприпасами, наприклад, з усе тим же 5,56 х45 мм. Конструкція патрона відносно проста: куля запресованна в порохову шашку, поверхня якої покрита горючим лаком. Таким чином, всі частини патрона крім кулі вигорають при пострілі і викидати зі зброї вже нічого, що спрощує конструкцію автомата. В середині 80-х G11 повинна була замінити гвинтівки G3, основну на той момент зброю Бундесверу. Гвинтівка мала конструкцію булл-пап і автоматику з газовідвідною системою. Магазин з півсотнею патронів (на перших примірниках, пізніше ємність зменшили до 45) розташовувався над стволом, а патрони розміщувалися вертикально кулею вниз. Перед пострілом спеціальний циліндр з каморою-патронником повертався, приводячи порожнину у вертикальне положення. Під власною вагою патрон провалювався в патронник, а циліндр провертався на 90 ° в зворотному напрямку і поєднував патронник зі стволом. Далі відбувалося займання порохового заряду, після чого циліндр з каморою повторював свій рух. У разі осічки стрілець міг вручну провернути циліндр, завдяки чому новий патрон через спеціальну трубку виштовхував спрацювали з гвинтівки. Вся механіка, УСМ, ствол і магазин G11 монтувалися на єдиній рамі, яка могла рухатися всередині корпусу зброї. За рахунок цього вдалося значно знизити віддачу. До кінця 80-х «Хеклер-Кох» оголосили про свою готовність почати серійне виробництво нової зброї. До 92-го було виготовлено менше тисячі примірників автомата, які відправилися на військові випробування. Але гвинтівка, яка свого часу розглядалася як унікальна супер-зброя, так і залишилася дрібносерійним експериментом. Об’єднана Німеччина не могла дозволити собі таке дороге задоволення, як переозброєння всіх збройних сил на новий автомат, а, крім того, патрон 4,7 х33 мм ніяк не вписувався в натовські стандарти з боєприпасів. Проект був закритий. В якості нової гвинтівки для Бундесверу була створена HK G36.

В середині двохтисячних американці провели ряд консультацій з німцями на предмет особливостей безгільзових боєприпасів. Отримавши необхідні дані, США почали свою програму Lightweight Small Arms Technologies (Технологія легкої стрілецької зброї). За результатами низки досліджень і експериментів американці вирішили не використовувати патрон, що складається тільки з кулі і порохового брикету. Вони прийшли до висновку, що класична конструкція унітарного патрона з полімерною гільзою буде куди вигідніше і у ваговому, і в бойовому плані. Зокрема, зараз їм вдалося домогтися сорокавідсоткової економії ваги при пулі калібру 5,56 міліметра. В даний момент йдуть дослідження по темі матеріалів гільзи, які при згорянні будуть збільшувати імпульс порохових газів. Великих подробиць від американців поки добитися не вдалося.

Трохи висновків

Як бачимо, в найближчі роки в сфері автоматів не варто чекати серйозного відходу від класичної вогнепальної зброї з унітарним патроном. Великі перспективи зараз мають не альтернативні типи стрілецької зброї, але прицільні пристосування, що підвищують зручність елементи, різна електроніка і т.д. І, судячи з темпів розвитку електроніки, це дійсно та область, де в найближчий час можливі серйозні прориви. Ну а безгільзові патрони, універсальні автоматно-гранатометні комплекси з вбудованими балістичними обчислювачами і тому подібні апарати поки що залишаються виключно лабораторними та полігонами чудесами. Так що ще багато років у черговому порівнянні сучасного стрілецької зброї будуть миготіти знайомі індекси «АК», «M16» та інші їм подібні.

admin

Leave a Reply

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

[an error occurred while processing the directive]